|
Помірна розумова відсталість
МКХ-10: F71
Помірна розумова відсталість характеризується конкретністю, непослідовністю, тугорухомістю мислення.
Характерні прояви:
а) особи з помірною розумовою відсталістю дуже важко опановують навички
мовлення, хоча розуміють прості інструкції й можуть навчатися мануальним знакам,
що дозволяє до деякої міри компенсувати недостатність їхньої мови;
б) у більшості цих осіб може бути виявлена органічна патологія;
в) можуть спостерігатися прояви аутизму або епілепсії;
г) може бути різке недорозвинення сприйняття, уваги, пам’яті;
ґ) характерною є бідність словникового запасу, порушення побудови складних фраз;
д) часто спостерігається затримка розвитку статичних локомоторних функцій;
е) типовою є неможливість навчання за програмами допоміжних шкіл при збереженні
здатності до елементарного рахунку, читання простих слів, простого малюнку,
елементарної гри;
є) практична нездатність до самостійної трудової діяльності;
ж) можливі злостивість, агресивність, дратівливість, збочення потягів або
апатія, бездіяльність.
Діагностика
Психологічні критерії
Показники розумового розвитку (IQ) за тестом Векслера дорівнюють 35-49.
Інші параклінічні критерії:
а) ЕЕГ – можливі груба дифузна патологія головного мозку, судомна готовність;
б) ЕХО-ЕС – часто різноманітний ступінь вираженості зовнішньої та внутрішньої
гідроцефалії;
в) рентгенограма шийного відділу хребта – можливі вроджені аномалії, прояви
гіпермобільності, наслідки пологової травми;
г) РЕГ – можлива недостатність гемодинаміки в головному мозку;
ґ) медико-генетичне дослідження – можливі порушення хромосомного набору,
уроджені порушення обміну речовин;
д) ЯМР – можливі зони недорозвинення окремих ділянок кори головного мозку,
мікроцефалія.
Лікування
Загальні принципи лікування
Такі ж, як і у випадку легкої розумової відсталості:
А. Медикаментозні препарати (з урахуванням патогенезу цього захворювання):
1) ноотропи і гамкергічні препарати (див. табл. 5);
2) препарати, що покращують мозковий кровообіг (див. табл. 9);
3) симптоматичне лікування при поведінкових порушеннях: периціазин
(неулептил),оланзапін (зипрекса), діазепам (сибазон), амітриптілін, флуоксетин
(прозак), есциталопрам (ціпралекс), міртазапін (міртазапін Гексал, ремерон),
сертралін (золофт, серліфт) та інші нейролептичні засоби (див. табл. 1, 2, 3, 4);
4) дієтотерапія (за показаннями);
5) дегідратаційна терапія (див. табл. 15);
6) препарати калію (див. табл. 16).
Б. Заходи медико-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації:
1) олігофренопедагогіка;
2) розвиваюча психокорекція;
3) логотерапія.
Ускладнення захворювання:
а) розвиток гіпердинамічного синдрому;
б) розвиток судомного синдрому;
в) декомпенсація лікворно-гіпертензійного синдрому;
г) розвиток інших нервово-психічних синдромів резидуально-органічного
походження;
ґ) алергічні реакції на застосовувані препарати;
д) розвиток нейролептичного синдрому.
Лікування ускладнень:
а) симптоматичне лікування при поведінкових порушеннях: периціазин (неулептил),
оланзапін (зипрекса), діазепам (сибазон), амітриптилін, сертралін (золофт,
серліфт) та інші нейролептичні засоби, транквілізатори та антидепресанти (див. табл. 1, 2, 3, 4);
б) симптоматичне лікування судомного синдрому, залежно від виду нападів:
ламотриджин (ламіктал, епілептал, ламотриджин Пліва), карбамазепін (фінлепсин),
вальпроєва кислота (депакін, депакін Хроно, конвульсофін), бензонал та інші
(див. табл. 18);
в) діуретики (див. табл. 10) застосовуються в комплексі з препаратами калію
(див. табл. 16);
г) десенсибілізуюча терапія, на фоні скасування всіх препаратів, які
використовувались (див. табл. 13);
ґ) застосування коректорів нейролептичного синдрому: циклодол, паркопан (див. табл. 6).
Умови лікування:
а) спеціалізовані дитячі садки;
б) в окремих випадках – спеціалізоване навчання у допоміжній школі;
в) у більш важких випадках – перебування в навчальній групі системи соціального
забезпечення;
г) денний стаціонар або стаціонар (при порушенні соціальної адаптації, наявності
ускладнюючої симптоматики або при негативних мікросоціальних умовах);
д) амбулаторне спостереження.
Термін лікування:
а) перебування в стаціонарі 1-2 місяці;
б) постійне спостереження та лікування у спеціалізованих навчальних закладах.
Очікувані результати лікування
Достатньо успішна адаптація дитини в умовах сім’ї та спеціалізованного закладу,
редукція ускладнюючої симптоматики.
Профілактика
· Первинна – дії для запобігання чинників і станів, що призводять до розвитку
розумової відсталості:
1) поширення знань про причини розумової відсталості;
2) виконання заходів, що забезпечують максимальну турботу про матерів і дітей;
3) раннє лікування резидуально-органічного ураження головного мозку;
4) уникнення народження хворих дітей у сім’ях, що вже мають розумово відсталу
дитину.
· Вторинна – раннє лікування дітей, що народилися в результаті несприятливих
пологів, що мають затримку етапів фізичного та психічного розвитку; а також
рання діагностика спадкових захворювань, порушень обміну речовин і заходи щодо
їхньої корекції.
· Третинна – запобігання у осіб із розумовою відсталістю виникнення
неврологічних і соматичних захворювань, що ускладнюють основне захворювання.
|
|