Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Розумова відсталість

Розумова відсталість – це стан затриманого або неповного розвитку психіки, що виявляється в період дозрівання та, у першу чергу, характеризується порушенням здібностей, які забезпечують загальний рівень інтелектуальності, тобто когнітивних, мовних, моторних і соціальних спроможностей. Адаптивне поводження порушене завжди, але в сприятливих соціальних умовах, де хворому забезпечена підтримка. Це порушення у осіб із легким ступенем розумової відсталості може не мати явного характеру.

Основна роль у медико-соціальній реабілітації осіб з розумовою відсталістю належить психолого-педагогічному процесу. Дитина своєчасно повинна одержувати освіту за програмою, доступною рівню її інтелекту. Велике значення має виявлення і розвиток у дітей із розумовою відсталістю окремих більш збережених здібностей: в одних – фізичної спритності, в інших – музикальності, у третіх – схильності до малювання і т.д. Це, в подальшому, в тому числі й у дорослому віці, повинно бути враховане при виборі найбільш адекватної форми соціальної реабілітації, зокрема трудової діяльності.

Необхідна сімейна психотерапія з поясненням батькам всіх особливостей дитини, з обов’язковим наголосом на позитивних рисах її особистості, що потребують розвитку. Для успіху лікувально-корекційних заходів потрібен також постійний контакт лікаря і психолога з педагогами.

При виявленні специфічної нозологічної форми патології обміну, що призводить до розумової відсталості (фенлікетонурія, гіпотиреоз тощо), лікування повинно бути суворо специфічним у спеціалізованому закладі – з урахуванням рекомендацій медико-генетичної консультації та ендокринолога.

Медикаментозне лікування у всіх інших випадках спрямоване, у першу чергу, на підвищення рівня передумов інтелекту та на симптоматику, яка ускладнює основні клінічні прояви розумової відсталості дитини. Воно також повинно бути пов’язане з характером та патогенезом психічних порушень. Вибір терапії (препарат, його дози, тривалість лікування) проводиться відповідно до структури психопатологічного синдрому, віку, соматичного стану, індивідуальної переносимості препаратів. Найчастіше у таких осіб застосовують препарати нейрометаболічної, дегідратуючої, вазотропної дії, транквілізатори, «малі» нейролептики, протисудомні, антидепресивні, загальнозміцнюючі засоби. В більшості випадків лікування слід проводити в амбулаторних або напівстаціонарних умовах.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання