|
Хронічний бронхіт
Хронічний бронхіт – хронічне розповсюджене ураження бронхів із повторними
загостреннями, морфологічною перебудовою секреторного апарату слизової оболонки,
розвитком склеротичних змін у більш глибоких шарах бронхіальної стінки.
Характеризується: наявністю продуктивного кашлю протягом кількох місяців,
упродовж двох років, постійними різнокаліберними вологими хрипами, 2-3
загостреннями на рік протягом двох років, збереженням у фазі ремісії ознак
порушення вентиляції легень. Рентгенологічно діагностується підсилення,
деформація малюнка легень, порушення структури коренів легень.
Класифікація
Клінічна
Первинний хронічний бронхіт діагностується при виключенні інших хронічних
захворювань легень: муковісцидозу, бронхіальної астми, вад розвитку, легеневої і
серцево-судинної систем, синдрому циліарної дискінезії тощо.
Вторинний хронічний бронхіт є ускладненням вроджених вад розвитку легень
серцево-судинної системи, муковісцидозу, спадкових захворювань легень, а також
специфічних бронхолегеневих процесів.
Форми хронічного бронхіту (4 види):
- простий неускладнений бронхіт;
- гнійний бронхіт;
- гнійно-обструктивний бронхіт;
- обструктивний бронхіт.
Фази патологічного процесу:
- загострення;
- ремісія.
Етіологія:
- вірусні асоціації;
- вірусно-мікоплазменні;
- вірусно-бактеріальні;
- вірусно-бактеріально-грибкові;
- персистенція опортуністичної мікрофлори.
Патогенез:
- порушення мукоциліарного кліренсу;
- порушення дренажної функції;
- зниження місцевого імунітету;
- гіпертрофія і гіперфункція бронхіальних залоз;
- зниження протеолітичної активності трахеобронхіального секрету;
- недостатність неспецифічного ферментного захисту.
Діагностика
Клінічні критерії діагностики
- загострення процесу з тривалістю кілька місяців упродовж 2 років і більше;
- 2-3 загострення на рік протягом не менше 2 років;
- збереження у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень;
- наявність продуктивного кашлю протягом кількох місяців упродовж 2 років;
- надсадний малопродуктивний кашель вранці (кашель на початку захворювання
з’являється вранці після сну, виділяється невелика кількість мокротиння
(недостатність мукоциліарного транспорту проявляється у нічний час). Кашель
посилюється у холодний період року, а також у період загострення хвороби, у
період ремісії та при ураженні дрібних бронхів, які не мають рецепторів
кашльового рефлексу, практично відсутній);
- при прогресуванні хвороби кашель наростає і з’являється протягом усього дня і
вночі;
- при дихальній недостатності III ступеня кашльовий рефлекс згасає, кашель стає
малопродуктивним, навіть за наявності бронхоектазів;
- мокротиння має різний характер, але переважає підвищена в’язкість;
- задишка спочатку з’являється при загостренні, пізніше наростає після фізичного
навантаження;
- можлива деформація грудної клітки у вигляді кіфозу грудного відділу хребта та
симптом «барабанних паличок»;
- обмеження екскурсії грудної клітки при диханні, участь у диханні допоміжних
м’язів;
- перкуторно: коробочний відтінок тону – над ділянками з емфіземою, притуплений
– у місцях запального процесу;
- аускультативно: подовжений видих, жорстке дихання, при емфіземі дихання
ослаблене; при ураженні дрібних бронхів у горизонтальному положенні на видиху
відчутні сухі високотональні хрипи. При бронхоектазах – вологі хрипи різного
калібру. Характер хрипів нестійкий, можуть зникати після кашлю;
- рентгенологічно: порушення структури коренів легень, підсилення і деформація
малюнка легень, пневмосклероз.
Методи діагностики
Діагностика бронхіту включає використання клінічних, рентгенологічних,
лабораторних та інструментальних методів:
- виділення етіологічного збудника – мазок із носа і зіву на патогенну
мікрофлору і віруси;
- дослідження мокротиння на патогенну мікрофлору і віруси;
- рентгенологічне дослідження;
- бронхоскопія та браш-біопсія слизової оболонки бронхів (див. Додаток);
- бронхографія або комп’ютерна томографія (КТ);
- реопульмонографія;
- спірографія (див. Додаток);
- пневмотахометрія;
- пікфлоуметрія.
Лікування
Етіотропна терапія
- Етіотропну терапію загострення хронічного бронхіту починають з урахуванням
виду можливого збудника. Показанням до призначення антибіотиків є активний
бактеріальний процес, на що вказує фебрильна температура тіла, яка тримається
більше 3 діб, відповідні зміни в аналізі крові (лейкоцитоз та зсув формули крові
вліво, прискорена ШЗЕ); антибактеріальні препарати вибору, залежно від виду
бактеріального збудника, наведені в таблиці.
- При наявному сухому болючому кашлі в перші дні захворювання призначають
протикашльові препарати центральної дії; при сухому подразливому трахеальному
кашлі – протикашльові препарати периферичної дії; при обструктивному синдромі
показане призначення бронхолітиків: β2-агоністи короткої дії (сальбутамол,
тощо), антихолінергічні засоби та препарати теофіліну (метилксантини).
- Для розрідження і виділення мокротиння призначають муколітики карбоцистеїн
(Флюдітек), ацетилцистеїн, бромгексину гідрохлорид, амброксолу гідрохлорид.
Патогенетична терапія
- Патогенетична терапія загострення хронічного бронхіту повинна включати
антиоксиданти та стабілізатори клітинних мембран, вітамінні комплекси з
мікроелементами.
- Для покращення мікроциркуляції у легенях показані такі препарати як серміон,
циннаризин, компламін, трентал тощо з метою нормалізації енергетичного балансу
клітин (АТФ-ЛОНГ, рибоксин).
- Для запобігання прискореного розвитку пневмосклерозу показане застосування
НПЗП, які інгібують активність медіаторів запалення, підсилюють терапевтичну дію
антибіотиків.
- Дихальна гімнастика включає елементи тренування механізмів або складових
компонентів дихального акту; комплекс гімнастики повинен включати статичні
дихальні звукові вправи для тренування подовженого видиху; окрім статичних,
комплекс має і динамічні дихальні вправи, коли фізичні вправи поєднуються з
диханням; видалення мокротиння найкраще досягається у дренажному положенні з
опущеною верхньою частиною тіла. Цьому сприяє вібромасаж (ручний чи за допомогою
вібромасажера).
При недостатній ефективності проведеної терапії при катарально-гнійному,
гнійному ендобронхітах показана бронхоскопічна санація.
Вторинна профілактика хронічного бронхіту:
- лікування як у період загострення, так і в період ремісії запального процесу;
- режим дня і раціональне харчування;
- загартовування, загальнозміцнююча та лікувальна фізкультура;
- фітотерапія;
- вітамінотерапія;
- адаптогени та біогенні стимулятори;
- фармакологічна імунокорекція.
|
|