|
Біполярні афективні розлади
Характеризуються двома або більше епізодами, при яких настрій і рівень
активності хворого значною мірою порушуються. Причому, в одних випадках вони
підвищуються (гіпоманія чи манія), в інших – знижуються (депресія). Повторні
епізоди лише манії або гіпоманії також класифікуються як біполярний афективний
розлад (F31.8). Залежно від знаку афекту (манія або депресія) і тяжкості
перебігу триваючого афективного розладу, розрізняють такі його клінічні форми:
*Біполярний афективний розлад, триваючий гіпоманіакальний епізод (F31.0);
Біполярний афективний розлад, триваючий епізод манії без психотичних симптомів
(F31.1); Біполярний афективний розлад, триваючий гіпоманіакальний епізод із
психотичними симптомами (F31.2); Біполярний афективний розлад, триваючий епізод
легкої або помірної депресії (F31.3); Біполярний афективний розлад, триваючий
епізод важкої депресії без психотичних симптомів (F31.4); Біполярний афективний
розлад, триваючий епізод важкої депресії з психотичними розладами (F31.5);
Біполярний афективний розлад, триваючий епізод змішаний (F31.6); Біполярний
афективний розлад, стан ремісії (F31.7).
Діагностика
Загальні клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
У випадках триваючого гіпо- або маніакального епізоду, який триває в межах
біполярного афективного розладу, вони є такими ж, як і відповідні критерії
окремого гіпо- або маніакального розладу (F30.0, F30.1, F30.2).
У випадках триваючого депресивного епізоду, що триває в межах біполярного
афективного розладу, вони є такими ж, як і відповідні критерії окремого
депресивного розладу (F32.0, F32.1, F32.2, F32.3).
У випадках, коли в клінічній картині триваючого епізоду біполярного афективного
розладу спостерігаються або сукупність маніакальних і депресивних проявів, або
їх швидке чергування, використовують такі критерії МКХ-10:
A. Триваючий епізод характеризується або поєднанням, або швидкою (протягом
декількох годин) зміною гіпоманіакальних, маніакальних та депресивних проявів.
Б. І маніакальні, і депресивні прояви виразно виявлені протягом більшої частини
перебігу біполярного афективного розладу не менш як два тижні.
B. В анамнезі у хворого спостерігався не менш як один достовірний гіпо- або
маніакальний (F30.0-F30.2), депресивний (F32.0-F32.2) чи змішаний афективний
(F38.00) епізод.
У випадках, коли хворий, що раніше переніс хоча б один достовірний афективний
епізод (F30.-; F32.-; F38.-), але тепер і протягом кількох останніх місяців не
має будь-яких із цих проявів, використовують такі критерії МКХ-10:
А. Теперішній стан не відповідає критеріям маніакального або депресивного
епізоду будь-якої тяжкості, або яких-небудь інших афективних розладів, що
класифікуються в F30-F39 (це може бути пов’язано із терапією, яка направлена на
зниження ризику розвитку наступних приступів).
Б. В анамнезі у хворого спостерігався не менш як один достовірний гіпо- або
маніакальний (F30.0-F30.2) епізод, а також (на додаток до цього) ще хоча б один
афективний епізод (F30.-; F32.-; F38.00).
Лікування
Принципи лікування
У випадках, коли клінічна картина біполярного афективного розладу
характеризується гіпо- або маніакальними проявами, лікування його поточного
епізоду співпадає з принципами лікування відповідних окремих гіпо- або
маніакальних розладів (F30.0-F30.2).
У випадках, коли в клінічній картині біполярного афективного розладу домінує
депресивна симптоматика, лікування поточного його епізоду співпадає з принципами
лікування відповідних окремих депресивних розладів (F32.0-F32.3).
У випадках, коли в клінічній картині біполярного афективного розладу одночасно
спостерігаються окремі прояви як гіпо- або маніакального, так і депресивного
розладів, лікування здійснюється наступним чином. Перш за все, призначаються
препарати нормотимної дії (карбонат літію, оксибутират літію, карбамазепін –
фінлепсин, тімонил, або вальпроати – депакін, конвульсофін, вальпроком, орфірил,
депакін або ламотриджин (ламіктал, епілептал, ламотрин, ламотриджин Пліва)) –
див. табл. 7. За відсутності ефекту, можливе одночасне застосування кількох із
них разом. З метою купірування маніакальної або депресивної симптоматики, в
схему лікування додатково включаються антипсихотики або антидепресанти (див.
табл. 1, 2, 3), дози яких повинні бути поступово знижені до повної відміни після
зняття у хворого основної афективної симптоматики. У випадках
фармакорезистентності афективного розладу застосовують ЕСТ. В середньому, етап
активної терапії складає 3-4 місяці.
На етапі стабілізуючої терапії застосовується той препарат нормотимної дії, який
був ефективним у хворого і на попередньому етапі лікування. Цей етап повинен
бути не менш як у два рази довшим, ніж тривалість самого афективного епізоду.
Якщо настрій хворого стабілізувався, дози препарату поступово знижують до повної
його відміни. З метою запобігання повторних епізодів біполярного розладу,
рекомендується проведення етапу профілактичної (підтримуючої) терапії. Протягом
2-3 років призначають стабілізатори настрою: солі літію, вальпроати,
ламотриджин, антипсихотики другого покоління – сероквель XR і інш. (див. табл.
2, 7). Недостатня ремісія є підставою для призначення комбінованої
профілактичної терапії (антипсихотики + літій, або літій чи вальпроати +
антидепресанти і т. ін., залежно від клінічних проявів афективного розладу).
Поряд з психофармакотерапією, у таких хворих широко застосовують наступні форми
психотерапії:
- когнітивно-біхевіоральна;
- інтерперсональна;
- сімейна;
- підтримуюча;
- групова, в т.ч. психодрама, гештальт-терапія та ін.
Необхідно проводити також психоосвітню роботу як з пацієнтами, так і з їхніми
близькими.
|
|