|
Розлад поведінки, обмежений родинним оточенням
МКХ-10: F91.0.
Розлад поведінки, обмежений умовами родини, характеризується повторними та
стійкими стереотипами поведінки в родині, при якій порушуються або основні права
інших членів родини, або важливіші, відповідні віку, соціальні норми.
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Задовольняються загальні критерії розладу поведінки (F91).
Б. Присутні три або більше симптоми із переліку, наведеного в критерії G1, для
F91, в тому числі не менше трьох з указаних у п.п. 9-23.
В. Хоча б один симптом із вказаних в п.п. 9-23 спостерігається протягом не менше
6 місяців.
Г. Порушення поведінки обмежується сімейним колом.
Психологічні діагностичні критерії:
а) для визначення типів акцентуації характеру або варіантів психопатичного
розвитку, в підлітковому віці застосовується:
1) особистісний опитувальник «Патохарактерологічний діагностичний опитувальник»
(А.Є.Личко);
2) особистісний опитувальник Шмішека;
3) для виявлення структури особистісного конфлікту – особистісний опитувальник
Роджерса;
4) аналогічні дослідження особистості батьків;
5) для визначення характеру сімейного виховання: тест родинних взаємовідносин.
Інші параклінічні методи дослідження
Для цієї групи хворих специфічних показань ЕЕГ, РЕГ, ЕХО ЕГ та інших методів
немає. Основою встановлення діагнозу має бути клініко-психопатологічне
дослідження. Параклінічні методи дослідження мають значення для визначення
наявності супутньої патології та дифдіагностики.
Лікування
Загальні принципи лікування:
а) основним засобом є психотерапевтичні методики, психотерапевтична корекція
особистості: родинна, групова, ігрова, індивідуальна;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах з урахуванням
маси тіла хворих):
1) нейролептики: рисперидон (рисполепт, риссет), оланзапін (зипрекса),
периціазин (неулептил) та інші (див. табл. 1, 2);
2) антидепресанти, перш за все, із седативною або збалансованою дією:
флувоксамін (феварин), сертралін (золофт) та інші (див. табл. 3);
3) транквілізатори та снодійні засоби: діазепам (сибазон), гідазепам та інші
(див. табл. 4);
4) седативні засоби: препарати валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;
5) ноотропи та гамкергічні засоби мають особливе значення при затримках
психічного розвитку: пірацетам (ноотропіл), фенібут (ноофен, нообут),
гопантенова кислота (пантогам), ацетиламіноянтарна кислота (когітум), гамалон та
інші (див. табл. 5);
в) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення дитини відповідно
до стандартів інших медичних фахів;
г) фізіотерапевтичні процедури: електросон, хвойні, перлинні ванни, голкотерапія
та інші.
Ускладнення лікування:
а) психотерапевтичні:
1) формування асоціальних форм поведінки;
2) часті декомпенсації;
б) медикаментозні:
1) нейролептичний синдром, що полягає в розвитку явищ паркінсонізму, акатизії,
спізнілої реакції на зовнішні подразники; диспетичних явищ, алергічних реакцій
набряку обличчя, кінцівок; дерматитів;
2) при прийомі антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць, порушення
акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість, запаморочення,
тремор рук, парестезії, алергічні реакції;
3) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності,
сонливість, млявість.
Лікування ускладнень:
а) медикаментозних:
1) нейролептичний синдром купірується застосуванням коректорів: мідокалму,
циклодолу (див. табл. 6);
2) диспептичні явища – зниженням дози препарату або його відміною;
3) алергічні реакції – відміною препарату і призначенням антиалергічних засобів:
піпольфену, супрастину, тавегілу, дімедролу та інших (див. табл. 13);
4) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно
контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2
місяці); перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця;
б) психотерапевтичних:
1) достатня тривалість лікування;
2) поєднання різних видів психотерапії;
3) дотримання етапів психотерапії;
4) послідовність психотерапевтичних заходів.
Умови лікування
Амбулаторне, при вираженій ажитації або агресії – стаціонарне.
Термін лікування
У стаціонарі – до 30 днів. Амбулаторно - 2-3 місяці, періодично, кілька років.
Очікувані результати лікування
Купірування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також
корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.
Профілактика
- Первинна профілактика включає гігієну шлюбу, вивчення і прогнозування можливих
спадкових захворювань; у постнатальному періоді – правильне виховання в родині,
дитячих закладах, школі спрямоване на гармонійний розвиток дитини.
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження
декомпенсацій шляхом раціональних корекційних заходів і лікування мозкової
патології в ранньому періоді онтогенезу, включаючи лікування невропатичних і
корекцію поведінкових порушень протягом всього дитинства, з досягненням найбільш
повної ремісії; тривалої підтримуючої терапії, що виключає можливості рецидиву
хвороби;
- Третинна профілактика – система заходів лікувальної і педагогічної корекції та
систематичне використання заходів реадаптації, спрямованих на попередження
декомпесацій.
|
|