Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Клинический опыт

Антимікробна профілактика ранової інфекції

Антимікробна профілактика ранової інфекції

1. Визначення
Антимікробна профілактика ранової інфекції
– це короткий курс застосування антибіотиків до операції, під час неї або короткочасно у післяопераційному періоді з метою профілактики ранової інфекції.
Завдання антибіотикопрофілактики – створення терапевтичних (бактерицидних) концентрацій антибіотика в тканинах, які можуть бути бактеріально контаміновані під час операції – від початку наркозу до закриття рани (антисептика зсередини).

2. Актуальність проблеми розвитку ранових ускладнень:
А) Погіршують результат хірургічного лікування.
Б) Збільшують тривалість стаціонарного лікування.
В) Збільшують летальність.
Г) Збільшують вартість лікування.

3. Причини, які впливають на частоту виникнення госпітальних інфекційних ускладнень:
– дефекти хірургічної техніки та недоліки динамічного нагляду за хворим;
– санітарний стан відділень, операційних блоків, перев’язочних, дихальної апаратури;
– безсистемне використання антибіотиків у лікувальному закладі;
– неякісний догляд за оперованими хворими, особливо в перші дві-три доби після операції.

4. Методи контролю, профілактики та лікування госпітальних інфекцій:
– контроль будь-якого виділення із рани з обов’язковим мікробіологічним дослідженням;
– мікробіологічний моніторинг відділення (хірургічного, реаніматологічного та ін.) з визначенням за його результатами оптимальних антибіотиків;
– використання немедикаментозних методів попередження госпітальних інфекційних ускладнень;;
– оптимізація використання антибіотиків з метою зниження ризику розвитку стійких штамів мікроорганізмів.

N.B.! Невикористання в практичній діяльності антимікробних препаратів для профілактики ранової інфекції у хірургічних хворих повинно розцінюватись як порушення стандартів та якості надання медичної допомоги.

5. Мета профілактичного призначення антибіотиків: попередження розвитку гнійно-запальних ускладнень ран, що виникають внаслідок операції, інших інвазивних втручань або мають прямий зв'язок з ними, шляхом створення бактерицидних концентрацій антибіотика в тканинах, які піддаються бактеріальній контамінації під час операції – від початку наркозу до закриття рани.

6. Фактори ризику післяопераційних інфекційних ускладнень.
А) Фактори, пов’язані з хворим:
а) загальні фактори:
– вік понад 70 років;
– стан харчування (гіпотрофія, синдром мальабсорбції, ожиріння);
– супутні інфекційні захворювання;
– імунні порушення (онкологічний процес, променева терапія), лікування кортикостероїдами та імуносупресорами, парентеральне харчування;
– алкоголізм і наркоманія;
– супутні хронічні захворювання (діабет, хронічний запальний процес, хронічна ниркова або печінкова недостатність, недостатність кровообігу, хронічні неспецифічні запалення легень);
б) передопераційні фактори:
– тривалість перебування хворого до операції в стаціонарі;
– недосконала підготовка операційного поля (травматичне, раннє видалення волосся в ділянці операції);
– обробка шкіри спиртом і антисептиками, що містять хлор;
– призначення антибіотиків за кілька днів до операції з профілактичною метою;
в) інтраопераційні фактори:
– тривалість оперативного втручання;
– ступінь ушкодження тканин;
– надлишкове застосування електрокоагуляції;
– недостатній гемостаз;
– імплантація сторонніх матеріалів (лігатури, протези);
– порушення стерильності обладнання та інструментів;
– тип післяопераційної пов'язки;
– вид дренування рани;
– порушення гемодинаміки і газообміну під час операції;
– низький рівень кваліфікації хірурга.

Б) Фактори, пов'язані зі збудниками ранових ускладнень:
а) ступінь бактеріальної контамінації (екзогенної або ендогенної);
б) вірулентність бактерій та їх синергізм.

В) Фактори ризику ранових ускладнень, пов’язані з характером оперативних втручань:
а) Клас 1 – «чисті» операції (ризик ранових гнійних ускладнень – менше ніж 5%):
– планові операції (операції, які не стосуються ротоглотки, дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту або сечостатевої системи);
– ортопедичні операції (протезування суглобів), мастектомія, струмектомія, грижовисічення, оваріо- або тубектомія без запальної патології;
– флебектомія у хворих без трофічних порушень;
– операції на серці, аорті та артеріях.
б) Клас 2 – «умовно чисті» операції (ризик ранових гнійних ускладнень складає 10-12%):
– планові чисті операції з ризиком інфекційних ускладнень (операції на ротоглотці, травному тракті, жіночих статевих органах, урологічні та пульмонологічні операції без ознак супутньої інфекції);
– флебектомія у хворих із трофічними порушеннями, але без трофічних виразок і тромбофлебіту;
– повторне втручання через «чисту» рану протягом 7 днів;
– заглиблений остеосинтез при закритих переломах;
– ургентні операції, які входять у групу «чисті», тупі травми без розриву порожнистих органів.
в) Клас 3 – «забруднені» (контаміновані) операції (ризик ранових гнійних ускладнень – від 12 до 20%):
– оперативні втручання на жовчних і сечостатевих шляхах;
– операції при наявності інфекції (на шлунково-кишковому тракті при високому ступені його контамінації);
– операції при порушенні асептики або при наявності запального, але не гнійного, процесу;
– операції при травматичних ушкодженнях, проникаючих пораненнях, які оброблено до 4 годин після травми.
г) Клас 4 – «брудні» (або інфіковані) операції (ризик ранових гнійних ускладнень – понад 20-40%):
– оперативні втручання на відверто інфікованих органах і тканинах за наявності супутньої або попередньої інфекції;
– операції при перфорації органів шлунково-кишкового тракту, уро-прокто-гінекологічні операції;
– операції при проникаючих пораненнях і травматичних ранах, які обробляються після 4 годин після травми;
– флебектомія у хворих із трофічними виразками і тромбофлебітом;
– операції при гнійному запаленні тканин і органів.

7. Показання до застосування антибіотиків з метою профілактики ранових ускладнень.
А) Високий ризик розвитку післяопераційної інфекції:
– умовно «чисті» операції на органах грудної, черевної порожнин і малого тазу, які стосуються слизових оболонок, заселених мікрофлорою.
Б) Загроза здоров’ю і життю хворого:
– «чисті» операції, пов’язані з імплантацією судинних шунтів, протезів, коли нечисленні та малопатогенні мікроорганізми можуть проникнути в глибину рани і викликати її запалення.
В) Припущення хірурга про можливість зіткнутися з інфекцією в процесі операції:
– перфорація порожнистого органа, проникаючі поранення, відкриті переломи.

8. Суть профілактичного застосування антибіотиків:
– досягнення ефективної концентрації антибіотика в зоні операції під час її мікробного забруднення;
– підтримка бактерицидного рівня препарату протягом всієї операції і перших 3-4 годин після неї (цей відрізок часу є вирішальним для розмноження та адгезії мікробів на клітинах хазяїна, які потрапили в рану і служать пусковим механізмом для початку інфекційно-запального процесу);
– призначення антибіотиків з метою профілактики ранової інфекції після операції є спізнілим, а продовження їх прийому після операції, у більшості випадків, зайвим, оскільки профілактична роль антибіотика полягає у зменшенні концентрації бактерій у рані і перешкоді адгезії збудника.

9. Принципи профілактичного призначення антибіотиків.
А) У більшості випадків для профілактики післяопераційної інфекції достатньо однієї дози препарата.
Б) При операціях тривалістю три години і більше вводиться друга доза, або проводять дуже короткий курс антибіотиками, обмежений двома-трьома дозами препарату.
В) Тривале застосування антибіотиків сприяє розвитку суперінфекції за рахунок селекції антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів.

10. Методики застосування антибіотиків з метою профілактики ранової інфекції:
А) При внутрішньом’язовому методі введення антибіотика:
– відповідна доза препарату вводиться за 40-60 хв. до початку операції.
Б) При внутрішньовенному методі введення антибіотика:
– відповідна доза антибіотика вводиться після вступного наркозу.

11. Ознаки неефективного застосування антибіотиків з профілактичною метою:
– виникнення ранового ускладнення;
– необхідність дренування операційної рани;
– необхідність застосування антимікробного препарату протягом 4-тижневого періоду після первинного хірургічного втручання.

12. Вибір препарату для профілактичного застосування:
– за спектром активності (препарат повинен бути активним по відношенню до можливих збудників інфекційних ускладнень);
– доза антибіотика для проведення профілактичних заходів повинна відповідати терапевтичній дозі;
– кратність введення визначається періодом напіввиведення препарату (при тривалості операції, що більше ніж удвічі перевищує період напіввиведення препарату, рекомендується повторне його введення протягом операції);
– шлях введення (при ургентних втручаннях переважним є внутрішньовенний шлях введення антибіотика, а при планових – внутрішньом’язовий);
– препарат вибору – з точки зору ефективності та безпеки, найбільш досяжними для запобігання інфекції в хірургії є цефалоспорини I-II поколінь та інгібіторозахищені амінопеніциліни.

Антибіотики, що рекомендуються для профілактичного застосування (за Л.С. Страчунським)

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах

Клинический опыт

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования