|
|
Апное у немовлят
Клінічне апное визначене як аномальна зупинка дихання понад 20 секунд або меншої
кількості часу, якщо воно асоціюється з ціанозом, помітною блідістю, гіпотонією
або брадикардією (ЧСС менше 100 за 1 хвилину). Апное у дітей, особливо дітей,
які народилися передчасно, трапляється дуже часто.
Апное слід диференціювати з періодичним диханням – затримкою дихання на 5-10
секунд, яка не супроводжується наростанням ціанозу, брадикардією, падінням
артеріального тиску, гіпотонією. Періодичне дихання часто спостерігається у
дітей з малою масою тіла під час сну.
Етіологія
Причини виникнення апное різноманітні:
- недоношеність;
- гіпоксія в пологах (гіпоксемія, анемія, серцева недостатність);
- пологові травми;
- генетичні або метаболічні порушення;
- захворювання легень з розвитком синдрому дихальної недостатності
(респіраторний дистрес-синдром, пневмонія, набряк легенів);
- причини, пов’язані з годуванням (годування через назогастральний зонд,
гастроезофагальний рефлюкс, стимуляція ковтальних рефлексів, розтягнення
шлунка);
- обструкція дихальних шляхів (вади розвитку, аспірація, гіперсекреція у ротовій
порожнині);
- вірусна або бактеріальна інфекція (особливо респіраторно-синцитіальні вірусні
інфекції та коклюш);
- судоми;
- метаболічні порушення (гіпоглікемія, зміна електролітного балансу, ацидоз);
- порушення температурного балансу (гіпо- та гіпертермія);
- ураження ЦНС (крововилив, інфекція, вади розвитку);
- медикаментозне пригнічення дихання (альвеолярна гіпервентиляція центрального
генезу), внаслідок лікуванння матері, вживання наркотиків.
Патогенез
Виділяють 3 типи апное: центральне, обструктивне, змішане.
Апное центрального генезу виникає в результаті порушення діяльності дихального
центру, що призводить до зупинки дихальних рухів й надходження повітря у
дихальні шляхи. Такий тип апное спостерігається у 40% новонароджених.
Обструктивне апное виникає тоді, коли дихальні рухи зберігаються, але
надходження повітря у дихальні шляхи припиняється (10% випадків). Обструкція
дихальних шляхів зазвичай призводить до періоду форсованих вдихів, асоційованих
з тахікардією. Після цього може спостерігатися центральне апное або гіпоксична
брадикардія. Такі випадки можуть закінчитися спонтанно або при застосуванні
штучного дихання.
Змішаний тип апное спостерігається у 50% новонароджених.
Анамнез
Для уточнення причини апное необхідно детально опитати дорослих, присутніх під
час нападу:
- чи добре почувалося немовля, чи були якісь хвороби до того?
- чи є проблеми з розвитком?
- який гестаційний вік немовляти?
- де було немовля?
- у якому положенні?
- чи спало немовля?
- яке було ставлення до годування?
- що змусило батьків подивитися на немовля?
- чи застигало немовля, чи було рухливе або в судомах?
- чи була зміна кольору шкіри?
- чи спостерігалися аномальні рухи очей?
- чи робило немовля спроби почати дихати?
- чи були свідчення асфіксії або блювання в роті у немовляти?
- що робили батьки/опікуни?
- як довго тривав напад?
- що трапилося після нападу?
У 40-50% випадків ніякої причини не буде знайдено.
Клініка
Найчастіше апное спостерігається у недоношених дітей у гестаційному віці менше
34 тижнів. Тяжкість стану визначають частота і тривалість апное, вираженість
брадикардії, зниження артеріального тиску. Чим триваліший напад, тим вища
небезпека ураження ЦНС у дитини. Після апное протягом
40-50 секунд у дитини зберігається блідість шкіри або ціаноз, характерне
прискорення дихання (гіпервентиляція легень).
Доцільно виділяти групу ризику з виникнення апное на основі даних повного
клінічного й параклінічного обстеження з урахуванням вищеперелічених причин. У
здорової доношеної дитини ніколи не спостерігається зупинки дихання тривалістю
більше 20 секунд. Раптові напади апное у здорової дитини старше 1 тижня
потребують ретельного обстеження.
Діагностика
Залежить від причин і тяжкості апное. У випадку поодинокого короткого епізоду,
без зміни кольору шкіряного покриву, який виник при годуванні (якщо дитина
похлинулась), клінічно здорову дитину доцільно залишити під наглядом і
утриматися від додаткових досліджень. Якщо епізод апное має більш тяжкий
характер або дитина клінічно нездорова, необхідне ретельніше дослідження.
Дослідження:
- спрямовані на виявлення сепсису, включаючи спинальну пункцію;
- дослідження назофарингеального аспірату для визначення
респіраторно-синцитіального вірусу (РСВ);
- мазок із ротоглотки на коклюш;
- електроліти крові та рівень цукру в крові;
- рН крові;
- барій-контрастна рентгенографія стравоходу;
- рентген грудної клітки;
- ЕКГ;
- аналіз крові та сечі на амінокислоти й органічні кислоти;
- МРТ мозку;
- ЕЕГ;
- ларингобронхоскопія;
- фіброгастродуоденоскопія.
Лікування
Госпіталізації підлягають ті новонароджені, батьки яких були занепокоєні
епізодом апное. В умовах стаціонару можна об’єктивно прослідкувати за годуванням
дитини і можливими ускладненнями. За відсутності порушень, пов’язаних із
годуванням, можна обговорити занепокоєння батьків і переконати їх у відсутності
причини непокоїтися. Дитину можна виписувати, якщо вона почувається добре,
результати досліджень у нормі, й епізоди апное не спостерігалися протягом 48
годин. Подальші дослідження, спостереження, необхідність навчання батьків
елементарним реанімаційним заходам та моніторинг залежать від тяжкості випадку
апное і доступності кваліфікованої медичної допомоги за місцем проживання.
Прогноз
Напади апное проходять самостійно у 70% дітей.
У дітей із частими нападами апное висока ймовірніть затримки психомоторного
розвитку й ураження ЦНС різного ступеня. Існує зв’язок цієї патології із
синдромом раптової смерті.
Рекомендується моніторувати дихання дитини у домашніх умовах у наступних
ситуаціях: документовані випадки апное без наявності серйозних захворювань;
вказівка в анамнезі на синдром раптової смерті у двох і більше рідних братів або
сестер, потенціальна обструкція дихальних шляхів.
|
|
