|
|
Органічний дисоціативний розлад
Органічний дисоціативний розлад характеризується тимчасовим, частковим чи
повним, порушенням нормально інтегрованих функцій пам’яті, усвідомлення
істинності свого «Я» і безпосередніх відчуттів моторної поведінки, у результаті
якого певна частина цих функцій втрачається. Зустрічається у вигляді:
а) синдрому деперсоналізації (порушення сприйняття самого себе до такого ступеня,
що відчуття реальності свого «Я» тимчасово втрачається);
б) синдрому дереалізації (почуття нереальності та незнайомості навколишнього
світу);
в) фуґи, амбулаторного автоматизму (поєднання дисоціативної амнезії із зовні
цілеспрямованим поводженням, під час якого хворий робить автоматизовані дії,
підтримує догляд за собою);
г) дисоціативних розладів моторики (втрата спроможності до рухів кінцівок або їх
частин, порушення координації рухів без адекватних неврологічних розладів).
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Виявляються загальні критерії F06.
Б. Стан має відповідати критеріям F44.0 або F44.8.
Психологічні діагностичні критерії
Використовуються тести дослідження пам’яті, уваги (коректурна проба, рахунок за
Крепеліним, таблиці Шульте), дослідження мислення (асоціативний експеримент,
методика Еббінгауза), психометричні методики дослідження інтелекту, дослідження
психомоторики. За зазначеними методиками, виявляються порушення, що є
характерними для органічного ураження нервової системи, різні рівні порушення
аутоідентифікації.
Інші параклінічні методи дослідження
Використовуються методики, що підтверджують наявність соматичного, інфекційного,
органічного, інтоксикаційного, ендокринного захворювання. Дивись розділ F02.8.
Лікування
Принципи лікування
При лікуванні застосовуються загальні принципи лікування органічних та
симптоматичних психічних розладів (див. розділ F02.8).
Терапія має поєднувати психофармакотерапевтичні заходи (див. F06.3) та
психотерапевтичні методи лікування.
Психотерапія:
- ігрова;
- поведінкова;
- короткотермінова психодинамічна;
- підтримуюча;
- сімейна.
Немедикаментозні методи лікування: електросон, краніоцеребральна гіпотермія,
люкс-терапія та інші.
Ускладнення при лікуванні та способи їх купірування
Психофармакотоксичний делірій при застосуванні антидепресантів – поява зорових,
тактильних галюцинацій та ілюзій, порушення орієнтування, психомоторне збудження,
афект страху, тривога, агресія.
Лікування ускладнень
а) скасування препарату;
б) дезінтоксикація;
в) седативна терапія.
Термін лікування, умови лікування, очікувані результати, профілактика
Дивись F06.3.
|
|
