Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Стоматолог

Практична пародонтологія

Продуктивні процеси, пародонтоми

До групи доброякісних продуктивних процесів у тканинах пародонта належать пухлини та пухлиноподібні утворення: фіброма, фіброматоз ясен, ліпома, епулід.

Фіброма – окрема доброякісна пухлина, що складається з дозрілих елементів сполучної тканини, кровоносних та лімфатичних судин. Розвивається повільно. Розрізняють дрібні (обмежені) та масивні (великі) фіброми. На яснах зазвичай спостерігають щільні фіброми. Пухлина рухома, не спаяна з прилеглими тканинами, безболісна під час пальпації, з чіткими заокругленими краями (мал. 233, мал. 234).

Клінічно має вигляд досить щільного, округлої форми, розростання ясен на широкій основі, безболісного під час пальпації. Фіброма вкрита незміненою слизовою оболонкою блідо-рожевого кольору. Між розростанням і яснами утворюється щілиноподібний простір, в якому можуть скупчуватися залишки їжі. Пухлина розвивається повільно, роками. У разі значного розростання може травмуватися зубами, на місці травми виникає кровоточивість, може утворитися виразка. Лікування проводять хірургічне, яке полягає у висіканні фіброми.

Симетричні фіброми розміщуються на яснах симетрично – на вестибулярній і язиковій (піднебінній) поверхнях верхньої та нижньої щелеп. Трохи рідше вони можуть локалізуватися на язиковій поверхні нижньої щелепи. Фіброми овальної форми, що нагадує сливу, мають щільну консистенцію і вкриті слизовою оболонкою блідо-рожевого кольору. Пухлина росте повільно, але може утруднювати жування, оскільки в разі травмування зубами в ній може виникнути запалення.

Фіброматоз ясен характеризується обмеженою або дифузною гіпертрофією ясенних сосочків, ясенного краю і коміркових ясен (мал. 234). Етіологія захворювання неясна. Трапляється в підлітків і осіб молодого віку, переважно в дівчат, у період статевого дозрівання, у дітей раннього віку, при хворобі Дауна, може виникнути внаслідок медикаментозного лікування. Припускають взаємозв’язок захворювання з порушеннями ендокринної системи, спадкову схильність.

Фіброматоз ясен зазвичай розвивається водночас на обох (верхній і нижній) щелепах. Розростання ясен може досягати різної величини: при І ступені вкриває 1/3 висоти коронки, при ІІ – 1/2 і при ІІІ – усю коронкову частину зуба. Тканини ясен, які розрослися, розміщуються з вестибулярного та язикового (піднебінного) боків. Ясенні сосочки, які розрослися, більш виражені з вестибулярного боку. Вони заокруглені, утворюють горбисту рельєфну поверхню зі складками у глибині пухлини (мал. 235). З язикового боку продуктивний процес безперервний, без змін рельєфу ураженої поверхні. Тотальне стовщення ясен часто називають слоновістю.

Фіброматозні розростання можуть мати часточкову будову або нагадувати папілому, в інших випадках мають вигляд суцільного розростання блідо-рожевого або рожевого кольору. Під час пальпації розростання щільні, безболісні, не кровоточать.

Залежно від поширеності патологічного процесу, розрізняють обмежений, дифузний і тотальний фіброматоз.
У разі обмеженого фіброматозу процес локалізується в межах окремих груп зубів, у разі дифузного – розростання вкривають ясна вздовж усього коміркового відростка. Для тотального фіброматозу характерне повне руйнування кістки коміркових відростків і заміщення їх фіброзними розростаннями, внаслідок чого настає деформація нижнього відділу обличчя, утруднюється змикання губ.

Розвиток фіброматозу в період тимчасового прикусу призводить до порушення положення зачатків постійних зубів. У разі дифузного ураження коронки тимчасових зубів повністю заглиблюються у тканину, що розрослася.

Лікування хірургічне: висікання, діатермокоагуляція або кріодеструкція фібром. Проте іноді, навіть після радикального видалення, можливі рецидиви фіброматозу.
Ліпома розвивається з підшкірної або підслизової (на піднебінні) жирової тканини. Трапляється рідко, переважно у молодому віці. Для неї характерний повільний ріст. Пухлина має м’яку консистенцію, безболісна під час пальпації, досить щільно спаяна з яснами. Поверхня пухлини вкрита незміненою слизовою оболонкою блідо-рожевого кольору. Лікування хірургічне і полягає в повному видаленні пухлини разом із капсулою.

Епулід – доброякісна одонтогенна пухлина, виникає у місцях хронічного подразнення тканин пародонта, особливо періодонта. Клінічно проявляється обмеженим розростанням ясен, локалізується зазвичай у ділянці ікол, різців, малих кутніх зубів. Утворення росте на широкій або вузькій ніжці, має грибоподібну або кулеподібну форму; червонувате, нерідко синюшне з багряним забарвленням. Може бути різного розміру – від горошини і більше, при тривалому існуванні може досягати досить великих розмірів і травмуватися зубами. Джерелом росту епуліду вважають періодонт, тому він зазвичай розвивається тільки поряд із зубами. Це дає підставу умовно відносити цю пухлину до одонтогенних.

Розрізняють фіброзну і ангіоматозну форми епуліду (мал. 236, 237). Перша має щільну консистенцію, ангіоматозна – м’яку. Поверхня пухлини може мати червонуватий, нерідко синюшний з багряним відтінком колір, характеризується прогресивним ростом, може досягати дуже великих розмірів.

На початку захворювання змін у кістці коміркового відростка не спостерігають. У міру проростання пухлини в періодонт та кістку з’являються вогнища деструкції в комірковому відростку переважно в міжкоміркових перегородках. У разі значного руйнування коміркової кістки може виникнути патологічна рухомість уражених зубів.
Епулід укритий стовщеним шаром епітелію, складається з елементів сполучної тканини та кровоносних судин. Атипові клітини відсутні. Спостерігають схильність цієї тканини до переростання у дозрілу фіброзну тканину. За патоморфологічними ознаками епуліди поділяють на фіброматозні, ангіоматозні та гігантоклітинні.

У разі фіброматозного епуліду (мал. 238) спостерігають розростання зрілої волокнистої сполучної тканини (1), трапляються окремі ділянки кісткової речовини й остеобласти. Фіброзний епулід із виразками і розростанням грануляцій називають гранулематозним.

Ангіоматозний епулід (2) (мал. 239) відрізняється значним розростанням кровоносних судин з порожнинами (1), що нагадують кавернозну ангіому, і ділянками звапнення.
Гігантоклітинний епулід (2) (мал. 240) – сполучнотканинне утворення з великою кількістю гігантських клітин (1), які не виявляють ознак атипового росту. Спостерігаються скупчення гемосидерину (внаслідок крововиливів), окремі ділянки окостеніння.

Лікування хірургічне: видалення епуліду та його росткової зони, обов’язково з її вишкрібанням або діатермокоагуляцією. Питання про збереження або видалення зубів вирішують на основі клінічних та рентгенологічних даних. Воно залежить від ступеня руйнування епулідом кістки міжкоміркових перегородок.

Злоякісні пухлини пародонта. Окрім доброякісних, у тканинах пародонта можуть виникнути і злоякісні новоутворення, переважно рак. Часто вони бувають наслідком неправильного лікування запальних процесів, спричинених постійно діючими подразниками: гострі краї протезів, кламерів, каріозних зубів тощо. Клінічно являють собою новоутворення щільноеластичної консистенції, на вершині якої можуть виникати виразки (мал. 241). Новоутворення не має чітких меж і поширюється у підлеглі тканини. Досить швидко виникають метастази в регіонарні лімфатичні вузли.

Лікування хірургічне у спеціалізованих стаціонарах.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання