Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Стоматолог

Практична пародонтологія

Індексна оцінка стану тканин пародонта

З метою об’єктивної оцінки стану пародонта запропоновано ряд пародонтальних індексів. Вони поділяються на зворотні, незворотні та комбіновані. Також їх можна поділити (F. Carranza, 1990) на такі групи:
1. Індекси, що визначають ступінь запалення ясен.
2. Індекси, що визначають ступінь деструкції пародонта.
3. Індекси, що визначають кількість бляшок і зубного каменю.
4. Індекси, які характеризують необхідність та обсяг лікувальних заходів.
До індексів, що визначають ступінь запалення ясен, відносять гінгівальний індекс, індекс ПМА (РМА), пародонтальний індекс ПІ (РІ) тощо. Індекси для визначення ступеню деструкції кістки ґрунтуються на даних рентгенологічного дослідження і дають змогу оцінити глибші зміни у тканинах пародонта. Для визначення кількості бляшок застосовують гінгівальний індекс, індекс бляшок. Кількість зубного каменю можна оцінити за допомогою відповідних компонентів гігієнічних індексів. Необхідність та обсяг лікування визначають за допомогою індексів CPITN та КПІ.
Для визначення індексів та оцінки гігієнічного стану порожнини рота використовують забарвлення зубного нальоту. З цією метою застосовують йодовмісні розчини: настойка йоду, розчин Люголю (1 частина йоду, 2 частини калію йодиду, 17 частин води); 2% водний розчин метиленового синього, 2% розчин фуксину тощо. Після оброблення поверхні зуба препаратами йоду зубний наліт набуває темно-коричневого забарвлення, у разі застосування метиленового синього або фуксину – відповідно синього або оранжевого. Для визначення ступеня запалення ясен використовують пробу Шіллєра-Писарева, що ґрунтується на прижиттєвому забарвленні глікогену ясен йодовмісними розчинами. У разі запалення в яснах скупчується глікоген, який забарвлюється йодом у коричневий колір. Тому запалені ясна набувають різних відтінків – від жовто-коричневого до темно-коричневого.

Індекси, що визначають ступінь запалення ясен. Одним із найпоширеніших індексів є запропонований I. Schour i M. Massler (1948) папілярно-маргінально-альвеолярний (-комірковий) (ПМА або РМА) індекс, який дозволяє об’єктивно оцінити ступінь запалення ясен. Наявність запалення виявляють, змазуючи ясна біля усіх зубів йодовмісним розчином: у разі запалення вони забарвлюються в різні відтінки коричневого кольору. Ясна поділяють на три відділи: міжзубні ясенні сосочки (Р), маргінальні ясна (М) і альвеолярні (коміркові) ясна (А). Відсутність або наявність запалення в окремих частинах ясен оцінюють відповідно індексом 0 або 1 біля кожного обстеженого зуба. Суму отриманих індексів ділять на кількість обстежених зубів (мал. 60 ).

C. Parma (1960) запропонував оцінювати запалення ясенного сосочка в 1 бал, маргінальних ясен (як більш тяжкий стан) – у 2 бали і запалення коміркових ясен – у 3 бали. Загальний індекс ПМА (РМА) потім виражають у відсотках за формулою.

Кількість зубів, біля яких визначають індекс, залежить від віку пацієнтів: у 6-11 років кількість зубів у нормі 24, у 12-14 років – 28, у 15 років і старше – 28 або 30. Індекс ПМА чутливий до найменших змін клінічної картини захворювання і добре відображає його динаміку та ефективність проведеного лікування.
Ступінь запалення можна оцінити за допомогою гінгівального індексу (J. Sillness, H. Loe, 1963). Визначають стан ясен з вестибулярної (присінкової), язикової, медіальної та дистальної поверхонь. Кожну із сторін оцінюють у балах: 0 – нормальні ясна; 1 – незначний набряк, запалення, зміна кольору, кровоточивість при подразненні відсутня; 2 – помірне запалення, набряк, гіперемія, ясна кровоточать при доторканні; 3 – тяжке запалення, виражена гіперемія, набряк, виразкування, тенденція до спонтанної кровоточивості. Індекс рекомендують визначати біля великого кутнього зуба, малого кутнього зуба та різця на кожній половині щелепи. Суму оцінок ділять на чотири і знаходять індекс біля кожного зуба. Значення індексу 0,1-1 відповідає легкому гінгівіту, 1,1-2 – гінгівіту середнього ступеня тяжкості, більше 2,1 – тяжкому.

Пародонтальний індекс – ПІ або РІ (A.L. Russel, 1956) ураховує ряд показників: тяжкість гінгівіту, наявність пародонтальних кишень, рухомість зубів, деструкцію кісткової тканини тощо. Він містить у собі зворотні та незворотні компоненти захворювання пародонта. У формулі зубів біля кожного зуба виставляють цифри, які відображають стан пародонта: 0 – відсутність запалення ясен, порушень будови та функцій пародонта; 1 – легкий ступінь гінгівіту, незначне запалення ясен, яке не оточує зуб циркулярно; 2 – гінгівіт, запалення ясен поширене навколо зуба, але без порушення цілісності зубоепітеліального прикріплення (пародонтальна кишеня відсутня); 4 – наявність початкового ступеня резорбції верхівок міжкоміркових перегородок, яке виявляється при рентгенологічному дослідженні; 6 – гінгівіт з утворенням пародонтальної кишені, яка не досягає коміркового гребеня, але без видимих порушень функцій пародонта, зуб нерухомий; 8 – виражена деструкція тканин пародонта із втратою жувальної функції, зуб легко рухомий і може зміщуватися. В останньому випадку рентгенологічно виявляють значну атрофію міжкоміркових перегородок у межах половини і більше їх висоти з утворенням кісткових кишень. При підрахунку індексу суму усіх оцінок ділять на кількість обстежених зубів.
Під час визначення індексу обстежують усі зуби, окрім третіх великих кутніх зубів (так званих зубів мудрості), підсумовують значення індексів і ділять на кількість обстежених зубів. Значення індексу в межах від 0 до 0,1-0,2 відповідають клінічно незміненим яснам; 0,1-1 – легкому гінгівіту, 0,5-1,9 – початковому та І ступеням генералізованого пародонтиту; 1,5-4,0 – ІІ; 4,0-8,0 – ІІІ ступеню генералізованого пародонтиту. Як вважає A.L. Russel (1956), значення індексу від 0,7 до 1,9 відображає зворотні, а вищі значення індексу – незворотні (деструктивні) зміни в пародонті.

Для оцінки наявності та ступеня тяжкості захворювання пародонта доцільне використання пародонтального індексу, або (інша його назва) індексу захворювання пародонта (Periodontal Disease Index – PDI) за S.P. Ramfjord (1959). Він модифікував пародонтальний індекс (A.L. Russel, 1956) і додав до нього компоненти більш детальної оцінки стану ясен, ясенної борозни, підрахунку зубних бляшок і каменю (гігієнічного стану порожнини рота). R.A. Shick, M.M. Ash (1961) модифікували та доповнили запропонований S.P. Ramfjord (1959) індекс шляхом зміни критеріїв підрахунку зубних бляшок і зубного каменю на поверхні зубів. У такій модифікації індекс PDI і був остаточно прийнятий (S.P. Ramfjord, 1974).

Обстежують тканини пародонта у ділянці 16|21 24 та 44 41|36 зубів, ясна навколо кожного зуба висушують тампоном і оглядають з метою виявлення змін кольору, форми, кровоточивості. Основну оцінку стану пародонта проводять згідно з критеріями пародонтального індексу за A.L. Russel (1956), як було описано вище (мал. 61). Потім окремо враховують інші компоненти індексу.

Оцінку стану ясен (індекс гінгівіту) проводять за такими показниками: 0 балів – відсутність запалення; 1 бал – запалення від легкого до помірного (не поширюється навколо зуба); 2 бали – гінгівіт середнього ступеня тяжкості (запалення охоплює усі ясна навколо зуба); 3 бали – тяжкий гінгівіт (виражена гіперемія, кровоточивість та виразкування ясен). Отриману суму оцінок ділять на кількість обстежених зубів.

Оцінка стану ясенної борозни (пародонтальної кишені):
А. Якщо ясенний край розміщений на емалі зуба (зубоепітеліальне прикріплення не порушене), то глибину борозни (ясенної кишені) вимірюють від краю ясен до емалево-цементного з’єднання. Якщо зубоепітеліальне прикріплення порушене (тканини пародонта прикріплені нижче емалево-цементного з’єднання), то глибину пародонтальної кишені визначають не від краю ясен, а від емалево-цементного з’єднання до дна кишені.
Б. Якщо ясенний край розміщений нижче емалево-цементного з’єднання, то глибину пародонтальної кишені визначають від емалево-цементного з’єднання до дна кишені.

Оцінка кількості бляшок (у модифікації R.A. Shick, M.M. Ash, 1961):
0 балів – відсутність зубних бляшок;
1 бал – зубні бляшки в міжзубних проміжках або пришийковій ділянці, укривають менше однієї третини язикової поверхні кореня;
2 бали – зубні бляшки вкривають більше однієї, але менше двох третин вестибулярної або язикової поверхонь зуба;
3 бали – зубні бляшки вкривають більше двох третин поверхні коронки зуба.

Оцінка кількості зубного каменю:
0 балів – відсутність зубного каменю;
1 бал – над’ясенний зубний камінь, який не більше 1 мм заглиблений під край ясен;
2 бали – помірна кількість над’ясенного або під’ясенного зубного каменю або тільки наявність під’ясенного зубного каменю;
3 бали – значна кількість над’ясенного та під’ясенного зубного каменю.

Критерії для визначення індексу захворювання пародонта
Якщо на обстежених ділянках не визначається порушення цілісності зубоепітеліального прикріплення (дно ясенної борозни не розміщене нижче емалево-цементного з’єднання), то даний індекс визначають тільки за станом ясен. Якщо виявлено порушення цілісності зубоепітеліального прикріплення і зондом визначають пародонтальну кишеню завглибшки не більше ніж 3 мм (на будь-якій поверхні зуба), то цю ділянку оцінюють у 4 бали. Оцінку PDI для стану ясен (індекс гінгівіту) даної ділянки зубного ряду не беруть до уваги (проводять оцінку за більш тяжким станом тканин пародонта даної ділянки). За наявності пародонтальної кишені завглибшки 3-6 мм виставляють оцінку 5 балів, понад 6 мм – 6 балів. В усіх цих випадках стан ясен не беруть до уваги (проводять оцінку за більш тяжким станом тканин пародонта даної ділянки).

Індекс кровоточивості ясен (Sulcus Bleeding Index – SBI) за H.R. Muhlemann,
A.S. Mazor (1958). Визначають у ділянці 16 12|24 і 14|22 26 зубів за допомогою ґудзикуватого зонда. Його уводять у ясенну борозну обстежуваного зуба і, переміщуючи кінчик зонда від медіальної до дистальної стінки, визначають наявність або відсутність кровоточивості при травмуванні ясен зондом. Застосовують наступну шкалу (H.R. Muhlemann та S. Son, 1971) індексної оцінки стану тканин ясен і кровоточивості у балах: 0 – запалення ясен і кровоточивість при зондуванні відсутні;
1 – зовнішній вигляд ясен не змінений, кровоточивість у ясенній борозні при обережному зондуванні ґудзикуватим зондом; 2 – незначна гіперемія ясен, кровоточивість при зондуванні; 3 – гіперемія і набряк ясен, кровоточивість при зондуванні; 4 – кровоточивість, гіперемія і виражений набряк ясен; 5 – кровоточивість, гіперемія, набряк, виразкування, утворення кишені тощо. Під час підрахунку індексу суму усіх оцінок ділять на кількість обстежених зубів.

Згодом H.R. Muhlemann (1977) дещо модифікував індекс SBI і запропонував індекс кровоточивості ясенних сосочків (Papillary Bleeding Index – PBI). Ґудзикуватим зондом проводять зондування ясенних сосочків оральної поверхні правої половини верхньої та лівої половини нижньої щелепи. Аналогічно зондують сосочки з вестибулярної поверхні правої половини нижньої та лівої половини верхньої щелепи. Оцінюють у балах, підсумовують і виводять середнє значення. Критерії оцінки в балах наступні (див. мал. 10): 0 – кровоточивість відсутня; 1 – поява окремих точкових кровотеч; 2 – численні точкові кровотечі або поява лінійної; 3 – міжзубний проміжок заповнений кров’ю; 4 – інтенсивна кровоточивість, кров заповнює ясенну борозну, витікає на зуб або ясна. Підрахунок аналогічний.

Індекси, що визначають ступінь деструкції пародонта. Можливим варіантом оцінювання цього стану може слугувати оцінка стану ясенної борозни (пародонтальної кишені), критерії індексу захворювання пародонта за S.P. Ramfjord (1959). Проводять два виміри через певний проміжок часу (рік і більше), різниця між цими даними визначає ступінь руйнування (прогресування, стабілізацію) тканин пародонта.
На цих самих критеріях, за S.P. Ramfjord (1959), базується індекс ступеня і тяжкості ураження (Extent and Severity Index – ESI) за J.P. Carlos et al. (1986). У ділянці 14 зубів половини верхньої щелепи та 14 зубів протилежної половини нижньої щелепи визначають рівень зубоепітеліального прикріплення. У разі втрати його понад 1 мм цю ділянку вважають ураженою (Е). Підраховують загальну кількість таких уражених ділянок і визначають їх відношення до загальної кількості обстежених ділянок у відсотках.
Оцінити стан кісткової тканини можна за допомогою індексу оголення кореня (індекс рецесії). Для цього вимірюють глибину кишені або за рентгенологічними даними вимірюють відстань між вершиною міжкоміркової перегородки і емалево-цементним з’єднанням. Отримані дані підсумовують і ділять на кількість обстежених зубів.

Індекс тяжкості пародонтиту (Periodontitis Severity Index – PSI) за R.A. Adams, G.P. Nystrom (1986). Складається з двох компонентів: оцінки стану ясен та висоти міжкоміркової перегородки біля обстежуваного зуба. Наявність або відсутність запалення ясен оцінюють відповідно у 1 та 0 балів. Атрофію міжкоміркових перегородок біля обстежуваного зуба визначають на рентгенограмі: кожні 10% втрати її висоти оцінюють у 1 бал. Таким чином, оцінка рівня міжкоміркової перегородки коливається від 1 до 10 балів. Підсумовують дані цих двох вимірів (запалення ясен та висоти перегородки) біля кожного обстежуваного зуба і ділять на їх кількість.

Індекси, що визначають кількість бляшок і зубного каменю. Їх іноді об’єднують у групу гігієнічних індексів, оскільки за допомогою визначення кількості зубних бляшок або зубного каменю ці індекси дають можливість оцінити гігієнічний стан порожнини рота.
Поширеним гігієнічним індексом є спрощений індекс гігієни порожнини рота – OHI-S (Simplified Oral Hygiene Index) за J.C. Green, J.R. Vermillion (1960). Він складається з індексу зубного нальоту DI-S (Simplified Debris Index) та індексу зубного каменю CI-S (Simplified Calculus Index).

З метою визначення гігієнічного індексу обстежують та забарвлюють барвником щічну, язикову поверхню усіх перших великих кутніх зубів та губну поверхню перших верхніх різців (мал. 62). На усіх поверхнях спочатку визначають зубний наліт, а потім зубний камінь. Для визначення індексу зубного нальоту (DI-S) використовують наступну схему оцінки поверхні кожного зуба: 0 – відсутність зубного нальоту;
1 – зубний наліт вкриває не більше 1/3 поверхні зуба; 2 – зубний наліт вкриває більше 1/3, але не більше 2/3 поверхні зуба; 3 – зубний наліт вкриває більше 2/3 поверхні зуба. Отриману суму індексів ділять на кількість обстежених зубів (мал. 63).

Індекс зубного каменю (CI-S) визначають так само, як і зубного нальоту. Поверхню зубів оцінюють у балах наступним чином: 0 – зубний камінь відсутній;
1 – над’ясенний зубний камінь вкриває не менше 1/3 поверхні зуба; 2 – над’ясенний камінь вкриває від 1/3 до 2/3 поверхні зуба або є окремі частинки під’ясенного каменю; 3 – над’ясенний камінь вкриває більше 2/3 поверхні зуба. Підрахунок індексу проводять аналогічно (мал. 64).

Гігієнічний індекс, за S.P. Ramfjord (1967), слугує для визначення зубних бляшок. Обстежують після забарвлення щічні, язикові, контактні поверхні шести зубів
14 11|26 та 16|21 24 і оцінюють їх наступним чином: 0 – зубна бляшка відсутня; 1 – зубна бляшка є на деяких, але не на всіх контактних, щічних та язикових поверхнях зуба; 2 – зубна бляшка є на всіх контактних, щічних та язикових поверхнях зуба, але вкриває не більше 1/2 зуба; 3 – зубна бляшка є на всіх поверхнях зуба і вкриває більше половини їх поверхні (мал. 65). Індекс визначають шляхом ділення суми балів на кількість обстежених зубів.

У 1964 р. J. Sillness і H. Loe запропонували індекс бляшок. Для визначення гігієнічного індексу обстежують усі або певну групу зубів. Зуби не забарвлюють, а лише висушують струменем повітря. На кожному зубі, проводячи зондом по пришийковій ділянці, визначають наявність зубного нальоту (бляшок) на дистальній, вестибулярній, медіальній та язиковій поверхнях. Критерії оцінки наступні:
0 – відсутність бляшок (нальоту) у пришийковій ділянці; 1 – шар зубного нальоту на вільному краї ясен або у пришийковій ділянці зуба визначається лише під час переміщення зонда по поверхні зуба; 2 – помірне скупчення нальоту в кишенях або на маргінальних яснах помітне неозброєним оком без зондування; 3 – значне скупчення зубного нальоту (бляшок) на поверхні та в міжзубних проміжках. Індекс бляшок визначають діленням отриманої суми балів біля кожної з 4 поверхонь зубів на 4, а індекс індивідуума – діленням отриманої суми на кількість обстежених зубів (мал. 66).
Для оцінки гігієнічного стану порожнини рота Ю.А. Федоров і В.В. Володкіна (1971) запропонували гігієнічний індекс (кількісний та якісний), який визначають після забарвлення вестибулярної поверхні шести нижніх фронтальних зубів розчином Шіллєра–Писарева. При цьому зубний наліт (бляшки) забарвлюється в темно-коричневий колір. Гігієнічний стан оцінюють за п’ятибальною системою: забарвлення усієї поверхні коронки зуба – 5 балів, 3/4 поверхні – 4 бали, 1/2 поверхні – 3 бали, 1/4 поверхні – 2 бали, відсутність забарвлення – 1 бал. Індекс вираховують за формулою:

Ксер. = Сума показників/Кількість зубів (6)

Індекс гігієни оцінюють наступним чином: 1,1-1,4 бала – добрий стан (оптимальний); 1,5-1,8 – задовільний; 1,9-2,5 – незадовільний; 2,6-3,8 – поганий і 3,9-5 – дуже поганий. Індекс гігієни, що досягає 2,6 бала і більше, свідчить про відсутність регулярного догляду за порожниною рота. У нормі гігієнічний індекс не перевищує 1,1-1,5 бала.
Якісну оцінку гігієни порожнини рота проводять за такою схемою: інтенсивне забарвлення поверхні зуба – 3 бали, слабке – 2, відсутність забарвлення – 1 бал. Отриману суму ділять на кількість зубів (6) за аналогічною формулою. У нормі цей показник не перевищує 1,1-1,5 бала.

Індекси, які характеризують необхідність та обсяг лікувальних заходів. ВООЗ при епідеміологічних обстеженнях захворювань пародонта рекомендує використовувати пародонтальний індекс CPITN – Community Periodontal Index of Treatment Needs – індекс потреби в лікуванні захворювань пародонта. Для визначення індексу зубні ряди щелеп ділять на секстанти, по три на кожній щелепі: фронтальний і два бічних. Межа між ними проходить між іклом і малим кутнім зубом. Оглядають 17 16 11|26 27 та 47 46|31 36 37  зуби, але в кожному секстанті реєструють стан пародонта тільки одного зуба, фіксуючи для великих кутніх зубів зуб з найбільш тяжким клінічним станом. Відзначають такі клінічні симптоми, як кровоточивість ясен, зубні відкладення, глибина кишені.

Обстеження проводять за допомогою спеціального пародонтального зонда, який має забарвлену темну частину на рівні 3,5-5,5 мм і масу 25 г (мал. 67). Зондування проводять без натискування, заглиблюючи зонд до відчуття перешкоди з боку дна кишені і переміщуючи його по периметру зуба (мал. 68). Отримані результати оцінюють наступним чином: 0 балів – клінічно здоровий пародонт; 1 бал – кровоточивість при зондуванні; 2 бали – наявна пародонтальна кишеня завглибшки до 3 мм, кровоточивість, під’ясенний зубний камінь; 3 бали – глибина кишені від 3,5 до 5,5 мм; 4 бали – глибина пародонтальної кишені понад 6 мм. Кожний секстант (або відповідно індивід) оцінюють за одним (найбільш тяжким) критерієм необхідності лікування. Надалі вираховують середню (із загальної 6 секстантів) кількість уражених секстантів з клінічно здоровим пародонтом, кровоточивістю, зубним каменем, пародонтальною кишенею на одного обстеженого і заносять у таблицю (табл. 1).

Обсяг необхідних лікувальних заходів визначають наступним чином: 0 балів – лікування не потрібне; 1 бал – гігієна порожнини рота потребує поліпшення (інструктаж з догляду за порожниною рота з наступним контролем); 2-3 бали – видалення зубних відкладень та гігієна порожнини рота; 4 бали – комплексне лікування захворювань пародонта з обов’язковим використанням хірургічних методів.

За П.О. Леусом (1989), комплексний пародонтальний індекс (КПІ) є варіантом індексу СРITN. Він запропонований для групового визначення стану тканин пародонта в дітей та дорослих. Для його визначення не потрібен спеціальний зонд, а лише звичайні стоматологічні інструменти. У дорослих обстежують наступні зуби 17/16, 11, 26/27, 37, 36, 31, 46, 47, а за відсутності зуба обстежують найближчий з однойменної групи зубів. Стан пародонта оцінюють за такими критеріями (табл. 2).

За наявності відразу декількох ознак або за відсутності всіх зубів у межах даної групи реєструють більш тяжке захворювання. Індекс вираховують таким чином: суму кодів ділять на кількість обстежених зубів. Незалежно від віку обстежених, інтерпретація значень КПІ така: 0,1-1 – є ризик захворювання; 1,1-2 – легкий ступінь ураження; 2,1-3,5 – середній; 3,6-5 – тяжкий.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання