Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Порушення активності та уваги

МКХ-10: F90.0

Розлад у вигляді гіперактивності з дефіцитом уваги (синдром гіперактивності), являє собою набір симптомів, що характеризуються здатністю утримувати увагу лише на короткий період часу, через неможливість зосередитися, імпульсивністю та гіперактивністю.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
G1. Неуважність. Спостерігається порушення уваги протягом не менш ніж
6 місяців. При цьому стало спостерігається не менш ніж 8 таких ознак, вираженість яких заважає соціальній адаптації дитини і не відповідає етапу її розвитку:
1) дитина не може виконати шкільне або інше завдання без помилок, які викликані її неуважністю до деталей;
2) дитина через нестійкість уваги часто не може закінчити вправу або гру, яку вона виконує;
3) дитина часто не слухає, що їй говорять;
4) дитина, зазвичай, не може дотримуватися вказівок і пояснень, які необхідні для виконання шкільних або інших завдань (але не через опозиційну поведінку або через те, що не зрозуміла інструкції);
5) дитина часто не може правильно організувати свою роботу;
6) вона намагається уникнути роботи, яку не любить, та яка потребує наполегливості й старанності;
7) дитина часто втрачає речі, які є важливими для виконання завдань (письмове приладдя, іграшки, книги, інструменти) або іншої діяльності;
8) вона часто легко відволікається на зовнішні стимули;
9) вона зазвичай є забудькуватою у повсякденній діяльності.

G2. Гіперактивність. Протягом не менше 6 місяців повинно спостерігатися не менш ніж 3 ознаки цього прояву значної вираженості, які є дезадаптуючими і не сумісними з етапом розвитку дитини. Діти:
1) часто перебирають або розмахують руками та ногами, крутяться на стільці;
2) залишають своє робоче місце у класній кімнаті або в інших ситуаціях, які потребують зосередженості;
3) бігають навколо або лізуть будь-куди у ситуаціях, коли це є неприпустимим;
4) часто занадто галасливі у грі або неспроможні тихо проводити час;
5) демонструють у своїй поведінці стійкий нахил до зайвої рухової активності, яка не контролюється ні соціальним контекстом, ні заборонами дорослих.

G3. Імпульсивність. Протягом не менш ніж 6 місяців повинна стійко спостерігатися не менш ніж 1 ознака проявів імпульсивної вираженості, яка призводить до соціальної дезадаптації дитини та не відповідає етапу її розвитку. Характерним є те, що діти часто:
1) вискакують з відповіддю, не дослухавши запитання;
2) не можуть дочекатися своєї черги в іграх або групових ситуаціях;
3) перебивають або заважають іншим;
4) надміру багатослівні, не реагують на спроби зупинити їх базікання.
G4. Початок розладу – у віці не пізніше 7 років.
G5. Загальний характер порушення. Дані про гіперкінетичну поведінку дитини повинні бути отримані більш ніж з однієї сфери її діяльності: співпрояви неуважності й гіперактивності мають спостерігатися і вдома, і в школі, або в школі та в лікарні.
G6. Симптоми G1-G3 викликають чіткі порушення соціального, навчального та виробничого функціонування, заважають навчанню у школі;
G7. Стан не відповідає критеріям загальних розладів розвитку (F84.-), афективного епізоду (F30.- -F32.-) або тривожного розладу (F41.-).

Психологічні критерії діагностики
За допомогою психологічних тестів можна діагностувати:
а) порушення зорово-просторового і слухового сприйняття, мови або когнітивної функції;
б) порушення адаптації:
1) особистісний опитувальник С.Айзенка;
2) особистісний опитувальник Роджерса та ін.

Інші параклінічні критерії діагностики
Специфічних порушень ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕС при цих розладах не виявлено.

Лікування

Загальні принципи лікування:
а) психотерапевтичні заходи – раціональна, когнітивно-поведінкова, групова, ігрова, сімейна форми психотерапії;
б) медикаментозне (усі препарати застосовуються у вікових дозах):
1) психостимулятори: метилфенідат (концерта), атомоксетин (страттера) та інш. – (див. табл. 10);
2) нейролептики: рисперидон (рисполепт, риссет, рисперон), клозапін та інші (див. табл. 1, 2);
3) антидепресанти: іміпрамін (меліпрамін), бупропіон, тіанептин (коаксил), сертралін (золофт, сертралін), флуоксетин (прозак), міртазапін (ремерон, міртазапін Гексал) та інші (див. табл. 3);
4) транквілізатори (див. табл. 4);
5) нормотиміки карбамазепін (фінлепсин, фінлепсин ретард, тимоніл), вальпроєва кислота (депакін, депакін хроно) – див. табл. 7);
6) ноотропи та гамкергічні засоби (див. табл. 5, 8);
7) вазоактивні препарати (див. табл. 9);
8) вітамінотерапія (див. табл. 11).
9) агоністи центральних α2 – адренорецепторів: клонідін (клофелін), гуанфацин – (див. табл. 17);
в) соціальна терапія (тренінг батьківської компетенції, вчительський тренінг, корекційно-педагогічний супровід);

Ускладнення лікування:
а) алергічні реакції на прийом ліків;
б) при прийомі антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць, порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість, запаморочення, тремор рук, парестезії;
в) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності, сонливість, млявість.
г) при прийомі психостимуляторів можливе виникнення безсоння, зниження апетиту, нудота, посилення тіків, тахікардія, підвищення артеріального тиску, розлади настрою та інш.

Лікування ускладнень:
а) відміна препарату і призначення антиалергічних засобів (див. табл. 13);
б) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2 місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця.

Умови лікування
Амбулаторне лікування при легких проявах, при неможливості купірування симптоматики в амбулаторних умовах, при затяжному перебігу та стійкій шкільній дезадаптації – в умовах стаціонару.

Термін лікування
У стаціонарі – 4-12 тижнів. Амбулаторно – тривале лікування за показаннями.

Очікувані результати лікування
Значна редукція симптоматики з покращанням шкільної та соціальної адаптації.

Профілактика

- Первинна – раннє лікування резидуально-органічного ураження головного мозку.
- Вторинна – раннє виявлення проявів гіперактивної поведінки та її своєчасної корекції.
- Третинна – запобігання соціальній дезадаптації.

International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах
Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования