Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Нервова булімія

Нервова булімія являє собою синдром, який характеризується повторюваними нападами переїдання і надмірної занепокоєності щодо контролю ваги тіла, що призводить хворого до прийняття крайніх заходів щодо нейтралізації негативних наслідків від спожитої їжі. Нервова булімія може розглядатися як антипод нервової анорексії, а в деяких випадках – як побічний результат лікування останньої. Зростання ваги тіла, поновлення місячних і т.ін. у багатьох пацієнток з нервовою анорекцією засвідчує не про їх видужання, а про перехід захворювання в іншу фазу – нервової булімії. Її основною ознакою є втрата контролю за своєю їстівною поведінкою і поява нестримного потягу до поглинання їжі. Цей потяг може мати постійний або періодичний характер. При цьому, частота їстівних нападів зазвичай коливається в межах 1-3 на тиждень. Напад закінчується відчуттям фізичного і психічного дискомфорту. З метою боротьби з зайвою вагою, пацієнтки намагаються викликати у себе блювоту. Спочатку вона досягається введенням пальців у ротову порожнину, потім – умовно-рефлекторно. Часто хворі застосовують діуретики та проносні. При повторюванні блювоти можливі порушення електролітного балансу, фізичні ускладнення (тетанія, епілептичні напади, серцеві аритмії, м’язова слабкість) та подальша дуже значна втрата ваги.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
A. Часті епізоди компульсивного переїдання (не менше двох на тиждень протягом трьох місяців), під час яких поглинається значна кількість їжі.

Б. Постійна занепокоєність їжею і непереборним потягом до їжі.

B. Хворі намагаються запобігти наростанню ваги одним або декількома з таких прийомів – блювота, що викликається хворим, зловживання проносними, періодичне голодування, прийом засобів, що знижують апетит, препаратів щитовидної залози або діуретиків.

Г. Невдоволення власною повнотою, страх ожиріння.

Психологічні діагностичні критерії
а) тести для виявлення інтраперсонального конфлікту: особистісний опитувальник Роджерса, особистісний опитувальник С.Айзенка, ММРІ та ін.;
б) тести для виявлення сфер непристосованості (ситуацій, що фруструють): Брістольська оціночна шкала, оціночна шкала темпераменту та інші;
в) малюнкові методики: «Автопортрет», «Дім – дерево – людина» та ін.

Інші параклінічні діагностичні критерії:
а) клінічний аналіз крові – можливі анемія, лейкопенія, відносний лімфоцитоз;
б) клінічний аналіз сечі – можлива протеїнурія;
в) можливі зниження рівня глюкози крові та зниження толерантності до глюкози;
г) біохімічний аналіз крові – можлива гіпоальбумінемія;
ґ) електроліти крові – може спостерігатися гіпокаліємія, гіпохлоремія;
д) УЗД внутрішніх органів – може спостерігатися дискінезія жовчного міхура;
є) езофагогастродуоденоскопія – можливі прояви езофагіту.

Лікування

Принципи лікування
Успішною може бути лише лікувальна програма, яка спрямована на всю багатомірність порушень. План терапії повинен враховувати первинні та вторинні соматичні наслідки:
А) медикаментозні засоби використовуються у вікових дозах:
1) антидепресанти – екситалопрам (ціпралекс), флувоксамін (феварін), сертралін (золофт, серліфт), флуоксетин (прозак), міртазапін (ремерон, міртазапін Гексал), мілнаципран (іксел), венлафаксин, кломіпрамін та ін. (див. табл. 3);
2) нейролептики – тіоридазин (ридазин, сонапакс), рисперидон (риссет, рісполепт), кветіапін (сероквель), амісульприд (соліан), оланзапін (зипрекса), хлорпротиксен (труксал), сульпірид та ін. (див. табл. 1, 2);
3) антиконвульсанти (нормотиміки) – карбамазепін (фінлепсин, тимоніл), ламотриджин (ламіктал, епілептал, ламотриджин Пліва) (див. табл. 7);
4) сольові розчини: ацесоль, лактосоль, трисоль, розчин Рингера-Локка та інші використовуються в дозах, залежно від віку та соматичного стану хворого;
5) препарати заліза: ферум Лек, фероплекс та інші використовуються в дозах, залежно від віку та соматичного стану хворого;
6) вітамінотерапія: вітаміни С, А, Е, К, D, групи В у вікових дозах, полівітамінні препарати та ін. (див. табл. 11);
7) ноотропи та гамкергічні засоби: гамалон, пірацетам, пантогам та ін. (див. табл. 5);
8) вазоактивні препарати: вінпоцетин (кавінтон), ніцерголін (ніцеріум, серміон), цинаризин та ін. (див. табл. 9);

Б) психотерапевтична корекція: когнітивно-поведінкова, динамічна та сімейна терапія.

Умови лікування, термін
Стаціонарне – 1-2 місяці, продовження курсу лікування – в амбулаторних умовах, протягом 3-6 місяців.

Ускладнення лікування:
а) алергічна реакція на прийом препаратів – відміна препаратів, призначення антигістамінної терапії (див. табл. 13);
б) при прийомі класичних антидепресантів: сухість у роті, розширення зіниць, порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість, запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції – зниження дози препарату або його відміна, перехід на більш сучасні антидепресанти: золофт, серліфт, прозак, міртазапін Гексал, ремерон та ін. (див. табл. 3).

Очікувані результати
Помірна або значна редукція симптоматики.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання