Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Клинический опыт

З історії розвитку алергології

З історії розвитку алергології

Вперше термін «алергія» (від грецького «allos» – інший, «ergos» – дія) запропонував у 1906 році К.Пірке для визначення неадекватних реакцій, в основі яких, як він вважав, лежать реакції імунної системи.

Вперше термін «алергія» (від грецького «allos» – інший, «ergos» – дія) запропонував у 1906 році К.Пірке для визначення неадекватних реакцій, в основі яких, як він вважав, лежать реакції імунної системи. Але це не означає, що до цього медики й лікарі не намагалися розібратися у проблемі алергії та певним чином не вирішувати її. Так, у XVI ст. лікар Кардано запропонував єпископу, що страждав на бронхіальну астму, позбавитися пухової перини (зараз цей захід називається «елімінацією») і, тим самим, вилікував його.

У другій половині ХVІІІ ст. E.Jenner, проводячи вакцинацію проти віспи, описав шкірні реакції на вакцину, які були не імунними, як він вважав, а алергічними. Пізніше R.Coch, C.Mantoux використали це явище (гіперчутливі реакції уповільненого типу) для діагностики туберкульозу.
З часів Р.Блеклі (1873), який вперше довів, що пилок рослин може викликати напади нежитю, з’явилася уява про алергени – речовини, які є причиною алергічних захворювань (АЗ). У 1907 році вітчизняний вчений А.Безредка показав, що стан гіперчутливості (алергії) можна значно зменшити, якщо послідовно вводити дози причинного алергену, що зростають. Ці відкриття продовжують використовуватися у сучасній алергології, бо шкірні та провокаційні проби з алергенами й специфічна імунотерапія (СІТ) ними є провідними методами виявлення та лікування АЗ.

Визнаними науковими віхами розвитку вчення про алергію вважаються відкриття у 1902 році Ch.Richet та P.Portier феномену анафілаксії. Використовуючи відому на той час інформацію про формування імунітету, вони вводили собакам нешкідливі дози речовини, що була виділена із щупалець актиній. Після повторного введення цієї речовини собаки гинули. Виявлений феномен науковцями було названо анафілаксією. Ще раніше подібне явище описав Magendi. У 1921 р. Праустніцем та Кюстнером було виявлено феномен пасивного переносу стану гіперчутливості негайного типу, у 1925 році Куком і Кока відкрито клас антитіл «реагінів», які у 1967 р. Ішизака зарахував до класу IgE, що у 1969 р. було підтверджено Юхансоном та Беніхом.
Вчені з колишнього СРСР (у тому числі й з України) також були причетними до розвитку світової алергології. Так, той же А.Безредка (1907) активно працював над створенням першої лікувальної пилкової вакцини для специфічної імунотерапії (СІТ) алергічних захворювань (АЗ). У подальшому в цьому напрямку багато було зроблено О.О. Богомольцем, Д.Е. Альперном, А.П. Беляєвим, П.К. Булатовим,
П.Н. Кашкіним, І.М. Моргуновим, Б.Д. Плетньовим, Б.М. Райкісом, В.О. Фрадкіним, Ю.А. Порошиною, К.Ф. Чернушенко, Н.М. Бережною, О.М. Сидоренко,
Т.С. Соколовою, І.С. Гущіним, І.І. Балаболкіним, А.В. Артомасовою та іншими.

Ще на першій у СРСР науковій конференції з проблем алергології (1936) О.О. Богомолець назвав 100 невирішених питань з цієї проблеми, частина з яких лишається невирішеними й досі.

У 1969 р. вийшов наказ №530 Міністерства охорони здоров’я СРСР «О мерах по улучшению медицинской помощи больным с аллергическими заболеваниями», який розпочав розвиток практичної алергології у СРСР. Основною ланкою спеціалізованої алергологічної допомоги був алергологічний кабінет. У 1974 році було видано наказ МОЗ УРСР № 526 від 16.09.1974 р. «Про заходи щодо поліпшення медичної допомоги хворим з алергічними захворюваннями», який розпочав розвиток алергологічної служби України.
Ще в 1972 році учасниками конференції «Актуальні питання алергології», яка проходила в м. Києві, було створено Українське науково-медичне товариство алергологів, головою якого було обрано К.Ф. Чернушенко. У 1983 році це товариство перейменовано в «Товариство імунології та алергології» (голова –
К.Ф. Чернушенко). Дуже багато для розвитку української алергології зробили І.П. Лернер, Б.С. Брусіловський, Н.М. Бережна, О.М. Сидоренко, Л.С. Когосова,
В.М. Сидельников та інші. А.Е. Вершигора першим зробив спробу створити вітчизняні препарати алергенів.
У 1993 році під керівництвом директора Інституту фтизіатрії і пульмонології професора Ю.І. Фещенко (нині – академік) та за нашою допомогою у Вінниці пройшов перший вітчизняний з’їзд фтизіатрів, пульмонологів та алергологів (активно в його проведенні допомагали професор Ю.М. Мостовий, к.м.н. І.М. Горбатюк). У 1998 р. на 1 конгресі імунології та алергології України під керівництвом головного спеціаліста з клінічної імунології та алергології МОЗ проф. Г.М. Дранніка створюється товариство імунологів, алергологів, фахівців з імунореабілітації (УТІАІ), яке стало правонаступником товариства імунології та алергології України. Г.М. Драннік, крім створення УТІАІ, відповідного журналу, активно розвивав і розвиває міжнародні зв’язки, багато працював над підвищенням якісного рівня служби.
Г.М. Дранніка на посаді головного алерголога МОЗ змінила професор Інституту фтизіатрії і пульмонології Л.О. Яшина. Тут же в інституті при спецраді відкривається наукова спеціальність «клінічна алергологія». Л.О. Яшина створила «Асоціацію фахівців в області астми та алергії», журнал «Астма та алергія», видала базовий наказ по службі, провела перший з’їзд алергологів України у 2001 році.
Необхідно відзначити постійну підтримку вітчизняної алергології, яку надавав і надає директор Інституту отоларингології АМНУ чл.-кор. АМНУ проф. Д.І. Заболотний. Під його керівництвом та з нашою допомогою у 1989 році був створений Центр алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів АМНУ при інституті, він активно брав участь у створенні важливого наказу по алергологічній службі (№ 197/18 від 2002 року), де вперше з’явилися такі терміни як «алергологічний скринінг», напрямки «активне виявлення та попередження лікарської алергії», методологія СІТ.

Не можна не відзначити, що досить тривалий період посаду головного дитячого алерголога МОЗ України займала учениця В.М. Сидельнікова професор Ольга Іларіонівна Ласиця. Їй вдалося зробити досить багато: зміцнити кафедру, де проводиться післядипломна підготовка дитячих алергологів, видати базовий наказ із дитячої алергології, який покращив забезпеченість дитячими алергологами, налагодити тісний контакт та взаєморозуміння із практичними лікарями. На жаль, вона рано пішла з життя, не встигнувши зробити все те, на що була здатна. Після неї цю посаду обіймала високоерудований педіатр, чудовий лектор, професор О.М. Охотнікова, на даний час – багатообіцяюча кандидат меднаук Т.Р. Уманець.

Серед важливих для вітчизняної алергології подій назву наступні: у 1994 році на ринок України вийшли перші вітчизняні препарати діагностичних і лікувальних алергенів (виробник – Вінницьке ТОВ «Імунолог»). Зараз Україна має 140 найменувань препаратів алергенів, є й такі, що не мають прямих аналогів у світі.
Без діагностичних і лікувальних алергенів існування алергологічної служби неможливе, тому слід згадати людей, які цьому сприяли: співробітників підприємства «Імунолог» (Б.М. Пухлика, В.М. Гонько, Е.Е. Мусійчук, С.В. Ланову), професорів З.І. Шарикіну, О.П. Сельнікову, Ю.П. Спіженко, ст.н.с. В. Г. Думанського, співробітника відповідної служби МОЗ Т.М. Лясковського, ст.н.с. А.В. Мойсееву та інших. У 2005 році в Україні у Вінниці було проведено друге (перше – в Києві доцентом В.М. Савицьким) дослідження з аеропалінології (В.В. Родінкова), що дозволило краще розібратися в структурі, строках, масивності пилкування рослин в Україні. Можна лише із сумом згадати, що ще до Вітчизняної війни в Україні цим одним із перших у світі переймався професор Д.Зеров. У 2006 році в Одесі було проведено другий з’їзд алергологів України. На з’їзді було створено Асоціацію алергологів України, яка об’єднує сьогодні близько 450 фахівців. У цьому ж році було вперше створено й затверджено МОЗ України протоколи надання медичної допомоги при алергічних захворюваннях, у 2008 році затверджені МОЗ формуляри з їх лікування.

Таким чином, робиться усе, аби (із позицій алергології) наша країна могла отримати страхову медицину. Щорічно в Україні проводиться кілька науково-практичних конференцій алергологів, видаються методичні рекомендації, сучасні здобутки алергології висвітлюються у вітчизняних і закордонних виданнях.

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах

Клинический опыт

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования