Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Аллерголог

Справочник по аллергологии

Харчова алергія

Непереносимість харчових речовин, що проявляється різними синдромами: від легких шкіряних і шлунково-кишкових до раптової смерті. Ця патологія є відомою дуже давно і відносилась до групи ідіосинкразій. З введенням у клінічну практику концепції алергії, харчова алергія стала ланкою у поясненні патогенезу харчової непереносимості. Однак діагностика ХА продовжує залишатися невирішеною проблемою, тому частота ХА серед населення, на думку різних авторів, коливається із такою великою амплітудою – від 0,4 до 30%.
Підсумовуючи численні думки щодо походження харчової непереносимості, виділяють 4 провідні механізми:
А) імунологічні – істинна харчова алергія (ХА);
Б) гістаміноліберуючі та інші властивості деяких харчових продуктів;
В) дефіцит певних ферментів шлунково-кишкового тракту;
Г) психогенні фактори.
Істинні алергічні реакції на харчові продукти пов’язані із втратою імунною системою толерантності до харчових АГ. У дітей це частіше обумовлено функціональної незрілістю імунної системи, у дорослих – проникненням харчових АГ через неімунні та імунні бар’єри, що тягне за собою напрацювання до них антитіл.
Схожа ситуація може спостерігатися і при надмірному надходженні до організму тираміну (в значній кількості він міститься у пивних дріжджах, ферментованих сирах, маринованому оселедці), при його значному синтезі кишковою флорою і недостатньому руйнуванні. Алкоголь також здатний провокувати неалергічну харчову гіперчутливість за рахунок вазодилатації, що сприяє більш швидкому всмоктуванню харчових речовин через слизову мембрану кишковика.
Все більшу проблему являють собою так звані харчові домішки, контроль за якими в Україні є недостатнім. Їх перелік включає сотні найменувань харчових барвників, ароматизаторів, емульгаторів, антиоксидантів, консервантів тощо, завдяки яким навіть недоброякісні харчові продукти набувають «їстівного вигляду».
Відповідно до «Офіційних висновків проблемної комісії з номенклатури EAACI (2001)», спотворену реакцію на їжу слід називати харчовою гіперчутливістю. Якщо вона обумовлена імунологічними механізмами, її слід трактувати як харчову алергію. ХА поділяють також за класом антитіл, що переважають (IgE-, IgG/IgM-, Т-залежні 0-уповільнені).
Необхідно враховувати також особливості ІС ШКТ, які сприяють виникненню ХА:
А) постійна її взаємодія з величезним потоком антигенного матеріалу, що потрапляє до кишковика;
Б) підвищена кількість антигенрозпізнаючих рецепторів у імунокомпетентних клітин (CD3+Т-лімфоцити) пейерових бляшок кишковика (до 40%, тоді як в інших лімфоїдних утвореннях їх не більше 10%);
В) активовані АГ лімфоцити з пейерових бляшок кишковика мігрують і концентруються у багатьох органах (слизові оболонки травної системи, органів дихання, шкіра, урогенітальний тракт тощо), що може обумовити відповідні клінічні феномени у «віддалених» від ШКТ органах.
До тонкого кишковика надходить у 10 разів більше АГ, ніж до дихальних шляхів і у 300 разів більше, ніж при контакті зі шкірою. Механізм шкірних проявів алергії тісно пов’язаний із функцією травлення (гідролізом харчових продуктів, їх всмоктуванням, мембранним травленням, фільтрацією білкових молекул тощо), у зв’язку з чим дуже важливими є порушення ферментативної функції екзокринних залоз, тонкого кишковика, печінки, жовчовивідних шляхів. Мають значення часті ГРВІ, паразитарні інфекції, стан нервової системи, метеорологічні фактори, хімічні полютанти тощо.
Цим пояснюється висока розповсюдженість ХА і різноманітність її проявів.

Етіологія

Фактично всі харчові продукти тією чи іншою мірою мають певний ступінь антигенності. Антигенні властивості вивчені більш-менш повно у продуктів, що найчастіше виступають у ролі алергенів. Це – молоко і молочні продукти, яйця, м’ясо, риба, мука, крупи тощо. Істинні алергічні реакції на харчові продукти пов’язані із втратою імунною системою (ІС) толерантності до харчових АГ. У дітей це частіше обумовлено функціональною незрілістю ІС, у дорослих – проникненням харчових АГ через неімунні та імунні бар’єри, що веде до напрацювання антитіл до цих АГ.
О.І. Ласиця, В.В. Бережний (2001) розділяють харчові АГ – етіологічні фактори ХА у дітей на 3 групи:

Таблиця 1. Поділ харчових алергенів за ступенем алергенної активності у дітей

Крім цього, слід пам’ятати про існування перехресної гіперчутливості між антигенними детермінантами деяких харчових продуктів і пилку рослин (схема 1).
Окрім цього, не слід забувати про існування харчових продуктів, що містять велику кількість гістаміну чи є його лібераторами у організмі людини.

Таблиця 2. Продукти, що містять велику кількість гістаміну і його лібераторів

Клінічні прояви ХА можуть варіювати від незначних шкірних реакцій до стану анафілаксії.

Таблиця 3. Структура клінічних проявів ХА

Клінічно ХА, у першу чергу, проявляється змінами в місці контакту АГ із антитілами, тобто часто уже на слизовій оболонці порожнини рота у вигляді катарального, афтозного чи виразкового уражения: гінгівіту, глоситу, стоматиту, хейліту, езофагіту.
Однак найчастіше симптоматика ХА характеризується проявами з боку шлунка і кишковика. Біль у животі інколи може бути єдиним проявом захворювання («черевна мігрень»). Однак частіше спостерігається значно багатша палітра проявів: біль чи важкість у надчеревній ділянці, зниження апетиту, гіркота у роті, відрижка, печія, нудота, блювання. Біль у животі може бути досить інтенсивним, тривати від кількох хвилин до кількох годин, навіть симулювати «гострий живіт».
Нечастим, але можливим варіантом ХА, є ураження підшлункової залози із симптоматикою панкреатиту.
Системні алергічні реакції (включаючи шкірні симптоми) при ХА спостерігаються у 21% хворих. Вони можуть бути різноманітними: підвищення температури тіла, генералізований васкуліт, інколи – ураження серцево-судинної, нервової систем. Найбільш грізним їх проявом є анафілактичний шок, який зустрічається вкрай рідко і потребує відповідних невідкладних заходів. Небезпечним може бути і набряк Квінке при локалізації його в гортані, обумовлений ХА.

Діагностика

Діагностика є досить складною. Провідна роль належить уважному збиранню анамнезу. Характерною особливістю ХА є невпинно прогресуючий характер проявів захворювання і неефективність симптоматичної терапії до тих пір, поки не будуть виявлені та еліміновані з раціону алергенні для хворого харчові продукти. Насамперед істинну ХА слід відрізняти від інших видів харчової непереносимості, в основі яких можуть лежати запальні захворювання ШКТ, дисбактеріози, паразитарні інвазії, ензимопатії. Як зазначалося вище, важливу роль у їх патогенезі також можуть відігравати порушення в обміні гістаміну і тираміну, захворювання печінки і ШКТ, при переїданні відповідних харчових продуктів.

Алгоритм діагностики ХА

Значно складніше виявити «причинні» харчові АГ. Хворі рідко можуть встановити зв’язок між загостренням захворювання і вживанням певних харчових продуктів, особливо якщо останні є звичним компонентом їх щоденного раціону. До того ж, виключення з раціону підозрюваних алергенних продуктів, не завжди веде до зникнення симптоматики, оскільки наявність малої кількості вилученої речовини у інших продуктах може пройти повз увагу хворого і залишитись в раціоні. З іншого боку, після загострення захворювання нерідко настає рефрактерний період (внаслідок тимчасового виснаження антитіл), при яких навіть вживання алергенного продукту протягом певного періоду не викликає алергічних проявів.
Ведення харчового щоденника хворим допомагає встановити характер реакції пацієнта на ті чи інші продукти і є важливим джерелом інформації для фахівця. Проте ведення подібних записів вимагає від хворого терпіння, наполегливості та дисциплінованості. Щоденник ведеться не менше 1-2 місяців, при цьому хворий знаходиться на звичайному 3-4 разовому харчуванні і уважно фіксує день і час вживання їжі, детальний її склад, кількість харчових продуктів. В іншій графі відмічається наявність чи відсутність алергічної реакції: час її появи, характер, інтенсивність. По закінченню терміну спостереження проводиться ретроспективний аналіз – співставлення клінічних проявів із вживаними продуктами. З цією ж метою використовують елімінаційні та провокаційні дієти. Їх застосування дозволяє переконатися у наявності алергії на певні інгредієнти їжі, для чого ті чи інші компоненти послідовно виключають чи, навпаки, вводять до раціону.
Існує кілька варіантів елімінаційних дієт, а також спеціальних дієт з виключенням конкретних харчових продуктів (молока, яєць, пшениці, глютеїну, м’яса тощо).
1-й варіант – підозрюваний продукт виключаєтся з раціону на 7-10 днів.
2-й варіант застосовується, якщо анамнестично не вдається виявити алергенний продукт. З раціону послідовно виключаються найбільш потенційно алергенні харчові продукти (молоко, яйця, риба, шоколад, мед, горіхи, курка, цитрусові, полуниця, гречка). Якщо протягом 4-5 днів алергічні симптоми різко зменшуються чи зникають, додаються по черзі раніше виключені продукти до появи явищ ХА.
3-й варіант – найбільш суворе обмеження харчових продуктів: протягом 1-3 днів дозволяється пити тільки слабкий чай з невеликою кількістю цукру, потім послідовно додають підсушений білий хліб, крупи, ще через 3 дні – молочні продукти, у наступні 3 дні – м’ясні вироби тощо і відмічають появу ознак ХА.
Дискутабельною залишається доцільність шкірних проб із харчовими АГ. На думку багатьох фахівців, достатньо інформативним при ХА є дослідження специфічного IgE у сироватці крові (імуноферментним, радіоалергосорбентним методами).
Зараз досить широко застосовуються провокаційні проби з реєстрацією їх результатів за допомогою ендоскопічних методів. Такі проби бажано проводити після попереднього досягнення ремісії ХА подвійним «сліпим» методом, коли ні лікар, ні хворий не знають складу харчової суміші, яка дається хворому. Реєструється вигляд слизової оболонки, моторики шлунку, кишковика тощо.

International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах

Клинический опыт

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования