Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Дитячий пульмонолог

Довідник з дитячої пульмонології

Алергічний риніт

МКХ-10

Алергічний риніт J30-J31.0
J30 Вазомоторний та алергічний риніт.
J30.1 Алергічний риніт, викликаний пилком рослин.
J30.2 Інші сезонні алергічні риніти.
J30.3 Інші алергічні риніти.
JЗ0.4 Алергічний риніт неуточнений.
J31.0 Хронічний риніт.

Алергічний риніт (АР) – IgE-залежне запальне захворювання слизової оболонки носа, яке виникає під впливом алергенів і клінічно характеризується появою свербежу в носі, нападами чхання, ринорею, закладанням носа.
Алергічний риніт пов’язаний з іншими супутніми захворюваннями, такими як кон’юнктивіт.
Алергічний риніт слід розглядати як фактор ризику розвитку бронхіальної астми.

Класифікація

За варіантом перебігу:
- інтермітуючий (епізодичний, сезонний або цілорічний) алергічний риніт: симптоми спостерігаються епізодично, менше 4 днів на тиждень або менше 4 послідовних тижнів;
- персистуючий (сезонний або цілорічний, хронічний) алергічний риніт: симптоми спостерігаються більше 4 днів на тиждень або більше 4 послідовних тижнів;

За характером перебігу:
- легкий (все наведене): нормальний сон, немає труднощів під час щоденної активності, заняття спортом або відпочинку, немає нестерпних симптомів;
- середньоважкий/важкий (один або більше критеріїв): порушення сну, труднощі під час щоденної активності, заняття спортом або відпочинку, негативний вплив на працездатність/навчання в школі, наявні нестерпні симптоми.

За періодом захворювання:
- період загострення;
- період ремісії.

Діагностика

Анамнестичні критерії
- Інтермітуючий алергічний риніт:
• сезонний характер скарг (симптоми щорічно з’являються і припиняються в один і той же термін з незначними коливаннями – свербіж у носі, носоглотці, багатократне чхання, рясні водянисті виділення з носа, утруднене носове дихання – закладання носа, «блокада» носа, назальна обструкція);
• одночасно можуть виникати ознаки алергічного кон’юнктивіту і бронхіальної астми;
• погіршення стану відзначається під час перебування на вулиці, у суху і вітряну погоду;
• наявність перехресної харчової алергії, алергії на ліки і косметичні засоби, що містять рослинні компоненти.

- Персистуючий алергічний риніт:
• ознаки риніту присутні впродовж усього року з періодами погіршення або поліпшення стану;
• чіткий зв’язок з дією побутових алергенів і алергенів тварин;
• симптоми з’являються або посилюються під час прибирання приміщень та контакті з тваринами;
• у дітей із переважанням закладання носа не завжди виявляється чіткий зв’язок із впливом алергенів:
- дитина часто використовує судинозвужувальні засоби,
- виділення з носа в’язкі, порушується нюх,
- риніт перебігає без різких загострень, утруднює встановлення діагнозу алергії,
- часта наявність одного (закладання носа, блокада носа – «блокадники») або 2 симптомів (чхання, свербіж, водянисті виділення – «чхальники»),
- при тривалому тяжкому перебігу риніту – зв’язок із впливом неспецифічних подразників (різких запахів, тютюнового диму, засобів побутової хімії, різка зміна температури повітря),
- закладання носа у сирих приміщеннях, що погано вентилюються, у сиру погоду, непереносимість продуктів, що містять дріжджі – квас, кисломолочні напої, антибіотики пеніцилінової групи (алергія до пліснявих грибів).

Клінічні критерії
- Продромальні ознаки: свербіж, чхання, закладання носа;
- «алергічний салют» – дитина постійно чухає ніс, морщить його;
- «алергічне сяйво» – сині і темні кола навколо очей;
- типові ознаки: значні слизуваті або водянисті виділення з носа, утруднене носове дихання, спричинене набряком слизової оболонки,
- можуть бути очні симптоми: свербіж повік та сльозотеча; кон’юнктивіт більш типовий для інтермітуючого риніту (у разі полінозу);
- підвищена чутливість слизової оболонки носа до неспецифічних тригерів (охолодження, пилу, різких запахів і т.ін.).

Лабораторні та інструментальні критерії дослідження
• алергологічні:
- позитивні результати шкірних тестів з алергенами (прик - тест);
- наявність підвищених титрів алергенспецифічних IgЕ-антитіл у сироватці крові;
• інструментальні:
- передня риноскопія – значна кількість прозорого, водянистого, іноді пінистого секрету у носових ходах, значний набряк, сірий або ціанотичний колір слизової оболонки носових раковин, наявність характерної плямистості слизової оболонки (симптом Воячека);
- рентгенографія і комп’ютерна томографія порожнини носа і приносових пазух (показані для діагностики ускладнень алергічного риніту (риносинуїт, поліпоз носа);
- дослідження функції зовнішнього дихання з проведенням бронходилатаційного тесту (для своєчасної діагностики бронхіальної астми, особливо у пацієнтів із середньоважким/важким та/або персистуючим перебігом);
- цитологічне дослідження назальних мазків (риноцитограма) для виявлення еозинофільного типу запалення;
- ринопневмометрія (за наявності ринопневмометра).
Обов’язкові консультації фахівців:
- алерголог;
- дитячий отоларинголог.

Лікування

Комплекс терапевтичних заходів включає: елімінацію алергенів, фармакотерапію, алергенспецифічну імунотерапію, навчальні програми.
Медикаменозне лікування алергічного риніту залежить від ступеня тяжкості та перебігу симптомів хвороби.

Алгоритм лікування алергічного риніту

Медикаментозні препарати, які застосовуються у терапії алергічного риніту:
1. Пероральні (системні) Н1-антигістаміни (Н1-блокатори рецепторів гістаміну) 2-ого покоління (дезлоратадин, фексофенадин, левоцетиризин, лоратадин, цетиризин) є препаратами першого вибору, за винятком випадків персистуючого алергічного риніту з важким перебігом / перебігом середньої важкості. Н1-антигістаміни І покоління не рекомендують застосовувати через несприятливе співвідношення ефективності/безпечності. На носові та очні симптоми діють швидко (менш як через 1 год.). Помірно ефективні при закладенні носа.
2. Топічні (ендоназальні, очні) Н1-антигістаміни (азеластин, левакабастин) як монотерапія малоефективні.
3. Ендоназальні глюкокортикостероїди (мометазону фуроат, флютиказону фуроат) – найефективніше фармакологічне лікування алергічного риніту; препарати першого вибору для персистуючого алергічного риніту з важким перебігом / перебігом середньої важкості; ефективні при закладенні носа. У дітей дошкільного віку не рекомендований беклометазону дипропіонат (впливає на ріст).
4. Пероральні глюкокортикостероїди не рекомендовані у лікуванні алергічного риніту.
5. Топічні кромони (ендоназальні, очні) – кромоглікат натрію (Кромофарм), недокроміл натрію. Внутрішньоочні кромони високоефективні. Ендоназальні кромони менш ефективні за інтраназальні кортикостероїди та
Н1-антигістамінні препарати. Висока загальна безпечність.
6. Деконгестанти – ендоназальні форми (оксиметазолін) деконгестантів застосовуються протягом 4-5 діб (максимально – до 10 діб) лікування для запобігання розвитку медикаментозного риніту. Препаратами вибору з місцевих деконгестантів є похідні оксиметазоліну (називін, риназолін).
Пероральні деконгестанти (фенілефрин, фенілпропаноламін, псевдоефрин) застосовують у випадках крайньої необхідності у дітей старшого віку, зважаючи на малу різницю між терапевтичною та токсичною дозами і можливу дію на ЦНС. Комбіновані препарати Н1-антигістаміну і деконгестантів можуть бути ефективнішими, ніж їх окремі компоненти, але необхідно враховувати їх небезпечність. Призначаються на короткий термін при тяжкій назальній обструкції.
9. Ендоназальні антихолінергічні препарати – іпратропіум бромід призначається при алергічному риніті з вираженими симптомами ринореї.
10. Антилейкотрієнові препарати (монтелукаст (Сингуляр)) – рекомендований для лікування сезонного алергічного риніту.
11. Анти IgE-терапія (омалізумаб) призначається у якості додаткової контролюючої терапії дітям з 12 років при важкому перебігу атопічної БА, яка поєднується з алергічним ринітом і неадекватно контролюється, незважаючи на лікування відповідно V кроку терапії.

Алергенспецифічна імунотерапія (АСІТ) – рекомендований метод лікування алергічного риніту дітям з 5 років (можливе призначення з 3 років). Проводиться лише лікарем-алергологом в амбулаторних умовах в обладнаному для цього кабінеті або в умовах спеціалізованого стаціонару (початковий етап, прискорений метод парентеральної АСІТ). АСІТ знижує ризик формування бронхіальної астми у пацієнтів з алергічним ринітом. Ефективний метод при лікуванні пилкової та алергії до домашнього пилу.

Лікування алергічного риніту і бронхіальної астми. При одночасному лікуванні слід дотримуватись протоколів лікування цих захворювань.
Н1-антигістаміни не протипоказані при лікуванні БА. Інтраназальні ГКС ефективні у зменшенні загострень астми та частоти госпіталізацій. Ефективність монтелукасту доведена у дітей старше 6 років при лікуванні алергічного риніту і астми. АСІТ рекомендована при лікуванні алергічного риніту та астми. Анти IgE-терапія (омалізумаб) призначається у якості додаткової контролюючої терапії дітям з 12 років при важкому перебігу атопічної БА, яка поєднується з алергічним ринітом і неадекватно контролюється, незважаючи на лікування відповідно V кроку терапії.

Таблиця 3. Критерії ефективності реабілітаційного лікування у дітей із ХБЛЗ

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах

Клинический опыт

Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования