|
|
Специфічний розлад розвитку рухових функцій
МКХ-10: F82
Це розлад, при якому основною ознакою є серйозне порушення в розвитку рухової
координації, що не можна пояснити загальною інтелектуальною відсталістю або
якимось специфічним уродженим або придбаним неврологічним розладом. Типовим для
моторної незграбності є її сполучення з деяким ступенем порушення продуктивності
у виконанні зорово-просторових когнітивних завдань. Характерним є:
а) рухова координація дитини при тонких або значних рухових спробах значно нижча
за рівень, який відповідає її віку та загальній інтелектуальності;
б) труднощі в координації відзначаються з ранніх етапів розвитку (тобто вони не
входять до складу набутої недостатності) та не є обумовлені будь-якими дефектами
зору або чуття, або будь-яким неврологічним розладом, що діагностується;
в) ступінь порушення тонкої або грубої рухової координації значно варіює, і
конкретні типи рухової неспроможності варіюють із віком;
г) у деяких дітей можуть відзначатися шкільні труднощі, іноді – досить серйозні.
ДіагностикаКлінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
A. Показник, отриманий із застосуванням стандартизованого тесту рухової
координації, не менш ніж на два стандартних відхилення нижчий за рівень, який
можна було б очікувати на основі хронологічного віку дитини.Б. Описане в критерії А порушення суттєво заважає навчанню або викликає
утруднення в повсякденному житті.
B. Відсутній будь-який, досить чітко окреслений, неврологічний розлад, який
можна було б діагностувати.
Г. Значення IQ – вище 70.
Психологічні діагностичні критерії:
а) тестові показники тонкої та загальної моторної координації, які, щонайменше
на два стандартні відхилення, нижчі за вікову норму, досліджуються за допомогою:
1) малювальних тестів (Гудинаф, Фей та інші);
2) шкали психомоторного розвитку Озерецького;
3) візуально-моторних тестів;
б) дослідження інтелекту проводиться за допомогою:
1) прогресивних матриць Равена;
2) тесту психічного кругозору Й.Їрасека;
3) тесту Векслера (невербальний IQ – вищий за 70).
Інші параклінічні діагностичні критерії
ЕЕГ – варіює від норми до різного ступеня вираженості порушень функціонування
головного мозку.
Лікування
Загальні принципи лікування:
а) основні корекційні заходи спрямовані на формування та розвиток загальних
рухових навичок, специфічної організації рухів кисті руки, виконання комплексів
рухових вправ, які допомагають розвитку координації, формуванню ліво-правих
уявлень, орієнтації у власному тілі. Застосовують спеціальні вправи, спрямовані
на корекцію графічної діяльності дитини;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах, з
урахуванням маси тіла хворих):
1) транквілізатори (див. табл. 4);
2) ноотропи та гамкергічні засоби (див. табл. 5);
3) вазоактивні препарати (див. табл. 9);
4) вітамінотерапія (див. табл. 11);
в) немедикаментозні методи лікування:
1) ЛФК;
2) фізіотерапія (масаж; голкорефлексотерапія та інші).
Ускладнення
Алергійні реакції на прийом ліків.
Лікування ускладнень
Відміна препаратів та призначення протиалергійних засобів (див. табл. 13).
Умови лікування
Амбулаторне, при значних клінічних проявах – стаціонарне.
Термін лікування
У стаціонарі – в середньому, 30 днів. Амбулаторно – 2-3 місяці, періодично,
протягом кількох років.
Очікувані результати лікування
Покращання рухових функцій, координації, розвиток графомоторної функції, що веде
до покращання шкільної успішності.
Профілактика
- Первинна – раннє лікування резидуально-органічного ураження головного мозку.
- Вторинна – своєчасне лікування порушень звукосприйняття та звуковимови,
нормалізація і розвиток, відповідно до віку, оптико-просторових уявлень,
пам’яті, уваги.
- Третинна – попередження вторинної затримки психічного і мовного розвитку.
|
|
