|
Тривожний розлад у дітей, викликаний страхом перед розлукою
МКХ-10: F93.0
Цей розлад виникає у дитини в ситуаціях, коли вона залишається на самоті, в
умовах свого дому або ще де-небудь. У зв’язку з розлукою з близькими людьми,
діти можуть переживати тривогу, аж до паніки, значно сильніше, ніж це можна було
очікувати на даному рівні її психічного розвитку.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Повинні бути щонайменше 3 ознаки з перелічених:
1) невідповідне щодо реальності постійне занепокоєння дитини у зв’язку з
можливими, на її думку, неприємностями в основних осіб, до яких вона дуже
прив’язана (наприклад, страх, що вони залишать її і не повернуться), або
постійна заклопотаність, що вони можуть померти;
2) невідповідна щодо реальності постійна заклопотаність дитини відносно того, що
яка-небудь небажана подія розлучить її з особою, до якої дитина дуже прив’язана
(наприклад, через те, що дитина загубиться, буде викрадена, поміщена у лікарню
або вбита);
3) дитина з постійним небажанням ходить до школи чи відмовляється туди ходити
через страх розлучення з близькою особою, до якої вона прив’язана, для того, щоб
залишитися вдома (що переважає над іншими причинами, такими як страх неприємних
подій у школі);
4) утруднення в тому, що дитина не може розлучитися на ніч з близькою до неї
особою, яке виявляється однією з таких ознак:
а) дитина з небажанням йде спати чи відмовляється від цього, погоджуючись тільки
за умови, щоб бути поруч з близькою особою, до якої вона дуже прив’язана;
б) вночі дитина часто перевіряє, чи на місці близька особа;
в) відзначається постійне небажання та відмовляння дитини спати поза своєю
домівкою;
5) постійний неадекватний страх залишитися вдень вдома на самоті без особи, до
якої дитина дуже прив’язана;
6) повторювані кошмари, зміст яких пов’язаний з розлукою;
7) повторюване виникнення фізичних симптомів (таких як нудота, біль у животі,
головний біль чи блювота) у випадках, пов’язаних з розлукою з близькою особою,
наприклад, при необхідності піти до школи чи в інших аналогічних випадках
(від’їзд на канікули, у табори і таке інше);
8) при розлуці з близькою особою, до якої дитина надмірно прив’язана
(напередодні, відразу після неї або в передбаченні її), у дитини виникає
виражений повторюваний дистрес (про що свідчить її тривога, плач, гнів,
нещасливий вигляд, апатія, аутизація).
Б. Відсутність критеріїв генералізованого тривожного розладу дитячого віку
(F93.80).
В. Початок – до 6-річного віку.
Г. Розлад не є частиною більш широкого порушення емоцій, поводження особистості
або загального розладу розвитку, психотичного розладу, пов’язаного з вживанням
психоактивної речовини.
Ґ. Тривалість щонайменше 4 тижні.
Психологічні діагностичні критерії:
а) з метою дослідження патопсихологічних особливостей хворого застосовують такі
психологічні тести:
1) наявність страхів (тест тварин);
2) тест незакінчених речень;
б) методики, що визначають темперамент (оціночні шкали темпераменту);
в) методики, що визначають наявність інтраперсонального конфлікту:
1) тест сімейних взаємовідносин;
2) фрустраційний тест для дітей С.Розенцвейга.
Інші параклінічні діагностичні критерії
Для цієї нозологічної форми специфічних маркерів у показаннях ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕС,
біохімічних досліджень та ін. немає.
Лікування
Загальні принципи лікування:
а) провідний засіб лікування – психотерапевтичні методики, основною метою яких є
переконання дитини в тому, що її самостійність і незалежна активність можуть
бути безпечними та цікавими; показані ігрова, групова, сімейна психотерапія;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах з урахуванням
маси тіла хворих):
1) нейролептики: рисперидон (рисполепт, риссет, рісперон) та інші (див. табл. 1, 2);
2) антидепресанти, перш за все, з седативною або збалансованою дією: тіанептин
(коаксил), флувоксамін (феварин), сертралін (золофт, серліфт), мапротилін
(людіоміл) та інші (див. табл. 3);
3) транквілізатори та снодійні засоби: діазепам, гідазепам, зопіклон (імован) та
інші (див. табл. 4);
4) седативні засоби: препарати валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;
5) ноотропи та гамкергічні засоби мають особливе значення при ознаках затримки
психічного розвитку: гамааміномасляна кислота (гамалон), гліцин, гопантенова
кислота (пантогам), пірацетам, піритинол, фенібут (див. табл. 5);
6) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення дитини відповідно
до стандартів інших фахів;
в) фізіотерапевтичні процедури: електросон, голкотерапія та інші.
Ускладнення лікування:
а) психотерапевтичні (психопатичний розвиток особистості);
б) медикаментозні:
1) нейролептичний синдром, що полягає в розвитку явищ паркінсонізму, акатизії,
спізнілої реакції на зовнішні подразники; диспепсичних явищ, алергічних реакцій
(набряку обличчя, кінцівок); дерматитів;
2) при прийомі класичних антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць,
порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість,
запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції;
3) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності,
сонливість, млявість.
Лікування ускладнень:
а) медикаментозних:
1) нейролептичний синдром купірується застосуванням коректорів
психофармакотеапії: циклодолу, мідокалму (див. табл. 6);
2) диспепсичні явища – зниженням дози препарату або його відміною;
3) алергічні реакції – скасуванням препарату й призначенням антиалергічних
засобів: дімедролу, супрастину, діазоліну, тавегілу (див. табл. 13);
4) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно
контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2
місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця;
б) психотерапевтичних:
1) достатня тривалість лікування;
2) поєднання різних видів психотерапії;
3) дотримання етапів психотерапії;
4) послідовність психотерапевтичних заходів.
Умови лікування
Амбулаторне.
Термін лікування
Амбулаторно – 2-3 місяці, за необхідності – довше.
Очікувані результати лікування
Лікування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також
корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.
Профілактика
- Первинна профілактика включає гігієну сімейних взаємовідносин, виховання в
родині, дитячих закладах, школі, спрямоване на гармонійний розвиток дитини.
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження
емоційних розладів шляхом своєчасного лікування та раціональних заходів
виховання.
|
|