Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Стоматолог

Практична пародонтологія

Функціональні методи дослідження пародонта

Кровоносні судини служать тією патогенетичною ланкою захворювань пародонта, в якій можна виявити найменші його початкові зміни. Ці зміни проявляються в порушенні енергетичних та обмінних процесів, а також подальшим розвитком облітеративних і склеротичних змін. Для оцінювання стану судин використовують низку функціональних, біохімічних та морфологічних методів.

Стоматоскопія – один з допоміжних методів огляду слизової оболонки порожнини рота. Його проводять за допомогою люмінесцентного фотодіагноскопа. Візуально за 10-30-разового збільшення оглядають ясенні сосочки, ясенний край, коміркові ясна, виявляють зубні відкладення, оцінюють йодну пробу, визначають стан капілярів ясен.

Капіляроскопія – метод дослідження кровоносних капілярів. Використовують капіляроскоп М-70-А з освітлювачем за 28- або 70-разового збільшення (два змінних окуляри). Капіляри ясен оглядають за допомогою спеціальної приставки, яка щільно притискує захисне скло до ясен. Метод є ефективним для оцінювання стану судин пародонта у процесі лікування.

Біомікроскопія – прижиттєве вивчення стану тканин пародонта за допомогою збільшувальних оптичних систем. Використовують капіляроскоп, бінокулярний мікроскоп МБІ-1, контактний мікроскоп МЛК-1, щілинну лампу ЩЛ-56, яку застосовують в офтальмологічній практиці. Метод дає можливість визначити густоту (кількість) капілярних петель, кількість функціонуючих капілярів, їх форму, структуру, характер та якість кровотоку в капілярах. Про стан проникності капілярів роблять висновок на основі забарвлення тканини, що їх оточують.
Структура капілярів у різних ділянках ясен неоднакова. Поблизу ясенного краю (маргінальні ясна) і верхівок ясенних сосочків капіляри мають вигляд коми або петлі. Венозний кінець капіляра довший від артеріального. Більшість судин мають яскраво-рожеве забарвлення, фон – ніжно-рожевий різної інтенсивності. У прикріплених яснах капіляри довші, мають ширший просвіт, течія крові рівномірна, зазвичай інтенсивніше забарвлення прилеглого фону. Однак за допомогою біомікроскопії в цій ділянці неможливо виявити артеріоли і венули. У рухомих яснах капіляри довші, звивисті, розміщуються у вигляді сіточок і сплетень.
За допомогою біомікроскопії слизової оболонки ясен виділяють три зони. Для першої зони характерний жовто-рожевий фон, капіляри мають правильну форму, артеріальна частина капіляра тонка, венозна – у 2 рази довша і товстіша, артеріальна частина чітко переходить у венозну, субкапілярна сітка не визначається. Друга зона має блідо-рожевий фон, капіляри тонкі, короткі. Артеріальна частина капіляра тонша венозної, слабко розвинута субкапілярна сіточка, течія крові рівна, неперервна. Третя зона – на рожевому, трохи синюшному тлі великі капіляри, венозна частина подовжена і розширена, перехідний відділ заокруглений, течія крові неперервна (мал. 69). З віком у всіх зонах спостерігається помутніння фону, збільшення кількості капілярів у полі зору, подовження та звивистість венозної частини, розширення капілярів. У разі патологічних змін у пародонті спостерігають помутніння фону в усіх зонах, прекапілярний набряк, порушення орієнтації і розподілу капілярів, сповільнення кровотоку тощо.

Реографія – безкровний метод дослідження стану кровопостачання тканин. Він ґрунтується на реєстрації електричного опору тканин під час проходження через них струмів високої частоти. Для запису реопародонтограм (РПГ) використовують реографи та реєструючі пристрої «Элкар», «Салют», двоканальний реограф РІГ-2-02 та 6-канальний електрокардіограф. У разі використання РПГ та електрокардіографа синхронний запис проводять у ІІ стандартному положенні обстежуваного лежачи. Оцінюють реограми за кількісними та якісними показниками.
Кількісні показники: 1) характеристика висхідної частини (крута, полога); 2) форма вершини (гостра, загострена, плоска, ракоподібна, куполоподібна); 3) характеристика низхідної частини (плоска, крута); 4) наявність та вираженість дикроти (відсутня, згладжена, чітко виражена, локалізація у верхній, середній третині, ближче до основи низхідної хвилі); 5) наявність та розміщення додаткових хвиль (кількість, рівень відносно низхідної частини) тощо (мал. 70).
Кількісні показники: РІ – реографічний індекс (виражають в омах); це відношення амплітуди РПГ до висоти калібрувального стандартного імпульсу величиною 0,1 Ом;
α – час підйому висхідної частини: відстань по горизонтальній лінії від точки початку підйому висхідної частини до її перетинання з основною амплітудою; відображує рівень розтягнення судинної стінки і дає змогу судити про відносну швидкість кровотоку;
β – час спуску низхідної частини кривої: відстань від амплітуди точки закінчення дикроти; відображує стан венозного відтоку;
γ – період швидкого кровонаповнення: час від початку РІГ до амплітуди швидкого кровонаповнення; відображує максимальне розтягнення артеріол кров’ю при першому ударі пульсової хвилі;
ІЕ – індекс еластичності: відношення амплітуди швидкого (а) та повільного (с) кровонаповнення, характеризує еластичність судин;
ІПО – індекс периферійного опору;
ДІ – дикротичний індекс;
α2 – час поширення пульсової хвилі: відстань від перпендикуляра, опущеного від зубця ЕКГ до початку РІГ; у разі патологічних змін збільшується;
ПТС – показник тонусу судин: відношення періоду висхідної частини РІГ та тривалості однієї кривої.
У разі захворювань пародонта РІ знижується, показник тонусу судин та їх периферійний опір зростають; знижується еластичність судин, зростають показники стану артеріол (ДІ) та венул, прискорюється також час поширення хвилі.

Фотоплетизмографія – метод вивчення стану кровопостачання тканин пародонта, який базується на реєстрації оптичної щільності тканин. Використовують фотоплетизмографи типу ФП-1, ФП-7 тощо. Аналіз фотоплетизмограми проводять аналогічно аналізу реограм.

Полярографія тканин пародонта – визначення кисневого балансу. Метод дозволяє робити висновок про характер окисно-відновних процесів. Використовують полярографи Р-60 у імпульсному режимі подачі поляризуючої напруги. Метод ґрунтується на відновленні кисню на платиновому електроді, що вводять в тканини ясен. Ступінь кисневого балансу визначають за величиною струму при постійній напрузі, яка прямо пропорційна концентрації кисню у тканинах (мал. 71). За змінами висоти полярограми роблять висновок про концентрацію кисню, стан мікроциркуляції і транскапілярного обміну, швидкість засвоєння кисню клітинами і тканинами пародонта.

Термографію міжзубних сосочків і пародонтальних кишень проводять з діагностичною метою та для контролю ефективності лікування. Для цього використовують портативний безінерційний термометр типу ТПМ, ТЕМП-1 тощо, який оснащений датчиками різної конфігурації (мал. 72). Температура в пародонтальних кишенях, залежно від перебігу патологічного процесу, становить 36,2-34,3 °С. Слід ураховувати, що термометричні показники залежать від топографо-анатомічних зон, функціонального навантаження щелеп. Температура ясен підвищується в напрямку від різців до великих кутніх зубів.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання