Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Тривожний розлад у дітей, викликаний страхом перед розлукою

МКХ-10: F93.0

Цей розлад виникає у дитини в ситуаціях, коли вона залишається на самоті, в умовах свого дому або ще де-небудь. У зв’язку з розлукою з близькими людьми, діти можуть переживати тривогу, аж до паніки, значно сильніше, ніж це можна було очікувати на даному рівні її психічного розвитку.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Повинні бути щонайменше 3 ознаки з перелічених:
1) невідповідне щодо реальності постійне занепокоєння дитини у зв’язку з можливими, на її думку, неприємностями в основних осіб, до яких вона дуже прив’язана (наприклад, страх, що вони залишать її і не повернуться), або постійна заклопотаність, що вони можуть померти;
2) невідповідна щодо реальності постійна заклопотаність дитини відносно того, що яка-небудь небажана подія розлучить її з особою, до якої дитина дуже прив’язана (наприклад, через те, що дитина загубиться, буде викрадена, поміщена у лікарню або вбита);
3) дитина з постійним небажанням ходить до школи чи відмовляється туди ходити через страх розлучення з близькою особою, до якої вона прив’язана, для того, щоб залишитися вдома (що переважає над іншими причинами, такими як страх неприємних подій у школі);
4) утруднення в тому, що дитина не може розлучитися на ніч з близькою до неї особою, яке виявляється однією з таких ознак:
а) дитина з небажанням йде спати чи відмовляється від цього, погоджуючись тільки за умови, щоб бути поруч з близькою особою, до якої вона дуже прив’язана;
б) вночі дитина часто перевіряє, чи на місці близька особа;
в) відзначається постійне небажання та відмовляння дитини спати поза своєю домівкою;
5) постійний неадекватний страх залишитися вдень вдома на самоті без особи, до якої дитина дуже прив’язана;
6) повторювані кошмари, зміст яких пов’язаний з розлукою;
7) повторюване виникнення фізичних симптомів (таких як нудота, біль у животі, головний біль чи блювота) у випадках, пов’язаних з розлукою з близькою особою, наприклад, при необхідності піти до школи чи в інших аналогічних випадках (від’їзд на канікули, у табори і таке інше);
8) при розлуці з близькою особою, до якої дитина надмірно прив’язана (напередодні, відразу після неї або в передбаченні її), у дитини виникає виражений повторюваний дистрес (про що свідчить її тривога, плач, гнів, нещасливий вигляд, апатія, аутизація).

Б. Відсутність критеріїв генералізованого тривожного розладу дитячого віку (F93.80).

В. Початок – до 6-річного віку.

Г. Розлад не є частиною більш широкого порушення емоцій, поводження особистості або загального розладу розвитку, психотичного розладу, пов’язаного з вживанням психоактивної речовини.

Ґ. Тривалість щонайменше 4 тижні.

Психологічні діагностичні критерії:
а) з метою дослідження патопсихологічних особливостей хворого застосовують такі психологічні тести:
1) наявність страхів (тест тварин);
2) тест незакінчених речень;
б) методики, що визначають темперамент (оціночні шкали темпераменту);
в) методики, що визначають наявність інтраперсонального конфлікту:
1) тест сімейних взаємовідносин;
2) фрустраційний тест для дітей С.Розенцвейга.

Інші параклінічні діагностичні критерії
Для цієї нозологічної форми специфічних маркерів у показаннях ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕС, біохімічних досліджень та ін. немає.

Лікування

Загальні принципи лікування:
а) провідний засіб лікування – психотерапевтичні методики, основною метою яких є переконання дитини в тому, що її самостійність і незалежна активність можуть бути безпечними та цікавими; показані ігрова, групова, сімейна психотерапія;
б) медикаментозна терапія (усі ліки застосовуються у вікових дозах з урахуванням маси тіла хворих):
1) нейролептики: рисперидон (рисполепт, риссет, рісперон) та інші (див. табл. 1, 2);
2) антидепресанти, перш за все, з седативною або збалансованою дією: тіанептин (коаксил), флувоксамін (феварин), сертралін (золофт, серліфт), мапротилін (людіоміл) та інші (див. табл. 3);
3) транквілізатори та снодійні засоби: діазепам, гідазепам, зопіклон (імован) та інші (див. табл. 4);
4) седативні засоби: препарати валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;
5) ноотропи та гамкергічні засоби мають особливе значення при ознаках затримки психічного розвитку: гамааміномасляна кислота (гамалон), гліцин, гопантенова кислота (пантогам), пірацетам, піритинол, фенібут (див. табл. 5);
6) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення дитини відповідно до стандартів інших фахів;
в) фізіотерапевтичні процедури: електросон, голкотерапія та інші.

Ускладнення лікування:
а) психотерапевтичні (психопатичний розвиток особистості);
б) медикаментозні:
1) нейролептичний синдром, що полягає в розвитку явищ паркінсонізму, акатизії, спізнілої реакції на зовнішні подразники; диспепсичних явищ, алергічних реакцій (набряку обличчя, кінцівок); дерматитів;
2) при прийомі класичних антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць, порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість, запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції;
3) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності, сонливість, млявість.

Лікування ускладнень:
а) медикаментозних:
1) нейролептичний синдром купірується застосуванням коректорів психофармакотеапії: циклодолу, мідокалму (див. табл. 6);
2) диспепсичні явища – зниженням дози препарату або його відміною;
3) алергічні реакції – скасуванням препарату й призначенням антиалергічних засобів: дімедролу, супрастину, діазоліну, тавегілу (див. табл. 13);
4) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2 місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця;
б) психотерапевтичних:
1) достатня тривалість лікування;
2) поєднання різних видів психотерапії;
3) дотримання етапів психотерапії;
4) послідовність психотерапевтичних заходів.

Умови лікування
Амбулаторне.

Термін лікування
Амбулаторно – 2-3 місяці, за необхідності – довше.

Очікувані результати лікування
Лікування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.

Профілактика

- Первинна профілактика включає гігієну сімейних взаємовідносин, виховання в родині, дитячих закладах, школі, спрямоване на гармонійний розвиток дитини.
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження емоційних розладів шляхом своєчасного лікування та раціональних заходів виховання.

International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах
Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования