Специфічні (ізольовані) фобії

Це фобії, обмежені суворо визначеними ситуаціями, такими як перебування поруч із якимись тваринами, на висоті, під час грози, у темряві, під час польоту в літаку у закритому просторі, під час сечовипускання або дефекації в суспільних туалетах, при лікуванні у зубного лікаря, вигляду крові або ушкоджень та інше. Незважаючи на те, що ситуація, яка викликає страх, є ізольованою, коли людина опиняється у ній, це може викликати у неї паніку як при агорафобії або соціальній фобії. Специфічні фобії зазвичай з’являються вже в дитинстві або у молодому віці і, якщо залишаються невилікованими, можуть зберігатися десятиліттями. Ступінь виникаючої внаслідок такої фобії соціальної дезадаптації залежить від того, наскільки хворий може уникати відповідних ситуацій. Страх перед останніми не виявляє тенденції до коливань інтенсивності, на противагу агорафобії. Звичайними темами для захворювання у підлітків є променева хвороба, рак, статева неспроможність, венеричні інфекції та, віднедавна, СНІД.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
Діагностика специфічної фобії відбувається на основі відповідності хворобливого стану тим самим критеріям, що й при соціальній фобії, за умови ізольованості ситуацій, коли вони виникають, і відсутності у хворого ознак соціальної фобії або агорафобії. Від фобічних симптомів при шизофренії розлад допомагає відрізнити усвідомлення хворим ірраціональності випробовуваного ним страху, відсутність інших симптомів шизофренії.
Параклінічна діагностика і лікування
Проводяться, в цілому, відповідно до принципів, викладених вище для агорафобії (F40.1).