Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Аллерголог

Справочник по аллергологии

Кропив’янка. Протокол діагностики та лікування дітей із кропив’янкою

Нозологічна форма, шифр МКХ-10

Кропив’янка L50-L50.9
L50. Кропив’янка.
L50.0 Алергічна кропив’янка.
L50.1 Ідіопатична кропив’янка.
L50.2 Кропив’янка внаслідок дії низьких та високих температур.
L50.3 Дерматографічна кропив’янка.
L50.4 Вібраційна кропив’янка.
L50.5 Холінергічна кропив’янка.
L50.6 Контактна кропив’янка.
L50.8 Інша кропив’янка.
L50.9 Кропив’янка неуточнена.
T78.3 Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке).

Кропив’янка (urticaria) – це захворювання, яке характеризується появою на шкірі пухирців, досить чітко контурованих або сверблячих плям, папул розміром від кількох міліметрів до десяти і більше сантиметрів. Висип з’являється швидко, елементи можуть зливатися і поширюватися на всю поверхню тіла.

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) вважають одним із варіантів кропив’янки, в основі якого лежать такі ж самі патофізіологічні механізми, як і у разі кропив’янки, але патологічний процес поширюється глибше на дерму або підшкірну основу.
Основний клінічний прояв ангіоневротичного набряку – обмежений набряк певної ділянки тіла. Найчастіше він локалізується в ділянці голови (лице, слизова оболонка ротової порожнини, губи, язик та ін.), шиї, кистей рук, стоп, зовнішніх статевих органів. Шкіра на місці набряку незмінена. Хворі скаржаться на печію і дискомфорт, рідше на свербіння.

Класифікація кропив’янки (S.Fineman, 1984)
· Імунна кропив’янка (типи I, II, ІІІ).
· Анафілактоїдна кропив’янка:
а) вроджений ангіоневротичний набряк;
б) хімічні лібератори медіаторів;
в) підвищена чутливість до гістаміну.
· Фізична кропив’янка:
а) холодова;
б) теплова;
в) вібраційна;
г) холінергічна;
г) сонячна;
д) від механічного стискання;
е) аквагенна.
· Змішана група:
а) папульозна кропив’янка;
б) пігментна кропив’янка;
в) мастоцитоз системний;
г) кропив’янка як прояв системних захворювань сполучної тканини, деяких пухлин, ендокринних порушень;
д) ідіоматична;
е) психогенна.
За перебігом кропив’янку поділяють на гостру і хронічну. До гострої форми відносять кропив’янку й ангіоневротичний набряк, які тривають не більше 6 тижнів. Якщо ознаки хвороби утримуються довше, то говорять про хронічний перебіг захворювання.
За тяжкістю перебігу розрізняють легку, середньої тяжкості та тяжку форми.

Особливості патогенезу кропив’янки у дітей
Алергічна кропив’янка
спричиняється дією алергенів. В основі її патогенезу лежать І-ІІІ типи імунопатологічних реакцій, але провідна роль належить реагіновому механізму. Найчастіше алергічна кропив’янка зумовлена лікарськими засобами, харчовими та інсектними алергенами.
Псевдоалергічна кропив’янка характеризується різними етіологічними факторами і механізмами розвитку. В основі патогенезу цього варіанту захворювання лежать ліберація гістаміну, активація комплементу і калікреїн-кінінової системи тощо.
Етіологічними чинниками найчастіше є:
- лікарські препарати (антибіотики, рентгеноконтрастні речовини, білкові препарати) тощо;
- харчові продукти;
- фізичні фактори (натискання, вібрація, сонячне опромінення, тепло, холод тощо).
У патогенезі псевдоалергічного варіанту кропив’янки важливу роль відіграє патологія травнового каналу, яку діагностують практично у всіх хворих. Найчастіше зустрічається ураження гепатобіліарної системи.
L50.0. Алергічна кропив’янка – захворювання алергічного генезу, основним клінічним симптомом якого є уртикарна висипка на шкірі. Висип характеризується значною сверблячкою, зникає безслідно. В основі її патогенезу лежать імунопатологічні реакції, але провідна роль належить реагіновому механізму. У цієї категорії хворих кропив’янка часто поєднується із респіраторними проявами.
L50.1. Ідіопатична кропив’янка – захворювання невідомого генезу з появою характерних уртикарних елементів на шкірі. За перебігом розрізняють гостру і хронічну (більше 6 тижнів). Висип характеризується значною сверблячкою та повною зворотністю елементів, резистентністю до стандартної протиалергічної терапії. Діагноз ідіопатичної кропив’янки ставиться тоді, коли незважаючи на всебічні і багаторазові дослідження причину захворювання виявити не вдається. На сьогодні отримані докази аутоімунної природи деяких варіантів хронічної рецидивуючої кропив’янки. В багатьох випадках серед чинників, що запускають патологічний процес – саліцилати, які містяться в природних продуктах харчування, а також хімічні добавки: нітрити, бензоати, барвники. Окремо виділяють спадковий варіант захворювання, який характеризується хронічним рецидивним ангіоневротичним набряком без кропив’янки. В основі його лежить природжений дефіцит інгібітора першого компонента комплементу (СІ-ІНГ).
L50.2. Кропив’янка, викликана дією низьких та високих температур. Характеризується виникненням уртикарних елементів після дії холодового та теплового фактору або фактору випромінювання. Може носити як локалізований, так і генералізований характер. Висип супроводжується свербінням, зникає безслідно, часто поєднується з ангіоневротичним набряком Квінке.
L50.3. Дерматографічна кропив’янка. Захворювання, при якому виникають лінійні уртикарні елементи та гіперемія шкіри як наслідок її механічного подразнення. Характерна локалізація у складках шкіри та в місцях тривалого тиску предметів одягу. Ознаки захворювання можуть розвинутись негайно або протягом 4-6 годин. У період загострення можуть спостерігатись системні реакції.
L50.4. Вібраційна кропив’янка. Виникає під впливом механічної вібрації. У дітей зустрічається рідко.
L50.5. Холінергічна кропив’янка. Розвивається після різноманітних впливів на організм, які призводять до підвищення температури тіла (гарячі ванни, душ, енергійні фізичні вправи). Висип у вигляді дрібних (1-2 мм) уртикарних елементів локалізується, як правило, на тулубі, відзначається сильним свербінням. Елементи блідо-рожевого кольору обмежені широким кільцем яскравої еритеми.
L50.6. Контактна кропив’янка. Розвиток захворювання обумовлений тісним контактом шкіри або слизових оболонок з рядом біологічних, фармакологічних та інших алергенів.
L50.8. Інша кропив’янка. Сонячна кропив’янка – рідкісна форма кропив’янки, при якій висип виникає через декілька хвилин після ультрафіолетового опромінення. У випадку фіксованої сонячної кропив’янки елементи висипу виникають завжди на одних і тих самих ділянках шкіри, навіть у разі опромінювання всього тіла. Захворювання пов’язано з генетичним дефектом порфірина у хворих з еритропоетичною порфірією. Цей дефект призводить до активації системи комплементу. Системні реакції зустрічаються рідко. Аквагенна кропив’янка – рідкісне захворювання, при якому висип виникає тільки при контакті з водою будь-якої температури.

Діагностика

Діагноз кропив’янки встановлюють на підставі типової клініки захворювання, а саме: появі типового висипу, який супроводжується свербінням і має повну зворотність елементів.

Обстеження
· Обов’язкові лабораторні обстеження:
- клінічний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- біохімічний аналіз крові (загальний білок, білірубін загальний і його фракції, АЛТ, АСТ, глюкоза крові, креатинін, сечова кислота);
- RW, ВІЛ;
- копрограма.
Даний обсяг обов’язкового обстеження достатній для хворих з алергічною, контактною, вібраційною, температурною формами кропив’янки. При неуточненій ідіопатичній, дерматографічній кропив’янці рекомендовано додати до переліку обов’язкових наступні види обстежень:
- ревматологічні проби (антинуклеарний фактор, антитіла до ДНК, СРП, кріопреципітіни);
- бактеріологічні дослідження (фекалій, матеріали зі слизових ротоглотки);
- копроовоцистоскопія;
- диференційоване виявлення антитіл до токсокари, ехінокока, опісторхіса, трихінели чи/та інших паразитів, враховуючи крайову патологію.
· Алергологічне обстеження:
- алергологічний анамнез (враховуючи фармакологічний і харчовий);
- Prick та скарифікаційні шкірні тести з атопічними алергенами та внутрішньошкірні тести з інфекційними алергенами. Проводяться хворим поза загостренням кропив’янки, прийому антигістамінних засобів та глюкокортикосрероїдів (ГКС).
· Обов’язкові інструментальні дослідження:
- велоергометрія для виключення холінергічної кропив’янки;
- при ідіопатичній, неуточненій, дерматографічній кропив’янці з метою пошуку функціональних та органічних порушень проводяться наступні інструментальні дослідження: УЗД, ЕГДС, ЕКГ.
· Додаткові інструментальні дослідження:
- рентгенографія органів грудної клітини та додаткових пазух носа.
· Консультації спеціалістів
- Алерголог (обов’язково).
- При ідіопатичній, неуточненій, дерматографічній кропив’янці проводяться додаткові консультації спеціалістів: гінеколога, ревматолога, стоматолога, отоларінголога, паразитолога, ендокринолога та інших за показаннями.
Додаткові інструментальні та лабораторні дослідження призначаються за рекомендаціями консультантів. Це пов’язано з тим, що уртикарна реакція може бути симптомом різних захворювань, зокрема аутоімунних, паразитарних, онкологічних чи наслідком функціональних порушень в діяльності ШКТ, хронічних запальних захворювань.

Лікувально-профілактичні заходи

Рекомендована гіпоалергенна дієта з виключенням причинно-значущих харчових алергенів та продуктів гістаміно-лібераторів, а також елімінаційні заходи (усунення контактів з домашнім пилом, пилковими алергенами, ліками). Обов’язковою умовою успішного лікування кропив’янки є санація хронічних вогнищ інфекції в організмі. Обсяг фармакотерапії визначається ступенем тяжкості загострення кропив’янки.

Лікування загострення захворювання
Легкий перебіг
1. Проведення елімінаційних заходів.
2. Антигістамінні препарати другого та третього покоління. Тривалість прийому до 1 міс.
3. Кетотифен 0,001 г 2 рази на добу протягом 3 міс.
4. Не потребує застосування ГКС.
Перебіг середної тяжкості
1. Антигістамінні препарати першого покоління парентерально: тавегіл 0,1% 2 мл в/м чи в/в на фізіологічному розчині чи супрастин 2,5% протягом 2-3 днів.
2. При відсутності ефекту – ГКС системної дії: преднізолон 1-2-3-5 мг/кг чи дексаметазон у відповідній дозі в/м чи в/в.
3. Потім антигістамінні засоби другого та третього покоління. Тривалість прийому до 1 міс.
4. Антигістамінні препарати зі стабілізуючою дією на мембрани базофілів: кетотифен 0,001 г 2 рази на добу протягом 3 міс.
Важкий перебіг
1. Проведення елімінаційних заходів.
2. Антигістамінні препарати першого покоління парентерально: тавегіл 0,1% в/м чи в/в на фізіологічному розчині чи супрастин 2,5% протягом 5-7 днів.
3. При відсутності ефекту – ГКС системної дії: преднізолон у дозі 1-2-3-5 мг/кг або дексаметазон у відповідній дозі в/м чи в/в.
4. За показаннями проведення дезінтоксикаційної терапії: гемодез в/в крапельно, 3-4 введення протягом 3-4 діб.
5. Можливий прийом антигістамінних препаратів зі стабілізуючою дією на мембрани базофілів: кетотифен 0,001 г 2 рази на добу протягом 3 міс.
Основні принципи терапії хронічної кропив’янки.
1. Лікування хронічної рецидивної кропив’янки визначається етіологічними факторами, патогенетичними механізмами і фазою захворювання. Терапія загострення хронічної рецидивної кропив’янки принципово не відрізняється від ведення гострої кропив’янки.
2. Пріоритетною у разі хронічної кропив’янки є превентивна терапія, мета якої – профілактика рецидивів.
3. При лікуванні хронічної рецидивної кропив’янки особливо ефективною є етіотропна терапія, спрямована на усунення контакту з факторами, які спричиняють кропив’янку. Це можуть бути алергени різного походження, лікарські засоби, харчові додатки, хімічні речовини і різноманітні фізичні фактори. Причиною розвитку кропив’янки іноді є хронічна інфекція. Саме тому санація її вогнищ, дегельмінтизація хворого і членів його сім’ї є надзвичайно важливими.
Псевдоалергічна кропив’янка нерідко буває проявом загострення багатьох соматичних захворювань, особливо гастроентерологічного профілю, тому етіотропна терапія повинна бути спрямована на лікування основного захворювання і запобігання новим загостренням.
Тривалість стаціонарного лікування складає 18-20 діб. Подальша лікувальна тактика залежить від спектру причинно-значущих алергенів у період ремісії захворювання. При необхідності можливе проведення С1Т, курсу гістаглобуліну (гістаглобіну) в умовах алергологічного стаціонару чи кабінету.

Вимоги до результатів лікування
Лікування симптомів кропив’янки. Досягнення клінічної ремісії захворювання.
Примітка: 1. У цій друкованій збірці, виходячи з міркувань етики, виключено торгові назви фармацевтичних засобів, за винятком безальтернативних препаратів (які на вимогу авторів виділені у тексті курсивом).
У зв’язку з тим, що погляди на сутність захворювань, принципи їх діагностики і лікування постійно переглядаються, нижче ми наводимо деякі важливі документи, що були опубліковані після затвердження вищенаведених протоколів.

Клинический опыт

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання