Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Детский гастроэнтеролог

Гастроэнтерология детей раннего возраста

Малюкова регургітація

МКХ-10: К22.9

Малюкова регургітація (зригування) – пасивний викид вмісту шлунку до ротової порожнини та назовні.

Етіологія і патогенез

Малюкова регургітація є найбільш розповсюдженим видом функціональних порушень серед новонароджених та дітей першого року життя і зустрічається у 20-50% немовлят.
Зазвичай зригування з’являються у другій половині 1-го місяця життя, на 2-му місяці їх інтенсивність та частота зростає, утримуються на максимальному рівні до 5-6-місячного віку. Після 6-7-місячного віку розповсюдженість та інтенсивність зригувань поступово зменшується, але частково можуть зберігатися у 10% дітей у віці 12-13 місяців.
Висока частота регургітацій у дітей раннього віку пов’язана з анатомо-фізіологічними особливостями шлунково-кишкового тракту, загальною морфофункціональною незрілістю нервово-м’язового апарату, що призводить до недостатньої функціональної активності сфінктерів страховоду та дискоординації послідовності їх взаємодії.
Факторами, які сприяють виникненню і посиленню зригувань у дітей перших місяців життя, є такі, що викликають підвищення тиску в шлунку та черевній порожнині (аерофагія, переїдання, метеоризм, порушення евакуації калових мас із кишечника, кишкові кольки).
Значне місце у виникненні регургітацій у дітей раннього віку посідає перинатальне ураження центральної нервової системи.
У більшості дітей зригування можна розглядати як певний варіант нормальної реакції організму, оскільки вони не призводять до виражених змін у стані здоров’я дітей.
Актуальність корекції синдрому зригування зумовлена можливими ускладненнями цього стану (залізодефіцитна анемія, езофагіт, аспіраційна пневмонія, синдром раптової смерті), погіршенням якості життя сім’ї дитини, можливим віддаленим впливом на стан здоров’я дітей.
В окремих випадках у дітей із частими зригуваннями відзначається не тільки відставання у фізичному розвитку, але і висока частота захворювань шлунково-кишкового тракту і дихальної системи у віці до 3 років.
Тому необхідними є своєчасна діагностика та правильна лікувальна тактика даної патології.

Клінічна картина

Симптоми малюкової регургітації з’являються на першому місяці життя, максимальна частота зригувань (до 67%) відзначається у віці 4 місяці.
На відміну від блювоти, регургітація характеризується пасивним витіканням (об’єм рідини не перевищує 30 мл) вмісту шлунку без участі допоміжної мускулатури. Вміст шлунка може мати кислий запах, зригування не призводить до порушення функцій органів і систем. Відсутні інші ознаки порушень здоров’я дитини.

Діагностика

Діагноз малюкової регургітації у дітей у віці від 3 тижнів до 12 місяців встановлюється на підставі наступних критеріїв:
- зригування (витікання їжі з рота або через ніс) два або більше рази на день протягом трьох і більше тижнів;
- відсутність блювоти, домішків крові у блювотних масах, аспірації, апное, порушень загального стану, ускладнень під час годування та при ковтанні, або неправильного положення під час та/або після годування.

Диференціальна діагностика
Диференціальну діагностику проводять з функціональними та органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту, які протікають із синдромом зригування або блювання, зокрема, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, пілороспазм, пілоростеноз, органічна патологія ЦНС, аномалії розвитку ротоглотки та інше.

Лікування

Згідно з рекомендаціями ESPGHAN (2005), що базуються на розумінні патогенезу малюкової регургітації, лікування даної патології повинно бути комплексним і розподіленим на декілька послідовних етапів (терапія Step-up).
Перший етап – роз’яснювальна робота з метою психологічної підтримки та заспокоєння батьків.
Другий етап – застосування постуральної терапії: годування дитини, тримаючи її у напіввертикальному положенні під кутом 45-60о, після годування протягом
20-30 хвилин продовжувати утримувати малюка в такому положенні або вертикально. Положення дитини в ліжку також повинно бути постійно із піднятим на 300 узголів’ям. Постуральна терапія повинна проводитись цілодобово.
Третій етап – нормалізація режиму вигодовування та проведення адекватної дієтотерапії. Рекомендується годувати дитину частіше, меншими порціями. Виходячи із даних про роль харчової алергії у розвитку зригувань, при грудному вигодовуванні аналізується та коригується раціон харчування матері (із раціону виключаються продукти, що можуть викликати підвищене газоутворення та метеоризм у малюка), за необхідності призначається гіпоалергенна дієта.
За відсутності ефекту від даних заходів та значній інтенсивності зригувань, використовують загусники (їх дають дитині у невеликій кількості на початку годування). Для цього краще застосовувати рисову безмолочну кашу або рисовий відвар промислового виробництва (1-2 чайні ложки розводять у 30-40 мл зцідженого грудного молока і дають дитині з ложечки). Необхідно пам’ятати, що регургітація ні в якому випадку не може бути причиною переводу дитини на штучне вигодовування.
При штучному вигодовуванні дитина повинна отримувати адаптовану молочну суміш. Перевагу надають казеїновим сумішам (у шлунку казеїн утворює більш щільний згусток, що сприяє зменшенню зригувань). За відсутності позитивної динаміки, дитині призначається один із спеціалізованих продуктів харчування – антирефлюксна молочна суміш, в’язкість якої підвищена за рахунок введення до складу продукту спеціальних згущувачів. У якості таких згущувачів використовують два види полісахаридів: не перетравлювані (камідь, яка складає основу клейковини ріжкового дерева) або перетравлювані (модифікований рисовий крохмаль).
Антирефлюксна суміш призначається диференційовано залежно від стану здоров’я дитини та інтенсивності регургітації: інтенсивні зригування та схильність до закрепів є показанням до застосування сумішей, що містять камедь (вони діють швидше та інтенсивніше, мають м’який послаблюючий ефект); малоінтенсивні та помірні зригування, нормальні випорожнення або схильність до діареї є показанням для призначення суміші, що в якості загущувача містить крохмаль. Антирефлюксні суміші можуть бути призначені як у повному об’ємі, так і для часткової заміни годувань. Тривалість застосування визначається індивідуально, а після досягнення стійкого терапевтичного ефекту дитина переводиться на вигодовування звичайною адаптованою сумішшю.
Четвертий етап лікування – використання медикаментозної терапії (прокінетики, блокатори Н2-гістамінових рецепторів, інгібіторів протонної помпи) – у новонароджених та дітей раннього віку значно обмежене, у зв’язку з протипоказаннями для застосування даних препаратів у ранньому віці та високим ризиком розвитку ускладнень.
Достатню увагу при лікуванні малюкової регургітації необхідно приділяти також заходам та призначенню препаратів для зменшення метеоризму, аерофагії, кишкових кольок, корекції кишкового дисбіозу.
При необхідності проводять терапію, спрямовану на реабілітацію перинатальних уражень ЦНС, згідно з рекомендаціями невролога.

Прогноз

Прогноз сприятливий. Зригування, які продовжуються у дітей після одного року, потребують проведення допоміжних обстежень.

Профілактика

Виконання принципів раціонального вигодовування дитини, лікування перинатальних ускладнень вагітності та пологів.

Клинический опыт

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання