|
Тривожно-фобічний розлад дитячого віку
МКХ-10: F93.1
Розлад характеризується постійним або періодичним страхом, який виникає у дитини
у відповідних ситуаціях. Він відповідає фазі її вікового розвитку, але є
анормальним за тяжкістю і призводить до порушень соціальної адаптації.
Тривалість – не менше 4 тижнів.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
A. Страх має конкретний характер і пов’язаний із психотравмуючою ситуацією,
наприклад, страх ходи після падіння, який, однак, є занадто сильним і
перешкоджає нормальному соціальному функціонуванню дитини.
Б. Стан не відповідає критеріям генералізованого тривожного розладу дитячого
віку (F93.80).
B. Розлад не є частиною більш широких порушень емоцій, поведінки особистості,
загального розвитку, або пов’язаний із вживанням психоактивних речовин.
Г. Тривалість розладу – не менше 4 тижнів.
Психологічні діагностичні критерії:
а) методики, що об’єктивізують рівень тривожності:
1) наявність страхів (тест тварин);
2) тест незакінчених речень;
б) методики, що визначають темперамент (оціночні шкали темпераменту);
в) методики, що визначають наявність інтраперсонального конфлікту:
1) тест сімейних взаємовідносин;
2) фрустраційний тест для дітей С.Розенцвейга.
Інші параклінічні діагностичні критерії
Для цієї нозологічної форми специфічних маркерів у показаннях ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕС,
біохімічних дослідженнях немає.
Лікування
Загальні принципи лікування:
а) провідний засіб лікування – психотерапевтичні методики, основним спрямуванням
яких є доведення дитині, що її самостійність та незалежна активність можуть бути
для неї безпечними та цікавими;
б) медикаментозна терапія:
1) нейролептики: рисперидон (рисполепт, риссет, рисперон), хлорпротиксен (труксал)
та інші (див. табл. 1, 2);
2) антидепресанти, перш за все, із седативною або збалансованою дією:
флувоксамін (феварин), сертралін (золофт, серліфт), мапротілін (людіоміл) та
інші (див. табл. 3);
3) транквілізатори та снотворні засоби: діазепам, гідазепам, зопіклон (імован)
та інші (див. табл. 4);
4) седативні засоби: препарати валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;
5) ноотропи та гамкергічні засоби мають особливе значення при ознаках затримки
психічного розвитку: гамалон, гліцин, гопантенова кислота (пантогам), пірацетам,
піритинол, фенібут (ноофен) (див. табл. 5);
в) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення дитини,
відповідно до стандартів інших фахів;
г) фізіотерапевтичні процедури: електросон, голкотерапія, перлинні ванни та
інші.
Ускладнення лікування:
а) психотерапевтичні (психопатичний розвиток особистості);
б) медикаментозні:
1) нейролептичний синдром, що полягає в розвитку явищ паркінсонізму, акатизії,
спізнілої реакції на зовнішні подразники, диспепсичних явищ, алергічних реакцій
(набряку обличчя), кінцівок; дерматитів.
2) при прийомі класичних антидепресантів – сухість у роті, розширення зіниць,
порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість,
запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції;
в) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності,
сонливість, млявість.
Лікування ускладнень:
а) медикаментозних:
1) нейролептичний синдром купірується застосуванням коректорів (усі ліки
застосовуються у вікових дозах з урахуванням маси тіла хворих): циклодолу,
мідокалму (див. табл. 6);
2) диспепсичні явища – зниженням дози препарату або його відміною;
3) алергічні реакції – відміною препарату й призначенням антиалергічних засобів
(див. табл. 13);
4) для попередження формування залежності при прийомі транквілізаторів необхідно
контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2
місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця;
б) психотерапевтичних:
1) достатня тривалість лікування;
2) поєднання різних видів психотерапії;
3) дотримання етапів психотерапії;
4) послідовність психотерапевтичних заходів.
Умови лікування
Амбулаторне. При вираженності розладів – стаціонарне.
Термін лікування
Стаціонарне лікування – до 1 місяця. Амбулаторно – 2-3 місяці, за необхідності –
довше.
Очікувані результати лікування
Повне одужання, зникнення фобій, соціальна адаптація дитини.
Профілактика
- Первинна профілактика включає гігієну сімейних взаємовідносин, виховання в
родині, дитячих закладах, школі; спрямована на гармонійний розвиток дитини.
- Вторинна психопрофілактика включає ранню діагностику, прогноз і попередження
повтору емоційних розладів шляхом своєчасного лікування та раціональних заходів
виховання.
- Третинна – профілактика психопатичного розвитку особистості завдяки формуванню
гармонійних внутрішньо- та міжособистісних стосунків.
|
|