Алергени і передумови виникнення алергічних захворювань

Безпосередньою причиною АЗ є дія алергенів (АГ). Так називають антигени і гаптени (неповноцінні АГ), що можуть викликати процеси сенсибілізації і, на певному етапі, алергічні реакції.

Безпосередньою причиною АЗ є дія алергенів (АГ). Так називають антигени і гаптени (неповноцінні АГ), що можуть викликати процеси сенсибілізації і, на певному етапі, алергічні реакції. Екзоалергени, які ми будемо розглядати, поділяються на неінфекційні та інфекційні АГ. До перших відносяться: пилкові, харчові, побутові, епідермальні, інсектні та хімічні. До других – бактеріальні, грибкові, вірусні, а також паразитарні.

Хімічна структура АГ досліджується і, хоча будова більшості АГ ще не відома, то, скажімо, для АГ кліща домашнього пилу встановлено послідовність ДНК. У інших – послідовність амінокислот і фізико-хімічні характеристики. При очистці АГ застосовують біологічні, хімічні та імунологічні методи. Вона включає різні варіанти колоночної хроматографії, застосування сучасних імунологічних методів з моноклональними антитілами.
Аероалергени – це частки, що знаходяться у повітрі й можуть у сенсибілізованих осіб викликати АлР, що проявлятимуться клінічною симптоматикою з боку органів дихання, шкіри, органів зору (кон’юнктивіти). Згідно номенклатури Підкомітету Міжнародної спілки медичних товариств, аероалергени прийнято позначати наступним чином: перші три літери означають рід, наступна літера – вид, а арабські цифри – порядок відкриття. Так, Amb a 1 означає перший з очищених АГ, отриманих з Ambrosia artemisifolia.

Пилкові алергени

Пилкові алергени є найбільш численною, за даними літератури, на цей час, групою алергенів; їх нараховується близько 100 тисяч видів.
Виділяють наступні групи пилкових АГ. Пилкові алергени
1. Злакових трав: тимофіївки, грястиці збірної, лисохвісту, пирію, вівсяниці тощо.
2. Культурних злаків: вівса, пшениці, ячменю, жита, кукурудзи.
3. Рослин, що культивуються: цукрового буряка, конюшини, щавлю, соняшнику тощо.
4. Дерев: дуба, клену, вільхи, ліщини, берези, тополі, осики, сосни, ялини, липи тощо.
5. Бур’янів: кульбаби, амброзії, подорожника, кропиви, полину, лободи тощо.
6. Фруктових дерев: яблуні, вишні, груші тощо.
7. Садових квітів: маргариток, троянд, тюльпанів, нарцисів, лілей тощо.
До пилку рослин з найбільш вираженими алергенними властивостями слід віднести пилок, що містить сапоніни, прості аміни, прості алкалоїди (лободові (Сhenopodiaceae), щирицеві (Amaranthaceae)), ефірні олїї (розові (Rosaceae), айстрові (Asteraceae)), велику кількість білку (букові (Fagaceae), тонконогоцвітні (Poales)).
Європейські представники Інтернаціональної Асоціації Аеробіології у «Рекомендаціях з методології повітряного моніторингу пилку, що виконується постійно» [Mandrioli R. et.аl, 1995] радять в умовах Європи проводити обов’язкову верифікацію алергенного пилку родів Alnus, Corylus, Betula, Olea, представників родин Cupressaceae/Taxaceae, Poaceae (в тому числі Cerealia), Urticaceae, Artemisia, Ambrosia. Крім того, рекомендується реєструвати пилок родів Fraxinus (ясен), Platanus (платан), Pinus (сосна), Quercus (дуб), Castanea (каштан), Rumex (щавель), Plantago (подорожник), Chenopodiaceae/Amaranthaceae.
Більшість із вищеперерахованих рослин розповсюджені й на території України, окрім Pellitorу, Cerealia, деяких із названих видів амброзії.
Дуже важливою проблемою на даний час є зміна природніх екзоалергенів під впливом факторів довкілля. Встановлена можливість посилення пилкової алергії під впливом речовин, які містяться в атмосферному повітрі: аміаку, хлору, фтору, оксигенових радикалів, сульфітів, нітратів, продуктів згорання дизельного палива та ін. Більш того, забруднення навколишнього середовища подовжує терміни палінації рослин та змінює антигенну структуру пилку. Behrendt H. із співавт. (1993) показали, що забруднення повітря впливає як на морфологічну структуру пилкових зерен грястиці збірної (Dactylis glomerata), так і збільшує вміст алергізуючого білку у пилкові. Аналогічні морфологічні та біохімічні зміни пилку берези й грястиці збірної спостерігали H.Кобзар із співавт. (1994) при його опроміненні УФ-променями, обробці сигаретним димом та бенз(а)піреном, внаслідок чого посилювались алергенні властивості пилку. Schunko H.A.E. (1993) виявив ефект синергізму усіх типів АГ. Доведено підвищену здатність забрудненого пилку індукувати сенсибілізацію й підвищувати реактивність слизової носа й бронхів. Фітотоксиканти також збільшують життєздатність пилку бур’янів та, у поєднанні з її підвищеною концентрацією в атмосфері, сприяють росту АЗОД у населення промислових регіонів.
Як вказує Р.М. Алешина (1995), господарське освоєння нових територій призвело до порушення природних ландшафтів, скорочення ареалів видів, що там існували, широкому розповсюдженню супутніх людині рослин – бур’янів та рудеральних (трав смітників) трав. До рудеральних рослин належить лутига (Atriplex), ячмінь (Hordeum), тонконіг (Poa), бромус (Bromus), райграс (Arrhenatherum), відомі своїми алергенними властивостями. Більше того, з’явились дослідження про підвищену чутливість до тих рослин, до яких раніше вона не відзначалася. Так, С.H. Беляєва (1994) відмічає алергічні реакції на пилок кипарису, завезеного до Криму для озеленення територій лікувально-оздоровчих закладів міста Ялти.
У всьому світі визнано календар пилкування рослин і спороутворення грибів, структури пилку і спор тощо. Цими та іншими питаннями займається наука аеропалінологія, яка в Україні є практично нерозвиненою (В.Д. Савицький, 1998, В.В. Родинкова, 2002). У світі методика проведення аеропалінологічних досліджень, а саме збирання та підрахунку пилкових зерен, які знаходяться у повітрі, впроваджувалась у Сполучених Штатах Америки з 1916 року, а у Великобританії – з 1942 року [European Academy of Allergology and Clinical Immunology (EAACI), 1994].
У різних країнах світу головними причинами полінозу, виходячи з доступних літературних даних, є пилок наступних рослин:
А) пилок дерев – в Іспанії, Італії, Франції, Фінляндії, Японії; з країн СНД – в Грузії, Азербайджані, Прибалтійських країнах;
Б) пилок бур’янів – в США; з країн СНД – в Туркменістані, Казахстані, Киргизстані;
В) пилок лучних трав – в Чехії; з країн СНД – у Бєларусі.
В Україні, як вказувалося вище, аеропалінологія робить тільки перші кроки. Згідно з повідомленнями алергологів з регіонів (дуже приблизно), можна вважати, що структура пилкування рослин у деяких регіонах України має наступний вигляд (табл. 3).

Харчові алергени

Ними можуть бути продукти харчування або речовини, що утворюються при їх перетравлюванні, кулінарній обробці, тривалому збереженні. Вважають, що найбільш виражену алергенну активність мають харчові продукти білкового походження (тваринні та рослинні білки). Жири, вуглеводи, мікроелементи частіше викликають псевдоалергічні реакції. До найбільш поширених харчових АГ відносяться: кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниця, суниця, яйця, м’ясо тварин і птахів, мед, риба, ікра, краби, раки, молоко, морква, буряк, томати, гречана крупа, злаки (жито, пшениця, пшоно, рис, кукурудза), бобові, горіхи.
Молоко. Найбільш виражені алергенні властивості має коров’яче молоко. При алергії до молока можливі алергічні реакції і на продукти, до складу яких воно входить (наприклад, на макаронні, кондитерські вироби і т.п.). Підвищення жирності молока і відсоткового вмісту білку збільшує його алергенні властивості. Моноалергія до молока спостерігається рідко. Щодо перехресних алергічних реакцій на білки коров’ячого і козячого молока думки вчених суперечливі.
Яйця. У структурі харчової алергії реакції на яйця займають важливе місце як за частотою реєстрації, так і за тяжкістю клінічних проявів. Алергічні реакції можуть виникати внаслідок вживання яєць різних птахів, однак, на практиці, частіше за все, спостерігається алергія до курячих яєць. Алергенність яєць визначається білком, до складу якого входять, принаймні, чотири алергени: овальбумін, овомукоїд, кональбумін, лізоцим. Алергічні реакції можуть розвиватися і на продукти, до складу яких входять яйця: майонез, соуси, кондитерські вироби, деякі макаронні вироби тощо.
Варто пам’ятати про можливість розвитку алергічних реакцій внаслідок проведення щеплень вакцинами, що містять домішок тканин курячого ембріона або різних частин плодового яйця (наприклад, щеплення проти грипу, кліщового енцефаліту, жовтої лихоманки та ін.).
Риба і рибні продукти. Риба, так само, як молоко і яйця, відноситься до найбільш поширених і значущих харчових АГ, здатних викликати алергічні реакції різного ступеня тяжкості: від місцевих, шкірних, до тяжкого анафілактичного шоку зі смертельним наслідком.
Риба містить безліч антигенів, що мають виражену алергізуючу активність. Багато АГ риби є термостабільними, у зв’язку з чим алергічні реакції як на сиру, так і на варену, смажену рибу зустрічаються досить часто. Нерідко алергія до риби супроводжується підвищеною чутливістю до раків, крабів, креветок і продуктів, виготовлених із них. Більше інших вивчений АГ, виділений із тріски. Він стійкий до нагрівання (термостабільний), впливу ферментів і міститься переважно в білому м’ясі риб.
У паровому дистиляті, що утворюється при варінні риби, було виявлено АГ, що одержав назву М-антигену. До нього чутливі 10% усіх хворих з алергією до рибних продуктів. При алергії до М-антигену алергічна реакція виникає не тільки при вживанні риби і рибних продуктів, але навіть при вдиханні пари, яка виділяється при їхньому готуванні.
М’ясо. Алергічні реакції на м’ясо відзначаються значно рідше, ніж на рибу, що пояснюється денатурацією його білків і фізико-хімічними змінами, що відбуваються при термічній обробці. Можливий розвиток перехресних алергічних реакцій на м’ясо різних видів тварин і птахів. Наприклад, алергічна реакція на м’ясо кроля може сполучитися з алергією до курячого або іншого м’яса.
Варто враховувати і можливість розвитку перехресних алергічних реакцій на м’ясо тварин і сироваткові препарати, отримані від цих видів тварин (наприклад, на конячу, бичачу протидифтерійну сироватки, що використовуються з лікувальною і діагностичною метою).
Зернові продукти – один із частих харчових АГ рослинного походження, алергенність яких пов’язана з білками, що входять до їхнього складу (наприклад, глутен, проламін та ін.). З білків пшеничного борошна виділено до 40 АГ, здатних викликати алергію у людини (альбумін, глобулін, гліадін та ін.). Пшениця – один із найбільш розповсюджених харчових АГ серед злакових культур.
Овочі і фрукти. Алергічні реакції на фрукти можуть носити перехресний характер. Так, у хворих на поліноз (алергія до пилку рослин) можлива алергія на фрукти, що мають загальні алергенні структури з пилком відповідних дерев.
Алергія до фруктів частіше виявляється у вигляді непереносимості якогось одного виду плодів, однак вона може бути і полівалентна: наприклад, непереносимість різних сортів яблук, цитрусових, суниці і т.п.
Алергія до овочів може бути самостійним проявом або сполучитися з іншими АЗ. Так, у хворих на поліноз часто відзначається підвищена чутливість до моркви. Можлива алергія одночасно до кількох видів овочів. Більшість АГ, що входять до складу овочів і фруктів, термолабільні й при нагріванні (кип’ятінні) втрачають свою алергенну активність.
Бобові, горіхи тощо. Раніше вважалося, що алергія до бобових (горох, квасоля, соя та ін.) зустрічається відносно рідко. Однак останнім часом споживання цих продуктів зросло, а внаслідок цього – і їх значення у якості причини харчової алергії.
У країнах, де в харчуванні широко використовується соя і продукти з неї (молоко, масло, борошно і т.д.), алергічні реакції на сою описані досить часто.
Виражені алергенні властивості мають гриби, горіхи. При алергії до горіхів можуть розвиватися тяжкі алергічні реакції на харчові продукти і вироби, до складу яких горіхи входять навіть у слідових кількостях (горіхове масло, косметичні засоби, що містять похідне горіхів, – креми, мазі, лосьйони і т.д.).
Варто пам’ятати, що при прямій алергії на каву і какао можливі перехресні реакції на інші бобові (квасолю, горох, сочевицю і т.д.).

Побутові алергени

До них відносять, головним чином, АГ домашнього пилу, пір’я подушок, бібліотечний пил. Провідним побутовим алергеном є АГ домашнього пилу. Є дані, що пил, зібраний з різних регіонів і навіть з різних домівок, може суттєво відрізнятися за своїми антигенними властивостями. Як вказує Guerun (1994), за важливістю для виникнення побутової сенсибілізації складові домашнього пилу можна розподілити наступним чином: 1) кліщі домашнього пилу, 2) епідерміс хатніх тварин, 3) плісньові гриби і комахи.
За даними Інституту імунології (Росія), на алергію до домашнього пилу страждають 80% хворих з БА, 11% хворих на кропив’янку і 46% хворих на АР і кон’юнктивіт.
Провідна роль в алергізуючій активності домашнього пилу належить мікрокліщам роду Dermatophagoides pteronyssinus, що одержали назву «постільних» кліщів. Кліщі, що знаходяться в домашньому пилу, харчуються лусочками епідермісу, цвілевими грибами, частками їжі й іншими органічними продуктами.
Найбільше розповсюдження мають кліщі D.pteronyssumus та D.farunae, які складають до 90% акарофауни приміщеннь. Зараз зареєстровано 36 видів кліщів домашнього пилу. В 1 г домашнього пилу може знаходитися до кількох тисяч кліщів (В.А. Фрадкін, 1990), проте навіть 100-500 кліщів достатньо для розвитку сенсибілізації організму людини (Harvey P., May R., 1990). Для їхньої життєдіяльності необхідна вологість у межах 70-80% при температурі 20-25° С i кисень. Важливо пам’ятати, що для розвитку алергії мають значення як живі, так і неживі кліщі, а також продукти їхньої життєдіяльності. В організм кліщі потрапляють інгаляційним шляхом (при вдиху).
Відомо також, що до складу домашнього пилу часто входять шерсть та лупа хатніх тварин, а також гризунів.
У хворих на БА, які мешкають у незадовільних побутових умовах, специфічні IgЕ-антитіла до АГ, шерсть мишей та щурів виявляються у 19%-24% випадків відповідно (B.Kang, J.Kang, 1989).
Доведена значна сенсибілізуюча роль пір’я хатніх птахів, яке використовують для набивки подушок та перин, причому найбільшу антигенну активність має пір’я гусей. Частота сенсибілізації до АГ пір’я у хворих на БА коливається від 5 до 60%, причому часто спостерігається перехресна чутливість між АГ з пір’я і домашнього пилу.
На думку багатьох авторів, до побутових АГ слід відносити і деякі види АГ мікрогрибів (див. нижче).
У останні роки як вітчизняними, так і закордонними дослідниками доведена важлива роль тарганів у розвитку алергічних реакцій. Частки їхнього тіла, яєць і продуктів життєдіяльності теж входять до складу домашнього пилу. Антитіла до АГ американського таргана виявляються у 68-76% осіб з побутовою сенсибілізацією. Сенсибілізуючі властивості таргана Blatella German, який є розповсюдженим в Європі, є вищими, ніж тарганів, що живуть у Америці та країнах Сходу.
Епідермальні алергени. Можуть входити до складу домашнього пилу і мати самостійне значення в розвитку клінічної картини АЗ органів дихання. До них відносяться: лупа людини, коня, свині; шерсть собаки, кішки, кроля, морської свинки, миші, вовна вівці, кози тощо.
Особливо важливе питання про алергію до епідермальних АГ для осіб, які постійно працюють із тваринами і птахами, зоотехників, працівників віварію, лаборантів і науковців, які мають постійний контакт із тваринами тощо. Сама шерсть тварин не має суттєвого алергенного значення. Але виражену активність мають прикріплені до шерсті частки слини та епідермісу тварин (лупа). Має значення як АГ також сеча гризунів.
Частота алергії до домашніх тварин коливається від 1 до 4% у дорослих і складає до 11% у дітей. Частіше за все, зустрічається підвищена чутливість до шерсті собак і кішок. Є дані про більшу алергізуючу активність слини кішок і собак, у порівнянні з їх шерстю. У кішок головне джерело АГ – слина, сальні залози шкіри. Коти, на відміну від кішок, виділяють АГ також із сечею, вони є більш алергенними, ніж кішки. Навіть якщо кішки немає в приміщенні, АГ присутні у ньому до 24 тижнів.
АГ собак знайдені у лупi, слині, сечі й сироватці. У різних порід собак різна алергенність. Має значення те, чи собак вигулюють, миють.
Лупа коня має також суттєве значення, бо кінське волосся використовують при виготовленні матрасів, войлоку, килимів. Слід пам’ятати про сироватки, які готують при гіперсенсибілізації коней.
Вовна овець, кіз, тканини з вовни – все це робить важливим питання алергії до них. Алергія на мишей та щурів теж звертає на себе увагу у домівках, де вільно живуть ці тварини.
Епідермальні АГ потрапляють в організм різними шляхами: інгаляційним, контактним (при погладжуванні) тощо. Розвиток АлР на епідермальні АГ є можливим не тільки при безпосередньому контакті людини з тваринами, але й при зіткненні з різними виробами (пухові та пірйові ковдри, одяг із хутра тощо).

Інсектні алергени

Це АГ комах, що знаходяться в їхній слині, отруті й тілі. Алергічна реакція виникає при укусах перетинчастокрилих, двокрилих та клопів, а також при контакті з виділеннями і частками тіла комах або при вдиханні цих часток.
Алергічні реакції на ужалення перетинчастокрилими комахами відрізняються особливою тяжкістю клінічного перебігу та високою смертністю.
Вважають, що алергія до АГ перетинчастокрилих комах, частіше за все, виникає в осіб, які вже мають якусь форму АЗ, наприклад, гіперчутливість до пилку рослин, харчових і побутових АГ. Алергічні реакції на ужалення й укуси комах варто відрізняти від токсичних реакцій, що виникають при множинних укусах, особливо в область обличчя і голови.
Найбільш значну алергенну активність має отрута перетинчастокрилих, що обумовлено вмістом у ній мелітіну, фосфоліпази А, гіалуронідази, апаміну, кислої фосфатази.
Отрута рудих мурашок так само, як і отрута перетинчастокрилих, містить фосфоліпазу А, гіалуронідазу, з якими пов’язана її алергізуюча активність. Після укусів рудих мурашок розвиваються прямі алергічні, хибноалергічні та токсичні реакції, що можуть проявлятися як місцевими (набряки, сверблячка, кропивниця, печіння, біль та ін.), так і системними симптомами, аж до анафілактичного шоку.
Алергічні реакції на укуси комарів складають, за даними різних авторів, до 15% від усіх випадків алергії до комах. Перебіг їх є важким, проявляється кропив’янкою, набряком Квінке, спазмом гладенької мускулатури бронхів (приступ ядухи), АР, алергічним кон’юнктивітом.
В останні роки нерідко є повідомлення про алергічні реакції на укуси і контакт із клопами, комірними кліщами, жуками і багатьма іншими комахами, включаючи навіть міль.
Сенсибiлiзацiя до отрути перетинчастокрилих комах зустрiчається у 0,3-5% населення, алергiя до отрути бджоли вiдзначена у 22-43% пасiчникiв. Алергiя може розвиватися у будь-якому вiцi, частiше – у чоловiкiв. Смертнiсть вiд комах в Англiї становить 4-5 випадкiв на рiк. У США за тiєї ж причини щорiчно гинуть понад 50 людей. Серед мiльонiв випадкiв укусів павуками, ужалень скорпiонами (переважно токсичнi реакцiї) та бджолами (переважно алергiчнi реакцiї), смертельнi випадки зустрiчаються у 3 рази частiше, нiж вiд укусiв гримучих змiй.
Жалючі комахи вiдносяться до ряду перетинчастокрилих Hymenoptera (клас Insecta), всерединi якого видiляють рiзнi надсiмейства –> сiмейства –> роди –> типи. Алергiчнi реакцiї розвиваються при ужаленнi переважно представниками двох надсiмейств:
1. Надсiмейства Apoidea (бджолинi), у якому видiляють деякi сiмейства, в тому числi сiмейство Apidae. Воно представлено багатьма родами, в тому числi родом Apis (в нього входить вид Apis mellifera – медоносна бджола), рід Bombus (джмiль) та iн.
2. Надсiмейства Vespoidea (складчатокрилi оси), яке дiлиться на ряд сiмейств, в тому числi сiмейство Vespidae (паперові оси, суспiльнi оси). Це сiмейство включає ряд типiв, в тому числi Vespula i Pseudovespa, до яких вiдносяться вiдомi всiм оси, в тому числi – звичайна оса (Pseudovespa vulgaris), Vespa (шершнi), Polistes.
У США алергiчнi реакцiї частiше викликають ужалення складчатокрилих ос (47%), в тому числi паперових ос (14%), бджіл (27%), рiдко – джмелiв та шершнiв (6%). До 31% хворих не можуть назвати вид комахи, що їх вжалили.

Хімiчнi алергени

До них можна віднести переважну більшість хімічних речовин, з якими людина контактує на виробництві та у побуті. Серед хімічних речовин АГ є метали й їхні солі, пестициди, синтетичні полімери. Вони викликають професійні АЗ. Солі металів (хрому, нікелю, платини), каніфолi, тощо можуть викликати БА та інші АЗ. Слід пам’ятати про велику групу екзогенних алергічних альвеолітів, які можуть виникати внаслідок дії органічних АГ (частки, що утворюються при обробці та зберіганні зерна, тирси, муки, біодомішок, рибної муки тощо).
Слід пам’ятати, що близько 4 млн. хімічних речовин добувають з природних продуктів чи синтезують штучно, причому до 60000 з них використовується щоденно. Близько 1500 діючих речовин входить до складу пестицидів, 4000 – до складу лікарських препаратів, 2000 використовується у якості ексцепієнтів. Понад 5000 речовин використовується у якості харчових домішок. Практично всі вони можуть мати значення як потенційні АГ.
Різновидом хімічних АГ є лікарські алергени. До них відносяться хімічні, ферментні препарати та продукти синтезу грибів і бактерій. Лікарські препарати – це, в основному, гаптени, які стають прямими алергенами тільки при кон’югації з білком-носієм.

Інфекційні алергени

До інфекційних АГ відносяться АГ бактерій, грибів, вірусів, найпростіших і гельмінтів. Алергічні реакції, в основному, виникають при контакті з умовно патогенними і непатогенними мікроорганізмами і рідше – із патогенними.

Бактеріальні алергени

Ними можуть бути різні складові елементи бактеріальної клітини. Оскільки структура бактеріальної клітини складна і дотепер залишається неясним, які саме речовини, що входять до її складу, є переважно АГ, то алергенність окремих компонентів бактерій у різних хворих може відрізнятися.

Грибкові алергени

За даними А.Д. Адо і співавт. (1966), саме вони у 21,2% випадків є етіологічними факторами АЗОД. Серед них провідними є цвільові гриби родів Mucor, Penіcіllіum, Rhіzopіs, Aspergіllus (M.K. Agarwal et al., 1982). Число цих видів може досягати до 300. Частіше виявляється сенсибілізація до грибів видів Aspergillus, Alternarua, Penizillium, Cladosporuum, Candіda. За даними В.А. Фрадкіна (1990), у 35,4% обстежених ним дітей із БА реєструвалася алергія до грибів. Спори і гіфи грибів можна виявити будь-де – у землі, воді, повітрі, приміщеннях. Реально людина контактує зі 100 видами мікро-грибів.
Джерелами цвільових грибів є пріла солома, сирі приміщення, підвали, земля кімнатних рослин тощо. Є дані, що концентрація спор грибів роду Cladosporіum
3000 спор/куб.м. та спор грибів роду Alternarіa можуть викликати клінічні прояви алергії у певних хворих.

Вірусні алергени

АГ вірусів викликають алергічні реакції уповільненого і негайного типів. Алергія до вірусів виявляється внутрішньошкірним тестуванням і тестуванням in vitro.

Алергени гельмінтів

До них відносяться АГ аскарид, ехінокока, трихінел. Найбільшу алергенність мають продукти життєдіяльності їхніх личинок.

Передумови до виникнення АЗ

У якості причин підвищення частоти АЗ сьогодні фігурують різні фактори.
А. Зміна структури інфекційної захворюваності. На даний час прийнято вважати, що в імунній системі людини при народженні в нормі переважає функція
Т-лімфоцитів-хелперів 2-го типу. Це пов’язано із особливостями імунних механізмів, що регулюють взаємовідношення в системі «мати-плід» у період вагітності. Однак після народження у період дозрівання імунної системи в нормі повинна відбутися зміна орієнтації в співвідношенні функції Т-лімфоцитів-хелперів на користь посилення функції Т-хелперів 1-го типу. У цьому їм «допомагають» вірусні й бактеріальні антигени, що, активуючи макрофаги, сприяють продукції останніми ІЛ-12. У свою чергу, ІЛ-12, впливаючи на Т-хелпери 0 типу, зрушує їх диференціювання в бік Тh1-хелперів, що продукують гама-ІНФ і пригнічують функцію Тh2-хелперів. Як це не парадоксально, але поліпшення якості життя, зниження числа вірусних і бактеріальних захворювань у дитинстві, у тому числі, туберкульозу, призводить до посилення функції Тh2-хелперів 2-го типу і розвитку алергічних реакцій у майбутньому.
Б. Ендогенні фактори. Давно було відзначено, що за наявності атопічних захворювань в обох батьків симптоми атопії виникають у 75% дітей. У тому випадку, коли захворювання є в одного з батьків, частота виникнення атопічного захворювання у дітей знижується до 50%. Підвищена чутливість у нащадків може виникнути як до тих же АГ, що й у батьків, так і до інших. Тому принципово варто говорити про те, що успадковується не конкретне АЗ, а лише схильність до алергії.
Отримані до теперішнього часу дані дозволяють говорити про існування різних генів, наявність яких забезпечує:
1. Здатність імунної системи розвивати первинну імунну відповідь із виробленням Ig на певний АГ.
2. Здатність імунної системи «напрацьовувати» високий рівень специфічного Ig.
3. Високу функціональну активність Т-лімфоцитів-хелперів 2-го типу в продукції ІЛ-4 та ІЛ-5.
4. Високу гіперреактивність бронхів (і, мабуть, шкіри).
Полігенна природа механізму генетичної схильності до атопії дозволяє вважати, що відсутність одного з ланок схильності вже може забезпечити відсутність захворювання або слабкої виразності його клінічних проявів.
Генетична схильність може реалізуватися на наступних етапах.
1. На етапі вивільнення медіаторів алергії. Відомо, що у хворих при дії стандартних стимулів медіатори алергії визволяються легше, аніж у практично здорових осіб.
2. На етапі реагування периферичних «шокових» тканин на медіатори алергії. Є переконливі дані про існування більш високої чутливості, зокрема дихальних шляхів, на інгаляцію метахоліну при провокаційній пробі у членів родин із схильністю до алергії, у порівнянні зі здоровими особами. Сюди ж можна віднести індивідуальні особливості ферментних систем інактивувати медіатори, що утворюються, і здатність регуляторних систем організму підтримувати стійкий фізіологічний стан.
3. На етапі проникнення слизових покривів для АГ. Сьогодні можна вважати доведеним, що стан бар’єрних тканин здорових осіб практично унеможливлює надходження АГ в організм і запобігає як розвитку сенсибілізації, так і розвитку клінічних проявів АЗ.
Підсумовуючи численні літературні дані, можна висловити думку, що:
1. Місцеві зміни у легеневій тканині мають важливе значення для клінічного прояву АЗОД.
2. Епітеліальні клітини повітряних шляхів хворих на АР та БА характеризуються більш високою проникністю для проходження АГ, що полегшує його доступ до антигенпрезентуючих клітин.
3. Дія зовнішніх неалергенних тригерних факторів (полютанти, температурні, подразнюючі агенти тощо) полегшує виникнення клінічних проявів АЗОД.
Як вказують Е.С. Бєлозеров, В.С. Мошкевич, А.А. Шортанбаєв (1992), підвищений синтез IgE, що може сприяти виникненню АЗ, зареєстрований у осіб, які мають гаплотипи В2, В7, В12. На думку Ю.А. Порошиної (1969), обтяжена алергічна спадковість спостерігається у 60% хворих на поліноз. Як вказує А.В. Артомасова (1991), це зустрічається у 30-70% випадків, Е.Н. Сидоренко (1991) – у 40-60%.
Фактори довкілля. Причинами бурхливого зростання частоти АЗ сучасні дослідники називають наслідки антропогенного забруднення довкілля. Для країн СHД додаткове значення має взаємодія цілої низки несприятливих факторів. Зміна соціальних умов, економічна депресія призвели до значного збільшення числа осіб, що перебувають у стані хронічного стресу, який сприяє зриву адаптивних механізмів та неадекватній реакції на агенти довкілля. До цього додалося значне хімічне забруднення атмосфери, води, землі міндобривами, отрутохімікатами, повітря – викидами автотранспорту, промислових підприємств.
В останні роки показано, що вихлопні гази, тютюновий дим за рахунок вмісту в них таких полютантів, як NO₂, SO₂ або NO, підсилюють функцію Т-хелперів 2-го типу і продукцію Ig. Крім того, впливаючи на епітеліальні клітини повітроносних шляхів, вони сприяють їхній активації та продукції прозапальних цитокінів (ІЛ-8, альфа-ПНФ, ІЛ-6), що, у свою чергу, мають токсичну дію на епітеліальні клітини, які сприяють розвитку алергічного запалення.
Вплив різноманітних зовнішніх неалергенних несприятливих факторів на повітроносні шляхи полегшує виникнення і клінічні прояви АЗ (зокрема БА). Точкою дії цих факторів можуть бути епітеліальні клітини. Епідеміологічні дослідження показали, що періоди збільшення вмісту в повітрі полютантів (таких як NO₂ або SO₂) збігаються із періодами загострення БА, що пояснюється активацією полютантами епітеліальних клітин бронхів з утворенням і секрецією з них прозапальних цитокінів: інтерлейкіну-8, пухлинно-некротизуючого фактору тощо.
Частки вихлопних газів також активують епітеліальні клітини повітроносних шляхів із вивільненням прозапальних цитокінів.
Нарешті, відомо, що тютюновий дим у концентраціях, що визначаються в приміщеннях курців, чинить токсичну дію на епітеліальні клітини повітроносних шляхів.
У останні роки доведене важливе значення у якості факторів, що сприяють розвитку схильності до алергії, особливостей поведінки матері у період вагітності та пологів. Вплив паління на материнський організм у період вагітності (у тому числі пасивного), вживання алкоголю, наркотиків, лікарських засобів, деяких продуктів харчування, перенесених інфекцій та психоемоційних стресів створюють умови, що сприяють виникненню схильності майбутньої дитини до алергії.
До цього можна додати наступні фактори:
1. Особливості харчування у дитячому віці, зокрема ранній перехід на штучне вигодовування.
2. Порушення режиму харчування у дорослих (нерегулярний прийом їжі, порушення співвідношення між кількістю харчових продуктів, зловживання одним видом харчування тощо).
3. Супутні захворювання і рівень здоров’я в цілому.