Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Дитячий пульмонолог

Довідник з дитячої пульмонології

Кашель

Кашель – це захисна реакція організму, яка сприяє виведенню з дихальних шляхів сторонніх часток, мікроорганізмів або патологічного бронхіального секрету, що забезпечує очищення бронхів.

Кашель – один із провідних симптомів хвороб органів дихання, проте може розвиватися при патології серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, а також при інших більш рідкісних захворюваннях.

Етіологія

Основні причини кашлю у дітей:
I. Захворювання органів дихання.
1. Респіраторні інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів:
• риніт,
• синусит,
• фарингіт,
• ларингіт (у т.ч. стенозуючий),
• трахеобронхіт,
• пневмонія,
• плеврит.

2. Бронхіальна астма.
3. Аспірація стороннього тіла.
4. Хронічне бронхолегеневе захворювання.
5. Муковісцидоз.
6. Туберкульоз.
7. Інші (пухлина, набряк легень і т.д.).

II. Захворювання серцево-судинної системи.
1. Серцева недостатність.
2. Вади серця.
3. Перикардит.

III. Захворювання шлунково-кишкового тракту.
1. Гастро-езофагальний рефлюкс.
2. Грижа стравохідного отвору діафрагми.

IV. Дифузні хвороби сполучної тканини.

V. Причини, пов’язані з лікарськими засобами (“капотеновий” кашель).

VI. Ятрогенні причини (постінтубаційний синдром).

VII. Паління.

Найчастіше кашель у дітей є симптомом гострих інфекційних захворювань дихальних шляхів й розвивається протягом перших 48 годин від початку хвороби. При цьому інфекційно-запальний процес може локалізовуватися як у верхніх, так і в нижніх дихальних шляхах.
Характер кашлю залежить від збудника та рівня ураження органів дихання:
- нападоподібний, надокучливий, нестерпний кашель характерний для коклюшу та паракоклюшу, трахеобронхіту хламідійної етіології;
- при гострому бронхіті – підвищується чутливість рефлексогенних зон слизової оболонки бронхів, тому кашель може провокуватися будь-якими подразнюючими діями;
- при пневмонії – кашель у перші дні хвороби може бути незначним, а в клінічній картині переважають симптоми дихальної недостатності;
- при бронхіальній астмі – кашель нападоподібний і може являтися еквівалентом нападів задухи;
- кашель, який раптово виник, може бути причиною стороннього тіла у трахеї та бронхах.
Етіологія кашлю у дітей залежить від віку:
- у новонароджених причиною кашлю частіше є аспірація, обумовлена порушенням ковтання, вроджені аномалії носоглотки, трахеобронхіальні нориці, гастро-езофагальний рефлюкс;
- у дітей до року – вади розвитку трахеї та бронхів, респіраторний дистрес-синдром, муковісцидоз, бронхопульмональна дисплазія, імунодефіцитні стани, внутрішньоутробні інфекції, дія тютюнового диму;
- у дітей старшого віку – бронхіальна астма, аспірація стороннього тіла, при міграції круглих гельмінтів, облітеруючий бронхіоліт, вроджені та спадкові захворювання органів дихання.

Патогенез

Патогенез кашлю у дітей із захворюваннями органів дихання

Одним із основних факторів патогенезу запальних респіраторних захворювань є порушення механізму мукоциліарного транспорту, що пов’язано, найчастіше, із надлишковим утворенням та/або підвищенням в’язкості бронхіального секрету. При цьому перистальтичні рухи дрібних бронхів та «мерехтіння» війчастого епітелію великих бронхів та трахеї не в змозі забезпечити адекватний дренаж бронхіального дерева. Застій бронхіального вмісту призводить до порушення вентиляційно-респіраторної функції легень, а неминуче інфікування – до розвитку ендобронхіального або бронхолегеневого запалення. У тяжких випадках вентиляційні порушення супроводжуються розвитком ателектазів.
У дітей із гострими та хронічними хворобами органів дихання продукований в’язкий секрет, окрім пригнічення циліарної активності, може викликати бронхіальну обструкцію внаслідок накопичення слизу в дихальних шляхах.
Бронхіальний секрет є сумарним продуктом секреції бокаловидних клітин, транссудації плазменних компонентів, метаболізму клітин та вегетуючих мікроорганізмів, а також легеневого сурфактанту. В ньому також містяться клітинні елементи: альвеолярні макрофаги та лімфоцити.
За фізико-хімічною структурою бронхіальний секрет являє собою багатокомпонентний колоїдний розчин, який складається із двох фаз: рідкої (золь) та гелеподібної, нерозчинної.
У розчинній фазі бактеріального секрету містяться електроліти, компоненти сироватки, білки, біологічно активні речовини, ферменти та їх інгібітори. Золь покриває апікальні поверхні мукоциліарних клітин. Саме у цьому війки мерехтливого епітелію здійснюють свої коливальні рухи та передають свою кінетичну енергію зовнішньому шару – гелю.
Гель має фібрилярну структуру й утворюється переважно за рахунок місцево синтезованих макромолекулярних глікопротеїнових комплексів муцинів, зчеплених дисульфідними містками.
Швидкість мукоциліарного транспорту у здорової людини коливається від
4 до 20 мм за хвилину, в нормі за добу транспортується від 10 до 100 мл бронхіального секрету, який, потрапляючи в глотку, ковтається. Трахеобронхіальний слиз в нормальних умовах має бактерицидний ефект, оскільки містить імуноглобуліни та неспецифічні фактори захисту (лізоцим, трансферин, опсоніни та ін.).
Запальні захворювання органів дихання супроводжуються компенсаторним збільшенням слизоутворення. Змінюється і склад трахеобронхіального секрету: зменшується питома вага води та підвищується концентрація муцинів (нейтральних та кислих глікопротеїнів), що призводить до збільшення в’язкості мокротиння. Чим вища в’язкість слизу, тим нижча швидкість її проксимального проходження респіраторним трактом. Збільшення в’язкості бронхіального секрету сприяє підвищеній адгезії (прилипанню) патогенних мікроорганізмів на слизових респіраторного тракту, що створює сприятливі умови для їх розмноження. Зміна складу слизу супроводжується зниженням бактерицидних якостей бронхіального секрету за рахунок зменшення в ньому концентрації секреторного імуноглобуліну А. У свою чергу, інфекційні агенти та їх токсини мають негативний вплив на слизові оболонки дихальних шляхів.
Запалення респіраторного тракту є основною патогенетичною ланкою у розвитку механізмів бронхіальної обструкції, таких як бронхоспазм, гіперсекреція в’язкого слизу й набряк слизової оболонки бронхів. Бронхообструктивний синдром завжди супроводжується кашлем.
Важливою особливістю формування бронхіальної обструкції у дітей перших трьох років життя є переважання гіперсекреції в’язкого слизу та запального набряку над бронхоспастичним компонентом обструкції.
Для запальних захворювань респіраторного тракту характерна зміна реологічних якостей мокротиння та зниження мукоциліарного транспорту (кліренсу). Якщо перистальтичні рухи дрібних бронхів та діяльність війчастого епітелію великих бронхів та трахеї не забезпечують необхідного дренажу, розвивається кашель, фізіологічна роль якого полягає в очищенні дихальних шляхів від сторонніх речовин, які потрапили зовні (як інфекційного, так і неінфекційного генезу) або утворених ендогенно. Проте захисну функцію кашель може виконувати лише при певних реологічних якостях мокроти.

Клинический опыт

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання