|
Продуктивні процеси, пародонтоми
До групи доброякісних продуктивних процесів у тканинах пародонта належать
пухлини та пухлиноподібні утворення: фіброма, фіброматоз ясен, ліпома, епулід.
Фіброма – окрема доброякісна пухлина, що складається з дозрілих елементів
сполучної тканини, кровоносних та лімфатичних судин. Розвивається повільно.
Розрізняють дрібні (обмежені) та масивні (великі) фіброми. На яснах зазвичай
спостерігають щільні фіброми. Пухлина рухома, не спаяна з прилеглими тканинами,
безболісна під час пальпації, з чіткими заокругленими краями (мал. 233, мал. 234).
Клінічно має вигляд досить щільного, округлої форми, розростання ясен на широкій
основі, безболісного під час пальпації. Фіброма вкрита незміненою слизовою
оболонкою блідо-рожевого кольору. Між розростанням і яснами утворюється
щілиноподібний простір, в якому можуть скупчуватися залишки їжі. Пухлина
розвивається повільно, роками. У разі значного розростання може травмуватися
зубами, на місці травми виникає кровоточивість, може утворитися виразка.
Лікування проводять хірургічне, яке полягає у висіканні фіброми.
Симетричні фіброми розміщуються на яснах симетрично – на вестибулярній і
язиковій (піднебінній) поверхнях верхньої та нижньої щелеп. Трохи рідше вони
можуть локалізуватися на язиковій поверхні нижньої щелепи. Фіброми овальної
форми, що нагадує сливу, мають щільну консистенцію і вкриті слизовою оболонкою
блідо-рожевого кольору. Пухлина росте повільно, але може утруднювати жування,
оскільки в разі травмування зубами в ній може виникнути запалення.
Фіброматоз ясен характеризується обмеженою або дифузною гіпертрофією ясенних
сосочків, ясенного краю і коміркових ясен (мал. 234). Етіологія захворювання
неясна. Трапляється в підлітків і осіб молодого віку, переважно в дівчат, у
період статевого дозрівання, у дітей раннього віку, при хворобі Дауна, може
виникнути внаслідок медикаментозного лікування. Припускають взаємозв’язок
захворювання з порушеннями ендокринної системи, спадкову схильність.
Фіброматоз ясен зазвичай розвивається водночас на обох (верхній і нижній)
щелепах. Розростання ясен може досягати різної величини: при І ступені вкриває
1/3 висоти коронки, при ІІ – 1/2 і при ІІІ – усю коронкову частину зуба. Тканини
ясен, які розрослися, розміщуються з вестибулярного та язикового (піднебінного)
боків. Ясенні сосочки, які розрослися, більш виражені з вестибулярного боку.
Вони заокруглені, утворюють горбисту рельєфну поверхню зі складками у глибині
пухлини (мал. 235). З язикового боку продуктивний процес безперервний, без змін
рельєфу ураженої поверхні. Тотальне стовщення ясен часто називають слоновістю.
Фіброматозні розростання можуть мати часточкову будову або нагадувати папілому,
в інших випадках мають вигляд суцільного розростання блідо-рожевого або рожевого
кольору. Під час пальпації розростання щільні, безболісні, не кровоточать.
Залежно від поширеності патологічного процесу, розрізняють обмежений, дифузний і
тотальний фіброматоз.
У разі обмеженого фіброматозу процес локалізується в межах окремих груп зубів, у
разі дифузного – розростання вкривають ясна вздовж усього коміркового відростка.
Для тотального фіброматозу характерне повне руйнування кістки коміркових
відростків і заміщення їх фіброзними розростаннями, внаслідок чого настає
деформація нижнього відділу обличчя, утруднюється змикання губ.
Розвиток фіброматозу в період тимчасового прикусу призводить до порушення
положення зачатків постійних зубів. У разі дифузного ураження коронки тимчасових
зубів повністю заглиблюються у тканину, що розрослася.
Лікування хірургічне: висікання, діатермокоагуляція або кріодеструкція фібром.
Проте іноді, навіть після радикального видалення, можливі рецидиви фіброматозу.
Ліпома розвивається з підшкірної або підслизової (на піднебінні) жирової
тканини. Трапляється рідко, переважно у молодому віці. Для неї характерний
повільний ріст. Пухлина має м’яку консистенцію, безболісна під час пальпації,
досить щільно спаяна з яснами. Поверхня пухлини вкрита незміненою слизовою
оболонкою блідо-рожевого кольору. Лікування хірургічне і полягає в повному
видаленні пухлини разом із капсулою.
Епулід – доброякісна одонтогенна пухлина, виникає у місцях хронічного
подразнення тканин пародонта, особливо періодонта. Клінічно проявляється
обмеженим розростанням ясен, локалізується зазвичай у ділянці ікол, різців,
малих кутніх зубів. Утворення росте на широкій або вузькій ніжці, має
грибоподібну або кулеподібну форму; червонувате, нерідко синюшне з багряним
забарвленням. Може бути різного розміру – від горошини і більше, при тривалому
існуванні може досягати досить великих розмірів і травмуватися зубами. Джерелом
росту епуліду вважають періодонт, тому він зазвичай розвивається тільки поряд із
зубами. Це дає підставу умовно відносити цю пухлину до одонтогенних.
Розрізняють фіброзну і ангіоматозну форми епуліду (мал. 236, 237). Перша має
щільну консистенцію, ангіоматозна – м’яку. Поверхня пухлини може мати
червонуватий, нерідко синюшний з багряним відтінком колір, характеризується
прогресивним ростом, може досягати дуже великих розмірів.
На початку захворювання змін у кістці коміркового відростка не спостерігають. У
міру проростання пухлини в періодонт та кістку з’являються вогнища деструкції в
комірковому відростку переважно в міжкоміркових перегородках. У разі значного
руйнування коміркової кістки може виникнути патологічна рухомість уражених
зубів.
Епулід укритий стовщеним шаром епітелію, складається з елементів сполучної
тканини та кровоносних судин. Атипові клітини відсутні. Спостерігають схильність
цієї тканини до переростання у дозрілу фіброзну тканину. За патоморфологічними
ознаками епуліди поділяють на фіброматозні, ангіоматозні та гігантоклітинні.
У разі фіброматозного епуліду (мал. 238) спостерігають розростання зрілої
волокнистої сполучної тканини (1), трапляються окремі ділянки кісткової речовини
й остеобласти. Фіброзний епулід із виразками і розростанням грануляцій називають
гранулематозним.
Ангіоматозний епулід (2) (мал. 239) відрізняється значним розростанням
кровоносних судин з порожнинами (1), що нагадують кавернозну ангіому, і
ділянками звапнення.
Гігантоклітинний епулід (2) (мал. 240) – сполучнотканинне утворення з великою
кількістю гігантських клітин (1), які не виявляють ознак атипового росту.
Спостерігаються скупчення гемосидерину (внаслідок крововиливів), окремі ділянки
окостеніння.
Лікування хірургічне: видалення епуліду та його росткової зони, обов’язково з її
вишкрібанням або діатермокоагуляцією. Питання про збереження або видалення зубів
вирішують на основі клінічних та рентгенологічних даних. Воно залежить від
ступеня руйнування епулідом кістки міжкоміркових перегородок.
Злоякісні пухлини пародонта. Окрім доброякісних, у тканинах пародонта можуть
виникнути і злоякісні новоутворення, переважно рак. Часто вони бувають наслідком
неправильного лікування запальних процесів, спричинених постійно діючими
подразниками: гострі краї протезів, кламерів, каріозних зубів тощо. Клінічно
являють собою новоутворення щільноеластичної консистенції, на вершині якої
можуть виникати виразки (мал. 241). Новоутворення не має чітких меж і
поширюється у підлеглі тканини. Досить швидко виникають метастази в регіонарні
лімфатичні вузли.
Лікування хірургічне у спеціалізованих стаціонарах.
|
|