Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Аллерголог

Справочник по аллергологии

Алергічний риніт. Протокол надання медичної допомоги хворим на алергічний риніт

Коди МКХ-10:

J30 Вазомоторний та алергічний риніт.
J30.1 Алергічний риніт, викликаний пилком рослин.
J30.2 Інші сезонні алергічні риніти.
J30.3 Інші алергічні риніти.
J.30.4 Алергічний риніт неуточнений.
J31.0 Хронічний риніт.

1. Ознаки та критерії діагностики.
Алергічний риніт (АР)
– інтермітуюче чи постійне запалення слизової оболонки носа і його пазух, обумовлене дією алергенів, що характеризується закладенням, виділенням, свербінням носа, чханням (можлива наявність тільки декількох симптомів). Поширеність серед населення коливається між 7%-22%.
Виділяють 2 основних форми АР: сезонний (або інтермітуючий) АР (при полінозі) та цілорічний (або персистуючий) АР.
У свою чергу ці форми поділяються залежно від виду «причинного» алергену: сезонний АР – на пилковий АР та грибковий, цілорічний АР – на побутовий, епідермальний, харчовий та професійний.
АР може мати легкий, середньо-важкий і важкий перебіг, а також бути неускладненим і ускладненим:

Діагностика

Обстеження
· Обов’язкові обстеження
- Збирання скарг і анамнезу (сезонний характер нежитю, погіршення у суху погоду, поза приміщенням – для САР; цілорічна симптоматика, погіршення стану у приміщенні (для ЦАР; обтяжена спадковість щодо алергії).
- Огляд алерголога (з метою виключення неалергічних хронічних захворювань носа - вазомоторного, поліпозного, інфекційного риніту).
- Шкірне тестування (прик-тест) мікст-алергенами з наступним дообстеженням відповідною групою алергенів.
- Огляд отоларинголога (виключення неалергічних хронічних захворювань носа, його вроджених вад, ускладнень).
- Рентгенологічне (рентгенографія, звичайна чи комп’ютерна томографія) дослідження носа і навколоносових пазух.
· Додаткові обстеження
- Цитологічне дослідження мазку-відбитку зі слизової оболонки носа (виявлення гіпереозинофілії).
- Поглиблене шкірне обстеження (прик-тест) з відповідними моноалергенами (пилковими, побутовими, епідермальними, грибковими). При неможливості постановки тестів in vivo, постановка тестів in vitro (визначення специфічного IgE).
- В окремих випадках, коли шкірні проби з алергенами сумнівні, проводять провокаційні проби. Результати оцінюють за суб’єктивною та об’єктивною реєстрацією погіршення носового дихання (звичайна та звукова риноманометрія).
- Бактеріологічне дослідження зі слизової оболонки носа (для виключення інфекційного риніту).
- Ендоскопічне обстеження порожнини носа (в разі патології, яку складно виявити іншим способом).
- Обсяг діагностики і лікування АР залежно від рівня медичних закладів України наведено нижче.

Лікувально-профілактичні заходи

А. Елімінаційні заходи
Комплекс заходів, спрямованих на усунення чи обмеження контакту з відповідними алергенами (пилковими, побутовими, епідермальними тощо). При ідентифікації професійного АР слід рекомендувати зміну професійної діяльності.
Допомога надається в амбулаторних умовах.
Б. Лікування
Сезонний АР
У сезон пилкування
При ураженні тільки носа – застосування топічних антигістамінних препаратів (алергодил), кромонів, при недостатній ефективності – системних антигістамінних препаратів (бажано ІІІ покоління) або аерозольних глюкокортикостероїдів (ГКС). При комбінованому ураженні – ринокон’юнктивальний синдром – застосування антигістамінних препаратів ІІІ покоління або (при недостатній ефективності) назальних ГКС і очних крапель з антигістамінними або гормональними препаратами.
Поза сезоном пилкування
Призначення специфічної імуннотерапії (СІТ) різними методами (парентеральним, ендоназальним, оральним).
Цілорічний АР
При легкому перебігу цілорічного АР і виявленні обмеженого кола причинних алергенів – призначення специфічної імуннотерапії алергенами (СІТ) різними методами (при потребі – на фоні попереднього лікування антигістамінними препаратами, кромонами, аерозольними ГКС).
При середньо-важкому та важкому перебігу АР – призначення аерозольних ГКС на період 1-2 місяці (тривалість – залежно від ефективності їх дії). При затиханні клінічних проявів АР на фоні поступової відміни аерозольних ГКС – призначення СІТ різними методами. При неефективності СІТ (визначається після закінчення основного курсу імунотерапії) – постійне чи періодичне лікування аерозольними ГКС.
При ускладнених формах АР слід проводити комплексне лікування АР таким чином:
1) при поліалергії, неспецифічній гіперреактивності – аерозольними ГКС або комбінацією антигістамінних та лейкотриєнових препаратів;
2) при ускладненні АР інфекційними синуситами – комплексне антибактеріальне лікування з наступним алергологічним та імунологічним обстеженням (при імунній недостатності – імунокорекція бактеріальними лізатами), проведення проби СІТ;
3) при ускладнені АР поліпозом – хірургічне втручання, можливо ендоскопічне, лікування ускладнень, протизапальне лікування аерозольними ГКС;
4) при одночасному лікуванні АР і бронхіальної астми слід дотримуватися протоколів лікування цих захворювань (окремо), що прийняті в Україні. Зважаючи на спорідненість цих захворювань, перевагу слід віддавати нешкідливому системному лікуванню (СІТ, антигістамінним, антилейкотриєновим препаратам), при неефективності – топічним ГКС (назальним та ендобронхіальним), в окремих випадках – системним ГКС (курсами).
Вимоги до СІТ. Можливі різні схеми (тривалі, прискорені) і форми проведення СІТ (парентеральна, неінвазивна – пероральна). Бажано, щоб загальний курс СІТ сягав, включаючи підтримуючу терапію, 3-5 років. Основний курс СІТ проводиться виключно лікарем-алергологом, підтримуючий може проводитися підготовленими з цих питань лікарями (ЛОРами, сімейними лікарями, терапевтами, педіаторами) під дистанційним контролем алергологів.

Вимоги до фармакотерапії
З антигістамінних засобів бажано застосовувати препарати III покоління, інколи (при ефективності) – кромони. При неефективності цих засобів – застосування аерозольних ГКС терміном від 1 до 2-х місяців, з періодичним оглядом порожнини носа ЛОР-фахівцем для попередження ускладнень.
У якості допоміжних засобів можуть використовуватися деконгестанти (короткостроково), місцева імунокорекція бактеріальними лізатами, фізіотерапія та інші сертифіковані в Україні методи лікування, при умові об’єктивного контролю за їх ефективністю.
Хірургічні та напівхірургічні засоби, як самостiйні методи лікування, не застосовуються. Вони можуть бути виконані хворим на АР при деформаціі внутрішньоносових структур, розвитку гіпертрофічного риніту, поліпозу носа тощо.
Лікування АР повинно проводитися в амбулаторних умовах. Початковий курс СІТ (хворий проживає в сільській місцевості) може проводитися в умовах стаціонару.
Критерії ефективності та очікувані результати лікування
При лікуванні АР бажано досягти:
- ліквідації чи значного зменшення проявів АР (закладеності і виділень з носу, свербіжу, чхання), відновлення нюху;
- покращення якості життя хворих на АР (здатність повноцінно працювати, навчатися і відпочивати);
- недопущення трансформування АР у БА;
- недопущення розвитку нових захворювань або ускладнень (медикаментозний риніт, лікарська алергія, грибкові ураження тощо).

Таблиця 10. Діагностика та лікування алергічного риніту залежно від рівня медичного закладу

Клинический опыт

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання