Неорганічний енурез
МКХ-10: F98.0
Неорганічний енурез – мимовільне або навмисне випускання сечі в ліжку або в
одязі, не обумовлене відсутністю контролю над функцією сечового міхура внаслідок
будь-якого неврологічного захворювання, епілептичного нападу або структурної
аномалії сечових шляхів. Енурез може безперервно спостерігатися з самого
народження або виникнути після періоду контролю над цією фізіологічною функцією.
В деяких випадках, енурез сполучається з емоційними або поведінковими розладами
загального характеру. Розрізняють:
а) F98.00 – тільки нічний енурез;
б) F98.01 – тільки денний енурез;
в) F98.02 – нічний і денний енурез.
Діагностика
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Мимовільне або навмисне випускання сечі в ліжку або в одязі, що відбувається
з частотою не рідше 2 разів на місяць у віці до 7 років і не рідше 1 разу на
місяць – у дітей у віці 7 років або старше.
Б. Відсутні дані, що свідчать про наявність психічного розладу, який би
відповідав критеріям інших категорій розладів МКХ-10.
В. Тривалість цього розладу – щонайменше 3 місяці.
Г. Хронологічний та психічний вік дитини – не менше 5 років.
Ґ. Енурез не обумовлений епілептичними нападами або неврологічними розладами та
не є прямим наслідком анатомічних аномалій сечовивідних шляхів.
Психологічні діагностичні критерії:
а) використовуються шкали інтерперсонального конфлікту, тести незакінчених
тверджень, тест тварин, малюнковий фрустраційний тест для дітей С. Розенцвейга та інші;
б) шкали самооцінки: особистісний опитувальник Роджерса та інші;
в) тести для діагностики органічності й функціональних розладів: шкала
психомоторного розвитку Озерецького, тести на увагу із закреслюванням та інші.
Інші параклінічні діагностичні критерії:
а) ЕЕГ – можливі прояви дифузної патології головного мозку;
б) ЕХО-ЕС – можливі прояви зовнішньої та внутрішньої гідроцефалії різного
ступеня вираженості;
в) рентгенографія поперекового відділу хребцевого стовпа – можлива наявність
spina bifida.
Лікування
Принципи лікування:
а) корекція навичок батьків з контролю сечовипускання у дитини – запобігання
покарань, нічних її розбуджень, заохочення дитини до своєчасного сечовипускання,
обмеження її споживання рідини перед сном;
б) поведінкова психотерапія – використання апарату, який подає звуковий сигнал
при зволоженні постільної білизни; ефект забезпечується в 50% випадків;
в) медикаментозна терапія:
1) за наявності емоційної напруженості, тривоги, зниженого настрою, схильності
до страхів і побоювань призначають денні транквілізатори у вікових дозах:
медазепам (рудотель) та інші (див. табл. 4);
2) при дуже глибокому сні рекомендують повторні короткі курси (3-5 днів)
меліпраміну (див. табл. 3), дітям до 5 років можна рекомендувати на ніч
пірацетам 0,25-0,5 г (див. табл. 5);
г) фізіотерапевтичні методи лікування (електрофорез седативних засобів).
Умови лікування, термін
Амбулаторне, перший курс – 4-8 тижнів, далі – за необхідністю.
Ускладнення лікування, їх профілактика та лікування:
а) алергічна реакція на прийом препаратів – відміна препаратів, призначення
антигістамінної терапії (див. табл. 13);
б) при прийомі трициклічних антидепресантів: сухість у роті, розширення зіниць,
порушення акомодації, серцевого ритму, затримка сечовипускання, сонливість,
запаморочення, тремор рук, парестезії, алергічні реакції – зниження дози
препарату або його відміна;
в) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності,
сонливість, млявість – необхідно контролювати тривалість безперервного прийому
(курс не повинен перевищувати 2 місяці), перед повторним курсом – перерва в
прийомі препарату не менше 1 місяця.
Очікувані результати
Купірування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також
корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.
Профілактика
- Первинна – навчання батьків тренуванню контролю сечевипускання у дітей.
- Вторинна – основне значення має нормалізація психологічної атмосфери в сім’ї,
виключення залякування, фізичних покарань, глузувань і застосування покарання в
зв’язку з енурезом.
- Третинна – формування стійкості особистості до впливу психотравмуючих
ситуацій, недопущення невротичних та інших розладів як ускладнень енурезу,
шляхом психотерапії та психофармакотерапії.
|