Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Аллерголог

Справочник по аллергологии

Алергійний риніт. Протокол діагностики та лікування дітей з алергійним ринітом

Нозологічна форма, шифр МКХ-10

Алергійний риніт J30-J31.0
J30 Вазомоторний і алергійний риніт.
J30.1 Алергійний риніт, викликаний пилком рослин.
J30.2 Інші сезонні алергійні риніти.
J30.3 Інші алергійні риніти.
JЗ0.4 Алергійний риніт неуточнений.
J31.0 Хронічний риніт.

Алергійний риніт (АР) – алергічне запалення слизової оболонки порожнини носа, що характеризується наступними симптомами (одним чи більше): закладеним носом, ринореєю, свербінням у порожнині носа, чханням. Алергічним ринітом логічно називати лише ті випадки риніту, в патогенезі яких провідну роль відіграє алергія.

Зустрічаються два варіанти алергічного риніту: сезонний і цілорічний (хронічний). Сезонний алергічний риніт (САР) спричиняється пилком рослин, тому його часто називають полінозом. На відміну від зарубіжних авторів, вітчизняні спеціалісти ці поняття відокремлюють, оскільки розвиток алергічного риніту можуть викликати будь-які екзогенні алергени, а не тільки пилок рослин. Разом з тим, при полінозі клінічна симптоматика може спостерігатися не тільки зі сторони слизової оболонки порожнини носа, а й з боку інших органів і тканин (нижні дихальні шляхи, кон’юнктива тощо). За клінічними ознаками алергійний риніт і поліноз розрізнити не можна. Діагноз грунтується лише на специфічному алергологічному дослідженні. У дітей алергійний риніт дуже рідко буває ізольованим: ушкоджується також слизова оболонка придаткових пазух носа, глотки, гортані, бронхів, слухових труб, а іноді середнього вуха (алергійна риносинусопатія. Проте цей термін відсутній у міжнародній статистичній класифікації хвороб. Алергійна риносинусопатія часто поєднується у дитячому віці із бронхіальною астмою, атопічним дерматитом, алергійними ураженнями травного каналу (так звані дермореспіраторний та дермоінтестинальний синдроми).

Діагностика

Критерії діагностики алергічного риніту
1. Клінічні критерії:
- продромальні ознаки: свербіння, чхання, нежить;
- «алергійний салют» – дитина постійно чухає ніс, морщить його;
- «алергійне сяйво» – сині і темні кола навколо очей;
- типові ознаки: значні слизисті або водянисті виділення з носа, утруднене носове дихання, спричинене набряком слизової оболонки;
- можуть бути свербіж повік та сльозотеча; кон’юнктивіт більш типовий для полінозу;
- підвищена чутливість слизової оболонки носа до охолодження, пилу, різких пахощів.
Пацієнти з алергійним ринітом зазвичай розподіляються на дві групи: «чхальників» і «блокадників».
Клінічні відмінності між «чхальниками» та «блокадниками»
Симптоми хронічного алергічного риніту зберігаються постійно, частіше зустрічаються «блокадники», ніж «чхальники».

2. Риноскопічні критерії (за даними прямої риноскопії):
- набухання слизової оболонки носової перетинки;
- набряк нижніх і середніх носових раковин;
- слизова оболонка носа блідо-сіра з блакитним відтінком і блискучою поверхнею та мармуровим малюнком; іноді колір слизової оболонки носа блідо-рожевий або синюшний;
- набухлі аденоїдні вегетації (за даними зворотньої риноскопії);
- відсутність судиннозвужувального ефекту адреналіну.

3. Рентгенологічні критерії:
- потовщення слизової оболонки верхньощелепних пазух;
- може бути пристінковий гайморит.

4. Цитологічні критерії (за даними дослідження виділень з носа):
- еозинофілія, базофілія.

5. Додаткові алергологічні критерії:
- гіперчутливость шкіри до тих чи інших алергенів;
- провокаційні алергенні тести;
- підвищення рівня загального IgE у сировотці крові;
- виявлення специфічних IgE до причинно-значущих алергенів у сировотці крові. Більш достовірним є виявлення специфічних IgE безпосередньо у крові з носових раковин.

Обстеження
· Обов’язкові лабораторні дослідження:
- загальний аналіз крові (при відхиленні від норми дослідження повторювати 1 раз у 10 днів);
- реакція Вассермана (RW), дослідження на ВІЛ-інфекцію;
- загальний аналіз сечі;
- цитологічне дослідження мазків з порожнини носа.
· Додаткові лабораторні дослідження:
- посів виділень з носа на інфекційну флору;
- біохімічне дослідження крові (білірубін, АЛТ, АСТ, сечовина, глюкоза).
· Обов’язкові інструментальні дослідження:
- рентгенографія придаткових пазух носа – ППН.
· Додаткові інструментальні дослідження:
- риноманометрія передня;
- акустична риноманометрія;
- дослідження нюхової чутливості за допомогою «методу смужок».
· Обов’язкове алергологічне обстеження:
- проведення шкірних тестів з алергенами (скарифікаційні).
· Додаткове алергологічне обстеження:
- визначення загального сироваткового ІgЕ;
- визначення алергенспецифічних IgЕ у сироватці крові.
· Обов’язкові консультації фахівців:
- алерголог;
- отоларинголог.

Лікувально-профілактичні заходи

Дотримання гіпоалергенної, елімінаційної дієти, а також проведення елімінаційних заходів (усунення контакту з хатнім пилом, епідермальними алергенами, лікарськими і харчовими алергенами).
Основний принцип медикаментознї терапії алергічного риніту – ступеневий підхід до призначення препаратів залежно від тяжкості алергічного риніту.

Таблиця 7. Ступеневий підхід до лікування сезонного алергійного риніту у дітей

Медикаментозні препарати, які застосовуються у терапії алергічного риніту у дітей:
- антигістамінні системні препарати протягом 10-28 днів;
- антигістамінні системні препарати зі стабілізуючою дією на мембрани мастоцитів; кетотифен (задитен) тривалим курсом, до 3 міс.;
- препарати кромогліцієвої кислоти (при сезонному алергійному риніті, цілорічному алергійному риніті): ломузол, кромогексал, кромоглін та ін. по 1-2 дози 2-4 рази на добу тривалими курсами (при виразності симптомів цілорічного алергічного риніту) – топікальні антигістамінні препарати.
При неефективності або недостатній ефективності вищезазначених препаратів показані топікальні глюкокортикостероїди (ГКС) (при виразності симптомів цілорічного алергічного риніту, а також при загостренні сезонних алергійних ринітів).
Дози призначають індивідуально.
Основним патогенетичним методом лікування алергічного риніту є специфічна алерговакцинація (специфічна гіпосенсибілізація, специфічна імунотерапія). За відсутності протипоказань, її проводить лікар-алерголог в умовах спеціалізованого алергологічного відділення (кабінету). Лікування проводиться в амбулаторно-поліклінічних умовах або стаціонарно у спеціалізованих відділеннях із застосуванням прискореного курсу специфічної алерговакцинації протягом 10-14 днів.
Місцеві судинозвужувальні препарати (санорин, нафтизин, ефедрин) застосовують у випадках крайньої необхідності, особливо у дітей раннього віку, зважаючи на малу різницю між терапевтичною та токсичною дозами і можливу дію на ЦНС. Неприпустиме тривале використання зазначених препаратів, оскільки можливий зворотній побічний ефект. Більш доцільним є призначення саліну, фізіологічного розчину.
Не можна використовувати псевдоефедрин та препарати, що його містять, у дітей віком до 12 років.
Вимоги до результатів лікування:
- домогтися поліпшення носового дихання, аж до зникнення клінічних симптомів алергічного риніту, поліпшення лабораторно-інструментальних показників.
Хворі підлягають диспансерному спостереженню лікаря-алерголога.

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»

Клинический опыт

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования