|
|
Хронічний моторний або вокальний тикозний розлад
МКХ-10: F95.1
Стан, який відповідає загальним критеріям тикозного розладу. При ньому
спостерігаються одиничні або множинні моторні або вокальні тики, які виникають у
хворого багато разів на день, більшу частину днів, протягом року.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Рухові або голосові тики (але не їхнє сполучення) виникають багато разів на
день, більшу частину днів, протягом року.
Б. Відсутність ремісій протягом цього року тривалістю більш ніж 2 місяці.
В. У анамнезі відсутній синдром Туретта, розлад не зумовлений соматичним станом
або застосуванням ліків.
Г. Розлад починається у віці до 18 років.
Психологічні діагностичні критерії:
а) тести для виявлення рівня тривожності: опитувальник тривожності та інші;
б) тести для виявлення інтраперсонального конфлікту: особистісний опитувальник
Роджерса, особистісний опитувальник для дітей С.Айзенка та інші;
в) тести для виявлення сфер непристосованості (фрустраційних ситуацій):
Брістольська оціночна шкала, оціночна шкала темпераменту та інші.
Параклінічні діагностичні критерії: ЕЕГ – можливі дифузні порушення з акцентом у
підкоркових структурах.
Лікування
Загальні принципи лікування:
а) психотерапевтична корекція найбільш доцільна у вигляді поведінкової терапії,
спрямованої на зміну навичок, методу парадоксальної інтенції, модифікованої
методики Денлопа;
б) медикаментозне патогенетичне психофармакологічне лікування проводиться у
вікових дозах:
1) ноотропи та гамкергічні засоби: гамалон, фенібут (ноофен), пікамілон,
гопантенова кислота (пантогам) та інші (див. табл. 5);
2) антидепресанти групи СІЗЗС – сертралін (золофт), феварин та інші (див. табл. 3);
3) вазоактивні препарати: цинаризин, кавінтон, ніцеріум, серміон та інші (див. табл. 9);
4) вітамінотерапія: вітаміни групи В, С, нікотинова кислота та інші (див. табл. 11);
в) фізіотерапія: електросон, електрофорез із седативними засобами, хвойні ванни
та інші.
Умови лікування, термін
Амбулаторне, при легких формах перший курс – 8-12 тижнів, далі, якщо необхідно,
– повторні курси. За неможливості купірування в позалікарняних умовах –
стаціонарне лікування протягом 4-8 тижнів.
Ускладнення лікування, їх профілактика та лікування:
а) алергічна реакція на прийом препаратів – відміна препаратів, призначення
антигістамінної терапії (див. табл. 13);
б) при прийомі гетероциклічних антидепресантів: сухість у роті, розширення
зіниць, порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання,
сонливість, запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції – зниження
дози препарату або його відміна.
Очікувані результати: одужання, значна редукція симптоматики, шкільна та
соціальна адаптація.
Профілактика
- Первинна – рання терапія резидуально-органічного ураження головного мозку.
- Вторинна – терапія, спрямована на запобігання фіксації хворого на наявних
порушеннях, запобігання ускладненням.
- Третинна – поведінкова терапія, спрямована на недопущення ускладнень у вигляді
невротичних та неврозоподібних розладів.
|
|
