Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Аллерголог

Справочник по аллергологии

Поліноз

Поліноз (ПЗ) – алергічне захворювання слизових оболонок (переважно носа та очей), обумовлене гіперчутливістю до аерозольних АГ (пилок рослин, спори грибів), концентрація яких у повітрі періодично стає причинно значущою.

Класифікація

Єдиної класифікації не існує. Можна розділяти полінози за етіологічною ознакою (викликані пилком рослин, мікроміцетів, їх конкретного виду тощо), за періодом паллінації рослин (весняні, весняно-літні, осінньо-річні або, відповідно, 1, 2 і 3 хвилі ПЗ). Слід вказувати, ураження слизової оболонки якого органу при конкретному випадку ПЗ є основним.

Епідеміологія

Поширеність ПЗ у світі коливається від 7 до 22%. В Україні (за розрахунковими даними) – 2-7%. У дітей, залежно від віку, частота ПЗ становить 0-5%, хоча в минулому це було вкрай рідко.

Етіологія

Етіологічними факторами є пилок рослин і спори мікрогрибів (пилкування і тих, і інших має певну сезонність, значно менш вивчену для грибів). Для різних країн або різних географічних зон однієї великої країни (сюди належить і Україна) терміни клінічних проявів ПЗ, зумовлені пилкуванням різних рослин, можуть змінюватися.

Клініка

Риніт (сезонний алергічний риніт – САР, за ARIA – інтермітуючий алергічний риніт) є основним проявом ПЗ. Другим за частотою клінічним проявом ПЗ є кон’юнктивіт, значно менш частими – алергічний фарингіт, отит (особливо у дітей), пилкова БА, дерматит, ентерит. Описані також пилкова інтоксикація, мозкові явища типу епілепсії, синдрому Меньєра, а також вісцеральні ураження – печінки, серця, легень (еозинофільний інфільтрат), статевих органів (особливо у дівчаток), сечовивідних шляхів.
САР характеризується ринореєю, чханням, порушенням носового дихання, свербінням носа, піднебіння. Hазальний секрет, що містить значну кількість еозинофілів, вранці може бути в’язким. Hежить стає профузною, виникають пароксизми чхання, носове дихання практично відсутнє. Вночі явища риніту ще більш виражені.
Як правило, одночасно з цим у хворих з’являються ознаки алергічного кон’юнктивіту: свербіння очей, повік, їх почервоніння, світлобоязнь, сльозотечa. Інколи явища кон’юнктивіту є навіть значнішими, ніж симптоми риніту. Все це позначається як ринокон’юнктивальний синдром, що є основним проявом ПЗ.
При важкому багаторічному перебігу САР у 30%-40% хворих він може ускладнитися пилковою БА, тобто класичними приступами ядухи, що виникають у хворих в період пилкування відповідних рослин чи викидів спор грибів.
Потрапляння АГ у шлунково-кишковий тракт викликає його ураження: нудоту, блювання, болі у животі, пронос, а також загострення. Подібні явища можуть виникнути не тільки в період пилкування рослин, але й при вживанні у їжу певних продуктів. Наприклад, у хворих з алергією на пилок дерев вживання у їжу горіхів, яблук, меду, черешень, вишень, коньяку (він витримується у дубових бочках); у осіб з алергією до пилку злакових рослин – при вживанні у їжу хлібобулочних виробів, халви, олії, зернят тощо. Можливі й інші перехресні реакції. Усе це певним чином ускладнює діагностику САР.
У країнах колишнього СРСР раніше причиною ПЗ (і, відповідно, САР) вважали тільки пилок рослин. Але, оскільки у світі переважає думка про спори грибів, як один із чинників САР, напевне, нам слід приєднатися до цього трактування. У зв’язку з цим, є усі підстави вважати, що САР, обумовлений гіперчутливістю до спор грибів, мусить мати більш важкий перебіг, ніж САР пилкового походження. Це, зокрема, пов’язано зі значною кількістю спор грибів, які викидаються у повітря в період спороутворення. Є дані, що в ці періоди концентрація спор у тисячі разів перевищує концентрацію пилку в «пік» пилкування рослин.

Діагноз

В принципі, постановка діагнозу САР у типових випадках є нескладною. Для цього достатньо правильно зібраного алергологічного анамнезу з ідентифікацією провідних клінічних симптомів: явищ АР, сезонності загострень, посилення їх у суху і послаблення – у вологу погоду, інших проявів полінозу, впливу антигістамінних препаратів тощо.
Верифікація діагнозу ПЗ відбувається при постановці шкірних проб з АГ (інколи потрібен провокаційний алергологічний тест з пилковими АГ і ще рідше – імуноферментний тест з відповідними АГ).
Диференціальну діагностику САР проводити майже ніколи не треба. САР відрізняється від ЦАР чіткою сезонністю і певними клінічними особливостями. Вона може бути порушеною при умові, що хворий поза сезоном пилкування вживає у їжу певні продукти рослинного походження, ліки, чи ті, до яких певними чином причетні гриби (квас, пиво, шампанське, дріжджове тісто). Слід мати на увазі, що, на відміну від періодів пилкування рослин, нам мало відомі періоди спороутворення грибів. Тому значна роль у диференційній діагностиці відводиться специфічним методам обстеження.

Особливості лікування ПЗ

Особливістю лікування ПЗ є те, що лікування буває у сезон пилкування рослин, мікроміцетів та лікування поза сезоном (див. відповідний протокол і проект стандарту).

Клинический опыт

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання