Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Детский гастроэнтеролог

Гастроэнтерология детей раннего возраста

Хвороба Менкеса

МКХ-10: Е83.0

Хвороба Менкеса – спадкове захворювання, пов’язане з порушенням обміну міді.

Розрізняють:
· класичну хворобу Менкеса (синоніми – хвороба кучерявого волосся, трихополідистрофія, хвороба сталевого волосся);
· м’яку хворобу Менкеса;
· синдром потиличного рогу.

Етіологія

Тип успадкування – Х-зчеплений, рецесивний.
Співвідношення статей – М1 : Ж1.
Частота розповсюдженості – 1:35000 новонароджених.

Патогенез

Захворювання відноситься до алельних мутацій. Є дані про відсутність сегменту як у Х-хромосомі, що має відношення до синтезу металопротеїнів, так і про зміни в аутосомних хромосомах 1, 13, 14, 16, 20, гени яких також контролюють цей процес.
Молекули міді, які звільняються після гідролізу мідьвмісних продуктів, транспортуються у вигляді низькомолекулярних комплексів з амінокислотами. Катіон Сu++, у поєднанні з групами металопротеїнів, накопичується в еритроциті. Наступний транспорт через базолатеральну мембрану еритроцита у кров також проходить у вигляді комплексу з амінокислотами.
Передбачається, що зміни мембранних протеїнів і є причиною захворювання та обумовлюють неможливість пересування іонів міді через базолатеральну мембрану, розподіл міді у клітинах та формування важкої мідної недостатності.
При хворобі Менкеса виявляється виражена гіперкупремія. Нормальний вміст міді у сироватці у жінок становить 13,4-24,4 мкм/л, у чоловіків – 11-22 мкм/л, новонароджених – 3,1-9,4 мкм/л.
Кількість міді в еритроцитах дещо більша, ніж у плазмі.
Дефіцит Сu++ чинить вплив на структуру і функції багатьох органів і тканин, клітинні мембрани, ферментні системи.
Деякі аспекти мідьзалежного тератогенезу, пов’язані зі змінами антирадикального захисту, зниженням енергетичного обміну, здатні викликати дизморфогенез. Мідь і комплекси міді з низькою молекулярною масою мають ангіогенні властивості. Згідно експериментальних робіт, активність протеїн-лізин-оксидази може бути значно знижена в умовах дефіциту Сu++, що різко порушує щільність судин через зміну властивостей еластину і колагену. Вказані зміни викликають у пацієнтів крововиливи, зміни васкуляризації. Дефіцит міді може призводити до важкої діареї, неврологічних порушень.
Хворі можуть бути чутливі до різних бактеріальних збудників, що обумовлено розвитком нейтропенічних станів у хворих.
Зниження нейтрофільної супероксидизмутази є вірогідним механізмом нейтропенії. Крім того, є вказівки на затримку процесів клітинної диференціації в кістковому мозку в умовах дефіциту Сu++. Клінічні ознаки захворювання пояснюються відомими функціями мідьвмісних ферментів.
При синдромі потиличного рогу формування симптомів обумовлене дефіцитом ферменту лізилоксидази.

Клінічна картина

Класична хвороба Менкеса
Діти народжуються недоношеними, в’яло смокчуть. Спостерігається гіпотермія, некон’югована гіпербілірубінемія, міоклонічні судоми, м’язова дистонія. Вже у 3-6-місячному віці відзначається затримка психомоторного розвитку пацієнта, часто – втрата вже набутих навиків. Зростає сонливість, годування через в’ялість смоктання дуже затруднене, розвиваються судоми на тлі м’язової гіпо- та гіпертонії. Характерне обличчя може бути відразу після народження або ж з’явитися через кілька місяців: обличчя з товстими щелепами, роздуті щоки, губи з малюнком «Лук Купідона». Волосся дуже ламке, від нього залишається щетина на потилиці та бокових поверхнях голови. Після відростання волосся має сіро-коричневий колір (ніби вилиняле), сплутане.
Характерна закрученість волосся навколо своєї осі, що нагадує кучерявість. При мікроскопічному дослідженні волосся виявляють pili torti, trichorexis nоdosa, moniletrix.
Гіпотермія може спостерігатись і у старших дітей, при інтеркурентних захворюваннях часто розвивається пневмонія, сепсис.
Неврологічні зміни включають судоми, внутрішньочерепні крововиливи, м’язовий гіпертонус.
При обстеженні головного мозку виявляються дегенеративні процеси, у корі – з гліозом і атрофією. Неврологічні порушення з віком прогресують, судоми стають частішими.
Іншими характерними ознаками захворювання є в’ялість шкіри, розхитаність су-глобів, дивертикули сечового міхура й уретри, формування інфекцій сечовивідної системи. При артеріографії виявляються подовжені звивисті артерії з розширеними і звуженими ділянками. Можливий розвиток субдуральних крововиливів, гематом.
Може формуватися остеопороз, при рентгенологічних дослідженнях виявляються зміни метафізів з формуванням шпороподібних бокових виростів, вуглові переломи. Сумісність незвичайних симптомів дозволяє поставити діагноз.
Без спеціального лікування прогресує неврологічна симптоматика, і у віці 2-3 років настає смерть дитини. Розриви артерій, сечовивідних шляхів, приєднання інфекційних процесів можуть стати фатальними для пацієнтів.

Легка хвороба Менкеса
Клініка характеризується нечіткими фенотиповими особливостями в пацієнтів у ранньому віці. Може спостерігатись затримка психомоторного розвитку різного ступеня, явища атаксії. У пацієнтів іноді формується дивертикул сечового міхура, грижі при незначному відставанні інтелектуального розвитку.

Діагностика

Діагноз виставляється на підставі:
· виявлення особливостей фенотипу;
· низьких показників міді й церулоплазміну у сироватці крові;
· низькому рівні міді у біоптатах слизової оболонки кишечнику;
· визначення захвату і звільнення 57Сu у культурі фібробластів.
Існує метод пренатальної діагностики. Високий рівень міді у некультивованих ворсинах хоріону може використовуватися для ідентифікації уражених хлопчиків, і навіть дівчаток, гетерозигот.

Лікування

Використовують препарати міді. Призначають гістидінат міді, який швидко відновлює рівень міді й церулоплазміну. Ін’єкції препаратів міді мають хороший ефект у пренатальний і неонатальний періоди. Початкова доза для новонароджених – 100-200 мг Сu на добу, старшим – 1 мг/добу. Призначають також сульфат міді по 0,1-0,05 г per os чи по 5-15 крапель 0,5-1% розчину 3 рази на добу під час їжі. Сульфат міді входить також у склад деяких комплексних полівітамінних препаратів – «Квадевіт», «Комплевіт» та ін.
Потрібен моніторинг і контроль за насиченістю організму міддю, оскільки культура клітин пацієнтів з хворобою Менкеса має підвищену чутливість до мідної інтоксикації. Допустимі незначні коливання рівня міді у клітинах.
Використовуються визначення активності мідьвмісних ферментів, а саме супероксиддисмутази в нейтрофілах, цитохром-С-оксидази у тромбоцитах, глутатіонпероксидази та ін.
Досить часто навіть при лікуванні спостерігаються ознаки резидуального дефіциту мідьвмісних ферментів – зміни кісток, симптом в’ялої шкіри, розхитаність суглобів, аномалія волосся, гіпотонічний стан.

Прогноз

Більшість дітей гине у віці від 6 місяців до 3 років. При більшій тривалості життя розвивається дистрофія й тетраплегія.

Клинический опыт

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання