|
Розлади особистості й поведінки внаслідок хвороби, ушкодження і дисфункції головного мозку
Зміни особистості та поведінки в цій рубриці можуть бути резидуальним або
супутнім проявом дисфункції головного мозку. Для встановлення діагнозу слід
визначити етіологію основного захворювання.
Лікування повинно мати комплексний характер, поєднуючи фармакотерапію та
психотерапію. Найчастіше призначають транквілізатори (обмежений термін вживання,
в зв’язку з можливістю виникнення залежності), седативні засоби, нейролептики
(перш за все, коректори поведінки), антидепресанти. Важливим напрямком є
етіопатогенетична терапія – лікування органічного ураження головного мозку.
Діагностика
Загальні клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
G1. Є об’єктивні дані (фізичного і неврологічного обстеження та лабораторних
тестів) і (або) анамнестичні відомості про церебральні захворювання, ушкодження
чи дисфункції.
G2. Відсутні затьмарення свідомості чи суттєві порушення пам’яті.
G3. Немає достатніх даних про альтернативну етіологію цього розладу особистості,
що б могло бути основою його відношення до категорій F60-F69 або F90-F98.
|
|