|
|
Переїдання, пов’язане з іншими психологічними порушеннями
МКХ-10: F50.4
Тут слід кодувати переїдання, що призводить до повноти і є реакцією на дистрес.
«Реактивна повнота» може виникати у деяких осіб після втрати близьких,
перенесення нещасних випадків, хірургічних операцій та емоційних дистресів,
особливо у дівчат, схильних до повноти. Тут не варто кодувати повноту як причину
психологічних порушень.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Випадки переїдання, які є формою реакції на події, що викликали стрес.
Б. Побоювання, яке виникає при переїданні, може стати мотивацією до встановлення
дієти та призводити до легких афективних симптомів (тривога, страх, депресія та
інші).
Психологічні діагностичні критерії:
а) тести для виявлення рівня тривожності: опитувальник тривожності;
б) тести для виявлення інтраперсонального конфлікту: особистісний опитувальник
Роджерса, особистісний опитувальник С.Айзенка, ММРІ та інші;
в) тести для виявлення сфер непристосованості (ситуацій, що фруструють):
Брістольська оціночна шкала, оціночна шкала темпераменту та інші.
Інші параклінічні діагностичні критерії
Специфічних змін у клінічних аналізах або в даних електрофізіологічного
обстеження не виявлено.
Лікування
Принципи лікування
Основою лікування є поєднання нормалізації харчового режиму, медикаментозної та
психотерапії.
А. Медикаментозні засоби використовуються у вікових дозах:
1) антидепресанти – сертралін (золофт, серліфт), флуоксетин (прозак),
есциталопрам (ціпралекс), мілнаципран (іксел), міртазапін (ремерон, міртазапін
Гексал), кломіпрамін та інші (див. табл. 3);
2) нейролептики – тіоридазин (ридазин, сонапакс), амісульприд (соліан),
сертиндол (сердолект), кветіапін (сероквель), оланзапін (зипрекса),
хлорпротиксен (труксал), терален, сульпірид та ін. (див. табл. 1, 2);
3) короткими курсами – бензодіазепінові транквілізатори: сибазон, гідазепам та
інші (див. табл. 4);
Б. Психотерапевтична корекція: когнітивно-поведінкова, динамічна та сімейна
терапія.
Умови лікування, термін
Амбулаторне лікування, загальна тривалість не повинна перевищувати 6 місяців.
Ускладнення лікування:
а) алергічна реакція на прийом препаратів – відміна препаратів, призначення
антигістамінної терапії (див. табл. 13);
б) при прийомі класичних антидепресантів: сухість у роті, розширення зіниць,
порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість,
запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції – зниження дози
препарату або його відміна, перехід на більш сучасні антидепресанти сертралін (золофт,
серліфт), тіанептин (коаксил), міртазапін (міртазапін Гексал, ремерон), та інші
– див. табл. 3;
в) сонливість, млявість при застосуванні бензодіазепінів – відміна препаратів.
Очікувані результати
Помірна або значна редукція симптоматики.
|
|
