Розгальмований розлад прив’язаності дитячого віку
МКХ-10: F94.2
Стан, який характеризується нерозбірливим товаришуванням дитини, її надмірною
фамільярністю із малознайомими людьми і таке інше.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
A. Дифузні прихильності як постійна риса в перші 5 років життя (але вони не
обов’язково зберігаються до середнього дитячого віку). Для діагностики потрібно
встановити відносну неможливість дитини до формування селективних соціальних
прихильностей, про що свідчать:
1) наявність нормальної тенденції шукати при дистресі розраду в інших людей;
2) анормальна (відносно) відсутність селективності у виборі тих, у кого
шукається така розрада.
Б. Слабко модульовані соціальні взаємодії з незнайомими людьми.
B. Спостерігається щонайменше одна з таких ознак:
1) у цілому, прихильна поведінка у грудному віці;
2) у ранньому або середньому дитячому віці поведінка спрямована на привернення
уваги і недиференційовано приязне поводження.
Г. Повинна бути виразною спільна відсутність ситуаційної специфічності
перерахованих вище ознак. Для діагнозу потрібно, щоб критерії А та Б виявлялися
в широкому діапазоні соціальних контактів дитини.
Психологічна діагностика:
а) визначення рівня інтелекту, можливостей активної та пасивної мови:
1) шкали інтелекту Векслера;
2) тест психічного світогляду Й.Їрасика;
б) методики, що виявляють наявність інтраперсонального конфлікту;
1) особистісний опитувальник Роджерса;
2) тест тварин;
3) тести незакінчених речень.
Інші параклінічні діагностичні критерії
Для цієї клінічної форми специфічних змін у показаннях ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕГ,
біохімічних дослідженнях немає. Вони є важливими для визначення супутньої
неврологічної патології.
Лікування
Загальні принципи лікування
Основний напрямок лікування – психотерапевтична робота з хворим, його оточенням,
роз’яснення потреби у стабілізації ситуації, медикаментозна терапія супутньої
емоційної та поведінкової патології; при цьому перевага має віддаватися
транквілізаторам та м’яким нейролептикам тіоридазин (ридазин, сонапакс, сульпірид (еглоніл), оланзапін (зипрекса) – див. табл. 1, 2).
Напрямки лікування:
а) психотерапія – сімейна, ігрова, поведінкова;
б) психологічна підтримка родини, спрямована на зменшення ізоляції дитини в
родині;
в) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення дитини.
Ускладнення лікування, їх профілактика та лікування
Дивись рубрику F94.0.
Умови лікування
Переважно амбулаторне. За наявності показань – стаціонарне.
Термін лікування
Стаціонарно – 4-8 тижнів, амбулаторно – до досягнення стабілізації ситуації та
зняття супутніх розладів поведінки та емоційних порушень.
Очікувані результати лікування
Оздоровлення ситуації, соціальна адаптація.
Профілактика
- Первинна – проведення санітарно-просвітньої роботи з батьками та особами, що
їх замінюють, напрямком якої є запобігання розладам прив’язаності.
- Вторинна – рання діагностика та комплексне лікування.
- Третинна – у випадках рецидивів – направлення дитини в більш сприятливе
соціальне оточення.
|