|
|
Соматизований розлад
МКХ-10: F45.0
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Протягом не менше двох років хворий скаржиться на численні різноманітні
соматичні порушення, які не можуть бути пояснені ніякими реальними соматичними
захворюваннями. Якщо у нього і є яке-небудь дійсне соматичне захворювання, воно
не може пояснити ступінь тяжкості, численність, стійкість соматичних скарг або
рівень супутньої соціальної дезадаптації хворого.
Б. Заклопотаність хворого цими симптомами викликає в нього постійний дистрес і
обумовлює його повторні звертання по діагностичну допомогу до лікарів різного
фаху. Він може також наполегливо займатися самолікуванням, або звертатися до
екстрасенсів.
В. Хворий уперто не погоджується з твердженням лікарів про відсутність у нього
соматичного захворювання.
Г. Спостерігаються ознаки, які належать не менш ніж до двох різних груп із
переліку, що наводиться нижче, причому загальна їх кількість досягає шести і
більше:
Шлунково-кишковий тракт:
1) біль у череві,
2) нудота,
3) відчуття розпирання або переповнення газами,
4) неприємний присмак у роті або обкладений язик,
5) блювота або відрижка їжею,
6) скарги на посилену перистальтику кишок або часте відходження газів;
серцево-судинна система
7) задишка при відсутності фізичного навантаження,
8) біль у грудях;
урогенітальні симптоми
9) дизурія або скарги на часте сечовипускання,
10) неприємні відчуття у зоні статевих органів,
11) скарги на незвичайні або рясні виділення із піхви.
шкірні та больові симптоми
12) скарги на плями на шкірі або її депігментацію,
13) біль у кінцівках або суглобах,
14) неприємне відчуття оніміння.
Ґ. Симптоми не належать проявам шизофренії (F20-F.29), афективним розладам
(F30-F39) або панічному розладу (F41.0).
Принципи додаткової діагностики:
До початку лікування потрібно провести ретельне обстеження і консультування у
відповідних до характеру скарг хворого лікарів – вузьких фахівців (гастроентеролога,
кардіолога, гінеколога, уролога і т.ін.) з проведенням лабораторних та
інструментальних методів обстеження з метою виключення можливості соматичної
патології.
Лікування
Умови лікування
Зазвичай амбулаторні або напівстаціонарні. У важких випадках – стаціонарні.
Принципи лікування
Психотерапія:
- раціональна;
- релаксаційні методи;
- короткострокова динамічна;
- сімейна;
- біологічний зворотній зв’язок.
Фармакотерапія:
- транквілізатори (альпрозолам, феназепам, гідазепам, діазепам та інші – див.
табл. 4) – короткочасний (до двох місяців) курс;
- бета-адреноблокатори (див. табл. 19);
- пірліндол, ліпофезін;
- СІЗЗС, СІЗЗСтаН, НАССА в комбінуванні з транквілізаторами. Більш показані –
сертралін (золофт, серліфт), флуоксетин (прозак), есциталопрам (ципралекс),
міртазепін (міртазепін Гексал, ремерон), мілнаципран (іксел) та інші (див. табл. 3);
- нейролептики – тіоридазін (ридазін, сонапакс), кветіапін (сероквель),
рисперидон (рисполепт, риссет), оланзепін (зіпрекса), хлорпротиксен та інші
(див. табл. 1, 2);
- карбамазепіни (фінлепсин, тимоніл) в малих дозах (див. табл. 7);
- нейрометаболічні та вазо-вегетотропні препарати (див. табл. 8,
9,
10,
11).
Тривалість лікування
Від 3 до 6 місяців.
Очікувані результати лікування
Купірування клінічних проявів захворювання.
|
|
