Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Стоматолог

Практична пародонтологія

Загальні принципи лікування

Лікування хворих із захворюваннями пародонта, особливо генералізованого пародонтиту, слід проводити комплексно і цілеспрямовано, з урахуванням індивідуальних особливостей. Включає місцеве і загальне лікування, ефективні консервативні, хірургічні, ортопедичні, ортодонтичні та фізіотерапевтичні заходи в умовах диспансерного нагляду за хворими. Насамперед, воно має бути етіотропним, потім – патогенетичним і, нарешті, симптоматичним.

Раціональне поєднання таких видів терапії у лікуванні генералізованого пародонтиту визначається рівнем знань про причини та механізми розвитку певного захворювання і, значною мірою, обізнаністю лікаря-стоматолога з арсеналу медикаментозних засобів, які використовують для лікування різних патологічних станів та механізмами їхньої дії.

У процесі лікування генералізованого пародонтиту потрібно досягти таких цілей: 1) усунення найбільш вірогідних етіологічних та патогенетичних факторів; 2) усунення місцевих подразників тканин пародонта; 3) ліквідація запалення тканин пародонта; 4) ліквідація або значне зменшення глибини пародонтальних кишень; 5) створення або відновлення функціональної оклюзії; 6) призупинення дистрофічного процесу; 7) стимуляція процесів регенерації; 8) відновлення порушених функцій тканин пародонта; 9) збереження зубного ряду як єдиної функціональної динамічної системи.

Ураховуючи, що патологічні процеси в пародонті розвиваються на тлі загальних захворювань, а також вплив захворювань пародонта на функції організму, у тому числі й на механізми природного захисту, лікування хворих слід спрямовувати не лише на ліквідацію патологічного процесу в тканинах пародонта, відновлення їх функції (місцеве лікування), а й на реабілітацію загального стану, відновлення нормального гомеостазу, стимулювання захисних сил організму (загальне лікування). Ці терміни (місцеве та загальне лікування) є досить умовними поняттями.

Місцеве лікування – це умовне узагальнене поняття. Усунення місцевих подразників, пригнічення запального процесу в пародонті мають і загальнооздоровче значення. Поліпшення загального стану, раціональне лікування фонових захворювань забезпечують ефективність місцевого лікування у коротші терміни. Погіршення загального стану спричиняє загострення патологічного процесу в тканинах пародонта. Отже, місцеве лікування є найважливішим складником комплексного лікування захворювань пародонта. Його проводять з урахуванням клініко-морфологічних особливостей захворювання, характеру перебігу, ступеня розвитку патологічного процесу, загального стану хворого тощо.

Важливе значення у лікуванні відводиться раціональному харчуванню, тобто правильному співвідношенню білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів у їжі. Продукти харчування повинні містити холін, лецитин, ліпокаїн, метіонін та інші незамінні амінокислоти, на які багаті сир, капуста, яєчний білок, ячмінна та вівсяна крупа, риба тощо.

Для кожного хворого потрібно складати індивідуальний комплексний план лікування, який заносять в історію хвороби. У стоматологічних поліклініках за наявності пародонтологічних відділень (кабінетів) у складанні плану беруть участь пародонтолог, хірург, ортопед і фізіотерапевт. Таку спільну консультацію доцільно проводити після ретельного обстеження хворого. Щоб уникнути деонтологічних ускладнень та подальших непорозумінь з боку пацієнта, потрібно і його залучати до активної участі у складанні плану лікування, а також роз’яснювати необхідність кожного з його етапів.

Незалежно від причини, яка зумовила порушення у тканинах пародонта, спрямованість місцевої та загальної терапії, як правило, загальна. Комплексне лікування проводять у певній послідовності: знеболювання тканин пародонта; усунення усіх місцевих подразників тканин пародонта, травматичної оклюзії, ортодонтичне лікування; лікування підвищеної чутливості твердих тканин зубів; медикаментозна протизапальна терапія (патогенетична і симптоматична); лікування пародонтальних кишень з використанням різних хірургічних методів (кюретаж, вакуум-кюретаж, гінгівотомія, клаптеві операції тощо); терапія гіперпластичних уражень пародонта із застосуванням деструктивних методів (діатермокоагуляція, кріодеструкція тощо); використання фізичних методів, які регулюють тканинний обмін і мікроциркуляцію у тканинах пародонта (табл. 11).

Усі ці види лікування можна послідовно поділити на декілька етапів лікування.
Етап 1 – усунення усіх імовірних етіологічних факторів та подразників тканин пародонта, медикаментозне лікування симптоматичного гінгівіту та пародонтальних кишень.
Етап 2 – хірургічне лікування захворювань пародонта із подальшими реабілітаційними заходами. Сюди входять лікарські заходи, спрямовані на ліквідацію або значне зменшення глибини пародонтальних кишень, відновлення архітектоніки кістки коміркового відростка.
Етап 3 – реставраційне лікування. На даному етапі проводять потрібні медико-профілактичні заходи згідно з термінами диспансерного нагляду за хворим, раціональне зубне протезування з використанням постійних шин та шин-протезів.
Етап 4 – підтримуюча терапія. Передбачає диспансерний нагляд, який проводять у певні терміни та в обсязі, що відповідають стану тканин пародонта і пацієнта в цілому.

У результаті проведеного лікування слід досягти певного клінічного стану тканин пародонта, для якого характерним є усунення запальних проявів у тканинах пародонта. На початкових стадіях лікування відбувається відновлення епітеліального прикріплення м’яких тканин ясен із твердими тканинами зубів, на більш пізніх – слід досягти відновлення нормального метаболізму тканин зі зменшенням глибини пародонтальних кишень. Унаслідок застосування хірургічних методів лікування реальним є вторинне приживлення тканин ясен з цементом або дентином коренів зубів. За допомогою ортопедичних методів лікування встановлюють певну оклюзійну рівновагу між зубом і частково резорбованою кісткою коміркового відростка, відновлюється цілісність зубних рядів та жувальна функція (у певних межах, залежно від ступеня атрофії коміркової кістки та втрати зубів). Загальне лікування хворих дає змогу усунути тло, на якому можуть виникати або розвиватися захворювання пародонта, зокрема генералізований пародонтит (мал. 242).

Однак слід зазначити, що на практиці в окремих хворих не завжди вдається повністю усунути всі місцеві та загальні етіологічні фактори та фактори ризику виникнення захворювання пародонта. Такий стан потребує проведення підтримувальної терапії, яку проводять курсами через певні проміжки часу. Інтервали між курсами лікування та його обсяг залежать від характеру перебігу патологічного процесу, рівня розвитку захворювання, загального стану організму, що обов’язково потрібно пояснити хворому, оскільки від ретельності проведення таких курсів лікування залежить його ефективність.

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах
Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования