Нічні жахи (під час сну)
МКХ-10: F51.4
Жахи під час сну являють собою нічні епізоди крайньої страхітливості або паніки,
що поєднуються з інтенсивними вокалізаціями, рухливістю і високим рівнем
вегетативної активності. Хворий встає або прокидається зазвичай протягом першої
третини нічного сну, часто кидається до дверей, мов би намагаючись бігти, хоча
він дуже рідко залишає кімнату. Спроби інших людей вплинути на стан нічного жаху
можуть фактично призвести до ще більш інтенсивного страху, оскільки індивідуум
тільки слабко реагує на подібні зусилля. При пробудженні спогади про цей епізод
зазвичай відсутні. Жахи під час сну і сноходіння (F51.3) є тісно пов’язаними. У
їхньому розвитку відіграє роль сполучення генетичних, онтогенетичних, органічних
і психологічних чинників. Обидва хворобливі стани мають загальні клінічні та
патофізіологічні характеристики. На підставі чималої подібності, ці два стани
розглядаються як частина одного нозологічного континууму.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
A. Спостерігаються повторні епізоди (два і більше) пробудження від сну з
панічним лементом, сильним страхом, що супроводжуються відповідними рухами,
тахікардією, посиленням серцебиття, прискоренням подиху і сильним потом.
Б. Епізоди виникають упродовж першої третини нічного сну.
B. Тривалість їх не перевищує 10 хвилин.
Г. Зусилля навколишніх заспокоїти пацієнта під час епізоду безуспішні й
завершуються лише його дезорієнтуванням і виникненням стереотипних рухів.
Ґ. Спогади про минулі епізоди жахів дуже обмежені.
Д. Відсутні ознаки органічного ураження мозку або прийому психотропних речовин.
Психологічні діагностичні критерії:
а) тести для виявлення рівня тривожності: опитувальник тривожності;
б) тести для виявлення інтраперсонального конфлікту: особистісний опитувальник
Роджерса, ММРІ, особистісний опитувальник С.Айзенка та інші;
в) тести для виявлення сфер непристосованості (фрустраційних ситуацій):
Брістольська оціночна шкала, оціночна шкала темпераменту та інші.
Інші параклінічні діагностичні критерії
Для диференціальної діагностики з наслідками грубого органічного ураження
головного мозку, епілепсією обов’язково проводяться ЕЕГ, Ехо-ЕГ, РЕГ-дослідження,
які при сноходінні не мають ознак значного органічного ураження нервової системи.
Лікування
Принципи лікування
У більшості випадків, достатніми є психоемоційне розвантаження, тепла увага з
боку родини.
А. Психотерапія: сімейна та індивідуальна;
Б. Медикаментозне психофармакологічне лікування проводиться у вікових дозах при
неефективності попередніх заходів:
1) бензодіазепінові транквілізатори – короткостроково у малих дозах: сібазон,
гідазепам та інші (див. табл. 4);
2) антидепресанти груп СІЗЗСтаН, СІЗЗС, НаССА, мелітор або трициклічні
антидепресанти (див. табл. 3);
3) нейролептики: тіоридазин (ридазин, сонапакс), хлорпротиксен (труксал) та інші
(див. табл. 1, 2).
Умови лікування, термін
В амбулаторних умовах протягом 3-6 місяців.
Ускладнення лікування, їх профілактика та лікування:
а) алергічна реакція на прийом препаратів – відміна препаратів, призначення
антигістамінної терапії (див. табл. 13);
б) при прийомі антидепресантів: сухість у роті, розширення зіниць, порушення
акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість, запаморочення,
тремор рук, парестезії, алергічні реакції – зниження дози препарату або його
відміна;
в) сонливість, млявість при прийомі бензодіазепінів – відміна препаратів.
Очікувані результати
Встановлення фізіологічного сну.
|
