Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Психіатр

Сучасна діагностика і лікування в психіатрії

Заїкання

МКХ-10: F98.5

Заїкання – дискоординаційне судомне порушення мовлення. Клінічні прояви: розлад повільності, неподільності мовлення, темпу ритмічної організації. Вони мають форму частих повторень або пролонгації звуків, складів або слів, або частих затримок та пауз. Заїкання має постійний або періодичний характер і за своєю виразністю значно порушує перебіг мовлення. Заїкання поділяють на невротичне і неврозоподібне. Початок невротичного заїкання – психогенно-реактивний (гострий, підгострий або відставлений в часі). Воно, як правило, виникає у віці 2-4 роки у дітей із своєчасним, правильним мовним, інтелектуальним і загальномоторним розвитком. Появі перших запинок у мові можуть передувати соматичне ослаблення й загальноневротичні розлади, такі як порушення сну, плаксивість, полохливість, підвищена виснажливість та інші прояви як соматичного, так і психогенно-реактивного походження. Перебіг невротичного заїкання, в більшості випадків, має сприятливий характер, проте наявність невропатії і (або) повторної психогенії роблять як клінічну картину заїкання, так і його прогноз, значно важчими. Неврозоподібне заїкання частіше має поступовий початок і нерідко відзначається з моменту становлення фразової мови. Для хворих із неврозоподібним заїканням характерний більш пізній розвиток мови і загальної моторики, поліморфізм як психопатологічної симптоматики (поєднання неврозоподібних і церебрастенічних розладів), так і власне мовних порушень (наявність, крім заїкання, дислалії, тахілалії, недостатньої модуляції голосу та ін.). Для хворих на невротичне заїкання характерна висока динамічність симптоматики, швидке засвоєння корекційних та логопедичних прийомів, податливість психотерапевтичним впливам. Мовні порушення при неврозоподібному заїканні відрізняються стійкістю, ригідністю; хворі менш чутливі до психотерапевтичних впливів, менш сприйнятливі до логопедичної корекції та засвоєння навичок саморегуляції.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10
А. Заїкання присутнє постійно або спостерігається періодично та призводить до помітного порушення мови.
Б. Тривалість – не менше 3 місяців.

Психологічні діагностичні критерії:
а) тести для визначення емоційного стану дитини та її емоційного ставлення до свого заїкання: особистісний опитувальник молоді;
б) тести для дослідження рівня самооцінки: особистісний опитувальник Роджерса;
в) тести на наявність інтраперсонального конфлікту: тести незакінчених речень, тест тварин, малюнковий фрустраційний тест для дітей С.Розенцвейга та ін.

Параклінічні діагностичні критерії:
а) консультація логопеда – визначення локалізації голосових судом, що супроводжують порушення мови;
б) ЕЕГ – можливі прояви судорожної готовності, іритації підкіркових структур, грубої дифузійної патології головного мозку, порушення стовбурної гемодинаміки;
в) РЕГ – можливі різноманітні варіанти порушень церебральної гемодинаміки.

Лікування

Принципи лікування
Хворі на заїкання повинні отримувати комплексну терапію, що включає медикаментозне лікування, психотерапію, логопедичну і мануальну терапію. Найбільш ефективними є спеціалізовані дефектологічні програми, які базуються на методах поведінкової психотерапії:
а) медикаментозне лікування проводиться з урахуванням виявлених ланок патогенезу заїкання (усі препарати застосовуються у вікових дозуваннях):
1) ноотропи (не дають побічного ефекту у вигляді гіпердинамічного синдрому) – гопантенова кислота (пантогам), фенібут (ноофен) (див. табл. 5);
2) транквілізуючі засоби – сибазон, гідазепам та інші (див. табл. 4);
3) загальнозміцнююча терапія – вітамінотерапія (див. табл. 11), екстракт алое (див. табл. 12);
4) фізіотерапія седативної і вазоактивної дії;
б) психологічна корекція здійснюється переважно в ігровій діяльності в індивідуальних та групових заняттях; батькам дитини, що заїкається, даються рекомендації щодо подолання мовного дефекту в домашніх умовах, з урахуванням єдності вимог і спадкоємності в заняттях, проведених із дитиною в лікувальній установі;
в) логопедична робота спрямована на подолання дефектів мови і виховання мовної активності. Показаннями до індивідуальних логопедичних занять є: заїкуватість у дітей до 4 років, середнього і високого ступеня важкості, заїкуватість будь-якого ступеня, але з вираженою логофобією і фіксацією на дефекті. Показаннями до групових занять є: часткова компенсація мовного дефекту на індивідуальних заняттях, заїкуватість легкого, середнього ступеня в дітей старше 4 років, що не мають протипоказань для занять у групі, логоритмічні заняття для розвитку ритмічної організації мовлення і рухів.

Умови лікування, термін
Амбулаторне (курси – 2-3 місяці, періодично, протягом років), денний стаціонар, логопедичні групи спеціалізованого дитячого садка або санаторію, рідко – в умовах стаціонару (до 30 днів).

Ускладнення лікування, їх профілактика та лікування:
а) алергічна реакція на прийом препаратів – відміна препаратів, призначення антигістамінної терапії (див. табл. 13);
б) при тривалому прийомі транквілізаторів можливе формування залежності, сонливість, млявість. Необхідно контролювати тривалість безперервного прийому (курс не повинен перевищувати 2 місяці), перед повторним курсом – перерва в прийомі препарату не менше 1 місяця.

Очікувані результати
Купірування основних проявів дезадаптації та загострення симптомів, а також корекція патологічних захисних механізмів та поведінкових реакцій.

Профілактика

- Первинна – лікування резидуально-органічної патології головного мозку на першому році життя дитини.
- Вторинна – лікування і корекція невропатії, затримки мовного і психомовного розвитку.
- Третинна – профілактика розвитку затяжних форм заїкання шляхом його своєчасного лікування з моменту виникнення.

International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах
Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования