|
Депресивний розлад поведінки
МКХ-10: F92.0
Діагностика цього розладу потребує наявності розладів поведінки F91 з постійною
депресією, проявом якої є надмірне страждання, втрата інтересів та насолоди у
звичайній діяльності, самозвинувачення та безнадійність. Можуть спостерігатися
порушення апетиту та сону.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Повинні виявлятися загальні критерії розладу поведінки (F91).
Б. Повинні виявлятися критерії одного з невротичних, пов’язаних із стресом, і
соматоформних розладів (F40-48) чи емоційних розладів дитячого віку (F93.-).
Психологічні діагностичні критерії:
а) за допомогою психологічних тестів можна об’єктивізувати:
1) наявність страхів (тест тварин);
2) тест незакінчених речень;
б) методики, що визначають темперамент (оціночні шкали темпераменту);
в) методики, що визначають наявність інтраперсонального конфлікту:
1) тест сімейних взаємовідносин;
2) фрустраційний тест для дітей С.Розенцвейга;
г) методики, що визначають тип акцентуації характеру або варіантів
психопатичного розвитку в підлітковому віці:
1) «Патохарактерологічний діагностичний опитувальник» А.Є.Личко;
2) особистісний опитувальник Шмішека.
Параклінічні методи дослідження
Для даної групи хворих специфічних показників ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕГ та інших методів
немає. Основою встановлення діагнозу має бути клініко-психопатологічне
дослідження. Параклінічні методи дослідження мають значення для визначення
наявності супутньої патології та дифдіагностики.
Лікування
Загальні принципи лікування:
а) основним засобом є психотерапевтичні методики лікування, психотерапевтична
корекція особистості – родинна, групова,індивідуальна;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах, з
урахуванням маси тіла хворих):
1) нейролептики: рисперидон (рисполепт, рисперон, риссет), неулептил (див. табл. 1, 2);
2) антидепресанти, перш за все, із седативною або збалансованою дією:
флувоксамін (феварин), сертралін (золофт, серліфт), мапротилін (людіоміл) (див. табл. 3);
3) транквілізатори та снодійні засоби: діазепам, гідазепам, зопіклон (імован) та
інші (див. табл. 4);
4) седативні засоби: препарати валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;
5) ноотропи та гамкергічні засоби мають особливе значення при затримках
психічного розвитку: гамалон, гліцин, гопантенова кислота (пантогам), пірацетам,
піритинол, фенібут (ноофен) (див. табл. 5);
6) індивідуальна терапія, що має напрям на соматичне оздоровлення дитини;
в) фізіотерапевтичні процедури: електросон, голкотерапія та інші.
Ускладнення лікування:
а) психотерапевтичні (психопатичний розвиток особистості);
б) медикаментозні:
1) нейролептичний синдром, що полягає в розвитку явищ паркінсонізму, акатизії,
спізнілої реакції на зовнішні подразники; диспепсичних явищ, алергічних реакцій
(набряку обличчя, кінцівок); дерматитів;
2) при прийомі трициклічних антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць,
порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість,
запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції;
3) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності,
сонливість, млявість.
Лікування ускладнень:
а) медикаментозних:
1) нейролептичний синдром лікується застосуванням коректорів
психофармакотерапії: циклодол, мідокалм (див. табл. 6);
2) диспепсичні явища – зниженням дози препарату або його відміною;
3) алергічні реакції – відміною препарату й призначенням антиалергічних засобів:
димедрол, супрастин, тавегіл, діазолін (див. табл. 13);
4) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно
контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2
місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця;
б) психотерапевтичних:
1) достатня тривалість лікування;
2) поєднання різних видів психотерапії;
3) дотримання етапів психотерапії;
4) послідовність психотерапевтичних заходів.
Умови лікування
Амбулаторне.
Термін лікування
Амбулаторно – 2-3 місяці, за необхідності – довше.
Очікувані результати лікування
Лікування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також
корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.
Профілактика
- Первинна профілактика включає гігієну сімейних взаємовідносин, виховання в
родині, дитячих закладах, школі, спрямоване на гармонійний розвиток дитини;
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження
емоційних розладів шляхом своєчасного лікування та корекційних заходів
виховання, попередження і лікування мозкової патології в ранньому періоді
онтогенезу, включаючи лікування невропатичних і корекцію поведінкових порушень,
із досягненням найбільш повної ремісії, тривалої підтримуючої терапії, що
виключає можливості рецидиву хвороби;
- Третинна профілактика – система заходів лікувальної й педагогічної корекції і
систематичне використання заходів реадаптації, спрямованих на попередження
декомпенсацій.
|
|