|
|
Еозинофільна пневмонія
Еозинофільна пневмонія розглядається як прояв алергічного альвеоліту. Легенева
еозинофілія – це різноманітні клініко-рентгенологічні прояви патологічного
процесу в легенях.
Накопичення еозинофілів у легенях може поєднуватися із:
- еозинофілією периферичної крові;
- імуноалергічними захворюваннями (алергічний гранулематоз, алергічний
бронхолегеневий аспергільоз, ангіїт).
Етіологія
ЕП часто пов’язують із:
- паразитарними захворюваннями (аскаридоз, опісторхоз, гістосомоз, токсокароз);
- грибковою сенсибілізацією (кандидомікоз, аспергільоз);
- алергічними реакціями (на лікарські препарати);
- наявністю пухлинних утворень;
- ідіопатичні (із відсутністю видимої причини).
Патогенез
Основою патологічного процесу є еозинофільна запальна реакція з локалізацією у
респіраторному відділі легень та пов’язана із сенсибілізацією організму.
Гіпереозинофілія призводить до:
- зменшення анафілактичної реакції;
- нейтралізації медіаторів, які приймають участь у реакціях антиген-антитіло.
Білки, які знаходяться в гранулах еозинофілів, мають цитолітичну дію на тканини
з розвитком васкулітів, ендокардиту, ураженням міокарду, епітелію альвеол та
бронхів.
Клініка
Клінічно розрізняють просту легеневу еозинофілію (ПЛЕ) та хронічну (ХЛЕ). ПЛЕ
виявляють випадково при рентгенологічному або лабораторному дослідженні.
Основними клінічними проявами є:
- підвищення температури;
- пітливість;
- втрата маси тіла;
- кашель з відділенням мокротиння (жовтого кольору з великою кількістю
еозинофілів);
- задишка, обструктивний синдром.
Хронічна легенева еозинофілія протікає як варіант простої (гострої), яка триває
більше 4-х тижнів та є результатом неадекватного лікування й призначення
антибактеріальних препаратів.
ХЛЕ є результатом помилок діагностики, недостатністю обстеження, недооцінкою
еозинофілії периферичної крові.
Діагностика
У периферичній крові відзначається виражена еозинофілія, особливо на кінцевій
стадії.
Рентгенологічно виявляють різного розміру інфільтрати з нечіткими контурами, з
локалізацією в одному або кількох сегментах одного або обох легень.
Особливістю інфільтратів є «летючість» (швидка ремісія).
Перебіг захворювання доброякісний, без ускладнень.
Лікування
Основним у лікуванні є призначення глюкокортикостероїдів. Зазвичай призначення
їх протягом 1-2 діб призводить до повного зворотного розвитку клінічних
симптомів та рентгенологічних ознак захворювання. Проте це не попереджає
рецидивів захворювання, тому хворі часто змушені приймати глюкокортикостероїди
тривало.
|
|
