Принципи інфузійно-трансфузійної і нутритивної терапії в хірургії
Корекція дегідратації у хірургічних хворих
1. Визначення: Дегідратація або водне виснаження являє собою зменшення
загального об'єму води та електролітів в організмі хворого внаслідок їх
патологічних втрат або недостатнього надходження.
2. Актуальність проблеми:
А) При певних хірургічних захворюваннях виникає патологічна втрата води (при
блювоті, проносах та ін.), а також недостатнє надходження її в організм (при
непрохідності стравоходу, стенозі пілоричного відділу шлунка та ін.).
Б) Після оперативних втручань на шлунково-кишковому тракті на певний період часу
виникає неможливість надходження води в організм хворого природним шляхом.
В) Дегідратація значно погіршує стан хворого та створює умови для розвитку
тяжких ускладнень.
3. Причини виникнення дегідратації у хірургічних хворих:
А) Втрати води, які не відновлюються, або надто великі витрати (лихоманка,
осмотичний діурез, діарея).
Б) Зміна водних секторів із секвестрацією рідини у позаклітинний сектор
внаслідок підвищення проникності капілярів (кишкова непрохідність, перитоніт,
операційна травма).
Зокрема:
– гіпертонічна дегідратація виникає при підвищеній температурі тіла, сильному
потовиділенні, гіпервентиляції, цукровому діабеті, недостатньому введенні рідини
при харчуванні хворого через зонд;
– ізотонічна дегідратація виникає при блюванні, проносі, кишкових норицях,
непрохідності шлунково-кишкового тракту, перитоніті;
– гіпотонічна дегідратація виникає при промиванні шлунка або кишок чистою водою
без добавки електролітів.
4. Діагностика дегідратації:
А) Клінічні ознаки – спрага, олігурія, зниження тургору тканин, втрата від 2 до
14% маси тіла.
Б) Лабораторні прояви дегідратації потребують контролю числа еритроцитів,
загального гемоглобіну, гематокриту, середнього обсягу еритроцитів, середньої
концентрації гемоглобіну в еритроциті, білка, концентрації Na+ у плазмі крові.
Середній обсяг еритроцитів
Середня концентрація Нb в еритроциті
В) Зміни артеріального тиску та частоти серцевих скорочень при гіповолемії.
Г) Характеристика лабораторних показників при різних видах дегідратації.
Д) Ступені дегідратації.
Залежно від тяжкості клінічних проявів, дегідратація може бути 1-го, 2-го або
3-го ступеня. Для визначення ступеня дегідратації та кількості рідини,
необхідної для інфузійної терапії, використовують пробу на гідрофільність тканин
за П.І. Шелестюком:
– після обробки шкіри антисептиком у передню поверхню передпліччя
внутрішньошкірно вводять 0,25 мл 0,9%-го розчину хлориду натрію та відмічають
час до повного розсмоктування утвореної «лимонної шкірки», який відповідає
певному ступеню дегідратації.
Номограма за Шелестюком
5. Принципи корекції дегідратації:
– при гіпертонічній дегідратації використовують гіпо- або ізоосмолярні розчини
(0,45-0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин глюкози);
– при ізотонічній дегідратації використовують ізоосмолярні розчини (0,9% розчин
хлориду натрію, 5% розчин глюкози);
– при гіпотонічній дегідратації використовують ізо- або гіперосмолярні розчини
хлориду натрію.
|
