|
Розлади адаптації
Це стани суб’єктивного дистресу й емоційного розладу, що зазвичай
перешкоджають соціальному функціонуванню і продуктивності й виникають в період
адаптації до значної зміни в житті або внаслідок стресової життєвої події (включаючи
наявність або можливість серйозної фізичної хвороби). Стресовий чинник може
вражати інтегральність мікросоціальних зв’язків хворого (втрата близьких,
переживання розлуки), а також – більш широку систему соціальної підтримки і
соціальних цінностей (міграція, становище біженця). Більш важливу, ніж при інших
розладах у F43.- роль у ризику виникнення і формування проявів адаптаційних
розладів підвищено відіграє індивідуальна схильність до них або вразливість.
Однак не підлягає сумніву, що стан не виникав би без стресового чинника. Прояви
різноманітні й включають депресивний настрій, тривогу, занепокоєння (або їх
поєднання); відчуття нездатності справитися з ситуацією, планувати свої дії або
продовжувати залишатися в існуючій ситуації. Спостерігається також деякий
ступінь зниження продуктивності в щоденних справах. Індивідуум може відчувати
схильність до драматичного поводження і спалахів агресивності, але вони
зустрічаються рідко. Однак додатково, особливо в підлітків, можуть відзначатися
розлади поведінки (наприклад, агресивна або дисоціальна поведінка).
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
Розлади адаптації діагностуються при відповідності стану таким критеріям:
А. Спостерігався ідентифікований психосоціальний стрес, що не досягав
надзвичайного або катастрофального розмаху, після перенесення якого хворобливі
симптоми з’явилися протягом місяця.
Б. Окремі симптоми цих розладів (за винятком маячних і галюцинаторних),
відповідають критеріям афективних (F30-F39), невротичних, стресових і
соматоформних (F40-F48) розладів і порушень поведінки та емоцій дитячого та
підліткового віку (F90-F98). Симптоми можуть варіювати за структурою і питомою
вагою. Розлади адаптації, залежно від домінуючих у клінічній картині проявів,
диференціюються в такий спосіб:
F43.20 Короткочасна депресивна реакція – транзиторний стан легкої депресії, що
триває не більше місяця.
F43.21 Пролонгована депресивна реакція – легкий депресивний стан як реакція на
затяжну стресову ситуацію, що триває не більше двох років.
F42.22 Змішана тривожна і депресивна реакція – спостерігається як тривожна, так
і депресивна симптоматика, які за інтенсивністю не перевищують змішаний
тривожний і депресивний розлад (F41.2) або інші змішані тривожні розлади
(F41.3).
F43.23 3 переважанням порушення інших емоцій – симптоматика має різноманітну
структуру афекту, спостерігаються тривога, депресія, занепокоєння, напруженість
і гнів. Симптоми тривоги і депресії можуть відповідати критеріям змішаного
тривожного і депресивного розладу (F41.2) або інших змішаних тривожних розладів
(F41.3), але їхня виразність недостатня для діагностики більш специфічних
тривожних або депресивних розладів. Ця категорія повинна використовуватися і для
реакцій дитячого віку, де додатково присутні такі ознаки регресивного поводження,
як енурез або смоктання пальця.
F43.24 3 переважанням порушення поведінки – розлад торкається переважно
соціального поводження, наприклад, агресивні або дисоціальні його форми в
структурі реакції горя у підлітковому віці.
F43.25 Змішаний розлад емоцій і поведінки – визначальними є як емоційні прояви,
так і порушення соціального поводження.
F43.28 Інші специфічні переважаючі симптоми.
В. Симптоми не перевищують за тривалістю 6 місяців з моменту припинення дії
стресу або його наслідків, за винятком затяжних депресивних реакцій (F43.21).
Лікування
Умови лікування
У випадку тяжкої реакції на стрес, можлива госпіталізація (тривалість лікування
в стаціонарі – 30 днів). В інших випадках - амбулаторне лікування.
Принципи лікування
Психотерапія:
- релаксаційні методи;
- когнітивно-біхевіоральна;
- сімейна і групова психотерапія.
Фармакотерапія:
- короткостроково – бензодіазепінові транквілізатори (симптоматична корекція
розладів – див. табл. 4);
- антидепресанти із седативною дією – флувоксамін (феварин) (див. табл. 3);
- антидепресанти збалансованої дії – тіанептин, сертралін (золофт,серліфт),
мілнаципран (іксел), міртазапрін (міртазапін Гексал, ремерон) та інші (див.
табл. 3);
- високоактивні трицикличні (кломірамин, іміпрамін, амітриптилін) і
тетрациклічні (мапротилін) антидепресанти – при тенденції до затяжного плину і
поглиблення депресивних компонентів реакції на стрес (див. табл. 3);
- карбамазепини (нормотиміки) – фінлепсин, тимоніл (див. табл. 7);
- нейролептики – тіоридазин (ридазин, сонапакс), оланзапін (зіпрекса),
рисперидон (рисперон, риссет), амісульприд (соліан), кветіапін (сероквель),
хлорпротиксен (див. табл. 1, 2).
|
|