|
|
Обсесивно-компульсивний розлад
Основною рисою є повторювані обсесивні думки або компульсивні дії (для
стислості термін «обсесивний» буде далі використовуватися замість «обсесивно-компульсивний)».
Обсесивні думки являють собою ідеї, уяви або потяги, що у стереотипній формі
знову і знову приходять у голову хворому. Вони майже завжди тяжкі (тому що вони
мають агресивний або непристойний зміст або просто тому, що вони сприймаються як
безглузді), і хворий часто намагається безуспішно їм протистояти. Проте вони, на
відміну від шизофренії, сприймаються як власні думки, навіть якщо виникають
мимоволі та є нестерпними. Компульсивні дії або ритуали являють собою
повторювані знову і знову стереотипні вчинки. Вони не приносять внутрішнього
задоволення і не є корисними. Їхній зміст полягає у запобіганні яких-небудь
об’єктивно малоймовірних подій, що завдадуть шкоди або хворому, або оточуючим.
Часто спостерігаються вегетативні симптоми тривоги, але також характерним є
тяжке відчуття внутрішньої або психічної напруги без очевидного вегетативного
порушення. Існує тісний взаємозв’язок між обсесивними симптомами, особливо
обсесивними думками, і депресією. У хворих з обсесивно-компульсивним розладом
часто спостерігаються депресивні симптоми, а у хворих, що страждають на
рекурентний депресивний розлад (F33.-), можуть розвиватися обсесивні думки
протягом депресивних епізодів. У обох ситуаціях наростання або зниження тяжкості
депресивних симптомів зазвичай супроводжується відповідно спрямованими змінами у
проявах обсесивних симптомів.
Обсесивно-компульсивний розлад однаковою мірою може виникати у хлопців і дівчат,
в основі особистості яких часто виступають ананкастні риси. Його початок є
звичайним вже в дитячому віці. Перебіг – варіабельний і, якщо відсутні виражені
депресивні симптоми, вірогідне набуття ним хронічного типу.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
Обсесивно-компульсивний розлад діагностується при відповідності стану таким
критеріям:
A. Нав’язливі думки і/або дії спостерігаються у хворого практично постійно
протягом не менше 2 тижнів.
Б. Нав’язливі ідеї, уявлення і дії характеризуються такими загальними ознаками:
1) вони сприймаються хворими як власні, а не нав’язані зовні;
2) постійно повторюються і, щонайменше одна нав’язлива думка або одна нав’язлива
дія, визнаються надмірними або безглуздими;
3) хворі намагаються їм протидіяти, хоча в деяких випадках і дуже слабкою мірою
(безуспішні спроби опору спостерігаються щодо не менше однієї нав’язливої думки
або однієї нав’язливої дії);
4) уявне або поведінкове відтворення обсесії саме по собі не є приємним (що слід
відрізняти від минучого зниження напруженості або тривоги).
B. Хворі суб’єктивно страждають від нав’язливих думок і дій (головним чином, у
результаті великої витрати часу на виконання нав’язливостей), які заважають їх
соціальному функціонуванню.
Г. Стан не відповідає ознакам шизофренії (F20-F29) або афективного розладу
(F30-F39).
Залежно від структурних особливостей обсесивного синдрому, виділяються такі його
категорії: F42.0 (переважно нав’язливої думки або «розумова жуйка»), F42.1
(переважно компульсивні дії, обсесивні ритуали) і F42.2 (змішані обсесивні думки
і дії).
Лікування
Принципи лікування
Фармакотерапія:
- СІЗЗС: есциталопрам (ципралекс), сертралін (золофт, серліфт), флувоксамін
(феварин), пароксетин (пароксетин, рексетин, паксил), флуоксетин (прозак), СІЗЗС
та Н (венлафаксин, мілнаципран (іксел)), а також НАССА (міртазапін (міртазапін
Гексал, ремерон), див. табл. 3);
- трициклічні антидепресанти – найбільш ефективний кломіпрамін, у середніх і
високих дозах при переважно парентеральному введенні (див. табл. 3);
- комбінації СІЗЗС і «м’яких» нейролептиків (хлорпротиксену, тіоридазину
(ридазин, сонапакс), оланзапіну (зипрекса), рисперидону (рісполепт, риссет),
кветіапіну (сероквель) – див. табл. 1, 2);
- бензодіазепінові транквілізатори – клоназепам, гідазепам, діазепам та інші
(доцільно короткочасне застосування з метою купірування вираженої тривоги) –
див. табл. 4.
Психотерапія:
- короткострокова психодинамічна;
- сімейна.
Тривалість лікування
В середньому, 4-6 місяців, зазвичай в амбулаторних або напівстаціонарних умовах.
Очікувані результати лікування
Зменшення нав’язливостей, зникнення афективних порушень, покращення соціальної
адаптації.
|
|
