|
Агорафобія
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Виражений страх, який постійно виникає щонайменше у двох із таких ситуацій:
1) людська юрба,
2) суспільні місця,
3) самостійні поїздки,
4) поїздки або прогулянки на дальні відстані від будинку;
Б. Після виникнення розладу, у хворого, в загрозливих для нього ситуаціях, не
менше одного разу з’являлися щонайменше два симптоми тривоги, один із яких
належить до п.п. 1-4 наведеного нижче переліку.
Вегетативні симптоми
1) посилене серцебиття або тахікардія,
2) потовиділення,
3) тремор,
4) сухість у роті не як наслідок прийому лікарських засобів або спраги;
торако-абдомінальні симптоми
5) задишка,
6) відчуття ядухи,
7) біль або неприємне відчуття в грудях,
8) нудота або відчуття шлунково-кишкового дискомфорту;
психічні симптоми
9) запаморочення, слабкість і непевність при ходьбі,
10) симптоми дереалізації та деперсоналізації,
11) страх загубити над собою контроль, збожеволіти,
12) страх померти;
загальні симптоми
13) припливи жару або холоду,
14) парестезії.
Спостерігається чіткий емоційний дискомфорт в ситуаціях, які лякають і
викликають тривогу й бажання їх уникнути, що усвідомлюється хворим як
нераціональне і неадекватне;
Г. Симптоми тривоги винятково або переважно обмежуються ситуаціями, які лякають,
або уявною фіксацією на них.
Ґ. Стан не відповідає критеріям органічного (F00-F09), шизофренічного (F20-F29),
афективного (F30-F39) або обсесивно-компульсивного (F42.-) розладу, а також
специфічним культурним поглядам, що прийняті серед оточуючих хворого людей.
Наявність або відсутність панічного розладу кодується як F40.00 (агорафобія без
панічного розладу) і F40.01 (агорафобія з панічним розладом).
Для кількісної оцінки тривоги застосовують психометричні шкали (див. F06.4).
Лікування
Загальні принципи лікування
Психотерапія:
- ігрова;
- когнітивно-біхевіоральна;
- сімейна;
- короткострокова психодинамічна.
Фармакотерапія:
- транквілізатори – діазепам, гідазепам; для купірування панічних нападів –
парентеральне введення клоназепаму (див. табл. 3);
- СІЗЗС або СІЗЗСтаН, зокрема іксел, венлафаксин, золофт, серліфт, пароксетин,
рексетин, паксіл, есциталопрам, ціпралекс, флувоксамін, феварин;
- НАССА (ремерон, міразеп, міртазапін, міртазапін Гексал), (див. табл. 3);
- трициклічні антидепресанти – кломіпрамин (переважно в/в), доксепін,
амітриптилін (переважно в/в) та інші (див. табл. 4);
- карбамазепини (фінлепсин, тимоніл);
- ноотропи, що вегетостабілізують і мають антипароксизмальну дію – пантогам,
фенібут (див.табл.5);
- бета-адреноблокатори – тразикор, пропранолол та інші (див. табл. 19);
використовуються в комбінації з антидепресантами.
Умови лікування
Амбулаторне, напівстаціонарне, стаціонарне.
Тривалість лікування
В цілому, як правило, не менше 6-12 місяців.
Очікувані результати лікування
Зникнення або значне скорочення частоти нападів паніки і коморбідних розладів, а
також редукції уникаючої поведінки.
Ефективність терапії оцінюється за редукцією основних клінічних проявів:
- інтенсивності страху та його вегетативно-соматичних проявів під час панічного
нападу;
- частоти панічних нападів;
- тривоги чекання панічних нападів;
- уникаючої поведінки; вегетативно-соматичних порушень, пов’язаних із розладом;
- коморбідних розладів, насамперед депресії.
|
|