Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Стоматолог

Практична пародонтологія

Методи дослідження кісткової тканини щелеп

Рентгенографія – основний метод оцінювання стану кісткової тканини. За допомогою рентгенографії уточнюють діагноз, проводять диференціальну діагностику, вивчають ступінь і поширеність процесу в кістковій тканині, його динаміку, визначають повноцінність кісткового ложа, зв’язкового апарату, обирають найбільш раціональні ортопедичні конструкції, контролюють ефективність лікування.
Під час оцінювання стану кісткової тканини щелеп за допомогою рентгенограм необхідно ураховувати варіанти нормальної будови кістки коміркового відростка.
При аналізі рентгенограм звертають увагу на форму, висоту, стан верхівок міжкоміркових перегородок, рівень мінералізації губчастої речовини, стан кортикального шару (пластинки) тощо. Особливу увагу слід приділяти рентгенологічній структурі міжкоміркових перегородок. Анатомічна структура і форма перегородок не є стандартними і вони мають індивідуальні відхилення, тому різні їх варіанти можна помилково прийняти за патологічні зміни. Найчастіше варіабельність анатомічної будови перегородок спостерігається в дітей та молодих людей. Такі варіації стосуються форми, висоти та структури верхівок міжкоміркових перегородок, стану кортикального шару (пластинки), а також рівня мінералізації усієї перегородки. Здебільшого спостерігають відмінності будови перегородки між центральними різцями (мал. 73).

Верхівка міжкоміркових перегородок на рентгенограмах нижньої щелепи в бічній проекції в дітей 4-5 років знаходиться трохи вище емалево-цементного з’єднання, а в дітей 6-7 років – навіть трохи нижче, залежно від рівня формування кореня зуба. У разі неповного прорізування коронки зуба верхівка міжкоміркової перегородки розміщена значно вище емалево-цементного з’єднання.
У міру прорізування коронки зуба і формування кореня, висота верхівки змінюється і встановлюється на рівні емалево-цементного з’єднання (мал. 74).

Розміщення верхівки на 1-2 мм нижче емалево-цементного з’єднання у змінному прикусі не слід розглядати як атрофію міжкоміркової перегородки за умови, що компактна пластинка на її вершині не порушена. З віком також відбуваються зміни структури губчастої речовини кістки, характеру петлистості кісткових балочок, спостерігається закономірність розвитку від великопетлистого малюнка до середньо- та дрібнопетлистого.

Основними рентгенологічними симптомами патологічних змін у тканинах пародонта є деструкція вершин міжкоміркових перегородок, остеопороз кістки коміркового відростка, розширення періодонтальної щілини біля вершини міжкоміркових перегородок, зниження висоти міжкоміркових перегородок з утворенням кісткових кишень. У дітей у ділянці міжкоміркової перегородки між центральними різцями можна спостерігати її стовщення, переривчастість або розволокнення. Такі зміни можуть відзначатися вздовж усієї перегородки до основи комірки і залежати від характеру перебігу дистрофічно-запального процесу в пародонті. Це ранні ознаки патологічного процесу.
На внутрішньоротових рентгенограмах коміркових відростків періодонтальна щілина має вигляд темної смужки рівномірної товщини вздовж усього кореня зуба. Несформовані зуби мають широку періодонтальну щілину в ділянці верхівок коренів або колоподібну форму внаслідок незакінченого формування верхівки кореня і комірки. У разі виникнення пародонтиту періодонтальна щілина буває розширеною (найчастіше в ділянці вершин міжкоміркових перегородок) через руйнування в них кісткової тканини комірки. Кортикальний шар (кортикальна пластинка) комірки на рентгенограмах має вигляд неперервної білої облямівки, яка найвиразніша в ділянці верхівок міжкоміркових перегородок. При аналізі рентгенограм звертають увагу на її протяжність, товщину та неперервність. У дітей неперервність кортикальної пластинки і рівномірна товщина періодонтальної щілини свідчать про сформованість кореня зуба.
У разі генералізованого пародонтиту найбільш ранніми рентгенологічними ознаками є деструкція кортикального шару (пластинки) в ділянці вершин міжкоміркових перегородок, поява вогнищ остеопорозу, зміна петлистості кісткових балочок, тенденція до великопетлистого малюнка, розширення періодонтальної щілини біля верхівок міжкоміркових перегородок. Подальше прогресування дистрофічно-запального процесу призводить до резорбції міжкоміркових перегородок, утворення кісткових кишень, при тривалому гноєвиділенні відзначається секвестрація кісткової тканини. Резорбція кістки міжкоміркових перегородок відбувається з різним рівнем інтенсивності на різних ділянках щелеп, тому такий тип резорбції визначають як вертикальну резорбцію кістки коміркового відростка (мал. 75).

Для пародонтозу характерні дистрофічні процеси кісткової тканини, остеопороз, остеосклероз. Рентгенологічно виявляють порушення цілісності кортикального шару (пластинки), рівномірне зниження висоти міжкоміркових перегородок, горизонтальну резорбцію кістки коміркового відростка, тенденцію до утворення великопетлистого малюнка кісткових балочок, рівномірне розширення періодонтальної щілини, склерозування порожнин зубів, утворення дентиклів, петрифікатів, патологічне стирання коронок зубів, гіперцементоз біля верхівок коренів зубів. Надалі спостерігають склерозування ментальних отворів і нижньощелепних каналів, дистрофічні зміни у скронево-нижньощелепних суглобах (мал. 76).

При деяких захворюваннях пародонта (еозинофільна гранульома, хвороба Летерера–Зіве тощо) проводять рентгенологічне дослідження інших кісток скелета (груднини, кісток кисті, тім’яної кістки тощо).
Рентгенографію кістки коміркового відростка проводять внутрішньоротовим та позаротовим методами. Внутрішньоротовий контактний метод дає змогу отримати чітку структуру кісткової тканини обмеженої ділянки. Рентгенівську плівку, розмірами 2x3 см або 4x5 см, притискають пальцем пацієнта до язикової поверхні ясен обстежуваних зубів паралельно до поверхні коміркового відростка. Центральний рентгенівський промінь направляють перпендикулярно до бісектриси кута, утвореного віссю зуба та поверхнею плівки (мал. 77). Голову пацієнта під час рентгенографії фіксують на підголівнику крісла. У дітей та при підвищеному блювотному рефлексі у дорослих рентгенографію зубів проводять вприкус.

Для більш точного визначення глибини пародонтальних кишень використовують спеціальні градуйовані штифти, уведення в кишені рентгеноконтрастних речовин тощо. Калібровані штифти виготовлюють з металу (нержавіюча сталь, срібло) або гутаперчі і градуйюють з інтервалом 2 мм. Штифти вводять у пародонтальні кишені до відчуття твердої перешкоди і проводять рентгенографію. Як рентгеноконтрастні речовини використовують йодовмісні розчини, сульфат барію з гліцерином; препарати, що містять оксид цинку, порошок срібла тощо.
Для обстеження зубів і тканин пародонта позаротовим методом використовують панорамну рентгенографію та ортопантомографію.
Збільшена панорамна рентгенографія дає змогу усунути деякі недоліки внутрішньоротового обстеження. Принцип методу ґрунтується на отриманні ідентичних стандартних рентгенограм завдяки максимальному наближенню джерела рентгенівського випромінювання до об’єкта. Особливістю апарата для панорамної рентгенографії є наявність спеціальної рентгенівської трубки, тубус якої під час проведення рентгенографії уводять у порожнину рота хворого. Цим досягають чіткості зображення на рентгенівській плівці (мал. 78).

Рентгенівську плівку розміром 18x24 см поміщують у спеціальну еластичну касету з підсилювальним екраном високої роздільної здатності. Під час проведення рентгенографії хворий фіксує касету руками в ділянці середньої або нижньої третини обличчя. При використанні даної методики на рентгенограмах отримують збільшене в 2 рази зображення. Панорамну рентгенографію кожної щелепи проводять окремо, на плівці отримують зображення усієї щелепи (верхньої або нижньої) з повним зубним рядом. На знімку верхньої щелепи, окрім того, є зображення верхньощелепних пазух, частково порожнини носа та виличних кісток.
Ортопантомографія (панорамна томографія) дає змогу отримати зображення обох щелеп на одній плівці. Дослідження проводять на спеціальному апараті – ортопантомографі (мал. 79), в якому касета з плівкою та рентгенівська трубка описують неповне коло навколо голови хворого. Рентгенівська трубка та касета з плівкою, що має форму напівциліндра, розміщені на протилежних кінцях одної осі апарата. При проведенні рентгенографії рентгенівська трубка і плівка обертаються концентрично, описуючи неповне коло навколо голови пацієнта. Його голову фіксують нерухомо у спеціальному пристрої апарата. Касета з плівкою, обертаючись навколо голови, переміщується також і навколо своєї осі. При цьому рентгенівське проміння послідовно засвічує різні відділи щелеп і це фіксується на плівці. За потреби рентгенівська трубка може обертатися навколо трьох осей, що дає змогу забезпечити перпендикулярний та орторадіальний напрямок променів відносно обстежуваної ділянки голови.

Панорамна томографія дає змогу отримати зображення усієї зубо-щелепної системи як єдиного функціонального комплексу (мал. 80). Недоліком отриманої ортопантомограми є недостатньо чітке зображення структури кісткової тканини, переважно в ділянках передніх зубів.

Останнім часом значного поширення набули дентальні рентгенівські апарати, з’єднані з комп’ютером (мал. 81). Вони дозволяють отримати зображення зубів та щелеп як на спеціальній рентгенівській плівці, так і за допомогою спеціальних датчиків. Це дає змогу значно (у десятки або й сотні разів) зменшити дозу опромінення, якої зазнає пацієнт при проведенні рентгенографічного дослідження. Потім зображення обробляють за допомогою спеціальної комп’ютерної програми і виводять на екран монітора. За допомогою комп’ютера рентгенівське зображення можна ретельно проаналізувати, збільшити його і виділити необхідну ділянку. За потреби зображення можна зробити об’ємним, змінити його колір (залежно від щільності зображення або іншого показника), провести цифровий аналіз щільності зображення, вимірювання розмірів різних анатомічних або патологічних об’єктів тощо (мал. 82). Отримані дані заносять до комп’ютерної історії хвороби пацієнта, де вони можуть зберігатися тривалий час. Це дуже зручно, оскільки при подальших відвідуваннях хворого можна порівнювати отримані в різний час дані обстеження і об’єктивно простежити динаміку патологічного процесу.

Електрорентгенографія дає змогу отримати рентгенівське зображення обстежуваного об’єкта на звичайному папері. Для цього за допомогою спеціального пристрою до рентгенівського апарата отримують приховане зображення обстежуваного об’єкта на електрично зарядженій пластинці. Рентгенівське випромінювання під час експозиції руйнує заряд пластинки залежно від рівня щільності структури об’єкта. У результаті виникає приховане електростатичне зображення, яке опилюють спеціальним порошком і таким чином переносять його на папір. За допомогою електрорентгенограми можна отримати контрастне зображення структури кісток і м’яких тканин, що являє собою певну клінічну цінність і є економічно доцільним.
Ехоостеометрія дає змогу кількісно оцінити стан кісткової тканини щелеп за допомогою ехоостеометра ЕОМ-01ц (мал. 83). Датчики, що передають і приймають ехосигнали, для кращого контакту заздалегідь змазують вазеліном і щільно притискають до слизової оболонки або шкіри у проекції обстежуваної ділянки кістки. При захворюваннях пародонта спостерігається збільшення часу поширення ультразвукової хвилі, який реєструється апаратом. Даний метод можна використовувати для доповнення рентгенологічного дослідження під час масових обстежень організованих контингентів населення. У деяких випадках він може замінити рентгенографію.

International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах
Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования