|
|
Лікарсько-профілактичні заходи
Такі заходи спрямовані на підвищення стійкості тканин пародонта до дії
ушкоджуючих факторів та усунення різних подразників тканин пародонта, які наявні
в порожнині рота. Їх проводять лікарі-стоматологи в стоматологічних закладах,
школах тощо.
Найбільш якісного усунення усіх факторів, які зумовлюють ушкодження пародонта,
можна досягти лише під час проведення планової систематичної санації порожнини
рота лікарем-стоматологом. До місцевих факторів, які негативно впливають на
пародонт, відносять різні механічні, фізичні та хімічні травми, а також
біологічні ушкодження. Здебільшого захворювання пародонта розвиваються після
механічної травми – пошкодження ясен при необережному користуванні зубочисткою,
зубними щітками, забиття та вивихи зубів, травми в процесі стоматологічних
втручань (бором, диском), під час їди (риб’ячими кісточками тощо; мал. 433, 434). З метою запобігання таких травм, слід навчати пацієнтів, особливо дітей,
правильному користуванню зубними щітками, зубочистками та іншими гігієнічними
пристосуваннями; правильна атравматична робота лікаря-стоматолога тощо.
Хронічна механічна травма спостерігається частіше, аніж гостра. Вона зумовлена
різними факторами: каріозні ураження і порушення принципів пломбування зубів;
аномалії положення зубів і прикусу; помилки в разі проведення ортодонтичного й
ортопедичного лікування; нерівномірне жувальне навантаження на зуби; відхилення
вуздечок язика і губ; плоский присінок порожнини рота; ротове дихання.
Фізичні й хімічні травми пародонта частіше пов’язані з неправильними діями
лікаря-стоматолога під час лікування захворювань твердих тканин зубів. Такі
ізольовані ураження у звичайних побутових умовах трапляються дуже рідко. До
фізичної травми належить електротравма (діатермокоагуляція), ушкодження в разі
дії низьких температур (кріодеструкція), променеве радіаційне ураження
(променева терапія). Хімічні травми виникають при неправильному використанні
миш’яковистої пасти, резорцин-формалінової суміші, кислот, основ, сильних
антисептиків тощо (мал. 435). До біологічних факторів відносять зубні
відкладення, наявні в них мікроорганізми, їх токсини і продукти життєдіяльності
(мал. 436).
Під час огляду порожнини рота пацієнта лікарю потрібно виявити та усунути наявні
функціональні порушення, так звані парафункції. Їх виникнення можливе за таких
умов:
а) у разі порушення функції жування (вживання тільки м’якої їжі, мляве жування,
жування на одному боці щелепи тощо), недостатнє навантаження на окремі ділянки
або на весь пародонт знижує обмінні процеси, кровопостачання і трофіку тканин,
спричиняє накопичення зубних відкладень і виникнення запальних процесів у
пародонті;
б) у разі порушення функції дихання (ротове дихання), спостерігають сухість
слизової оболонки порожнини рота, кисневу недостатність тканин пародонта,
розвиваються зубо-щелепні аномалії;
в) у разі порушення функції ковтання, парафункції язика, зумовлюють розвиток
зубо-щелепних аномалій і паралельно захворювань пародонта;
г) у разі порушення функції слиновиділення, призводить до накопичення зубних
відкладень і реалізації їх патогенних властивостей.
Найбільш доцільно проводити санацію в організованих колективах. За відсутності
таких умов лікар-стоматолог повинен не рідше 1 разу на рік проводити
профілактичний огляд і санувати порожнину рота. До комплексу санаційних заходів
обов’язково потрібно включати виявлення та лікування практично всіх захворювань
порожнини рота.
Стан зубів суттєво впливає на тканини пародонта, а тому важко переоцінити роль
ранньої профілактики і лікування карієсу. Причини виникнення папіліту, гінгівіту
або локального пародонтиту різноманітні: гострі краї пришийкових каріозних
порожнин; помилки під час пломбування зубів – навислі краї пломб; нерівності,
жорсткуватість поверхні пломб; розміщення пломб нижче ясенного краю; порушення
принципу формування контактних пунктів між пломбованими зубами; пломба, яка
підвищує прикус тощо (мал. 437). Потрібно виявляти та усувати всі неякісні
пломби, протези тощо.
Одним із провідних факторів розвитку захворювань пародонта є відсутність
належної індивідуальної гігієни порожнини рота. Переважно це обумовлено
обмеженістю знань пацієнта щодо методів її здійснення, вибору засобів гігієни
відповідно до його стоматологічного та гігієнічного стану. Причиною цього є
недостатня підготовка лікарів-стоматологів з питань раціональної індивідуальної
гігієни порожнини рота, а також їх неспроможність навчити пацієнта необхідних
методів і навичок для проведення заходів раціональної індивідуальної гігієни
порожнини рота.
Чималу несприятливу (механічну, хімічну, токсичну, сенсибілізуючу) дію на
тканини пародонта спричиняють зубні відкладення. Запобігти патогенному впливу на
пародонт зубних відкладень можна за рахунок профілактики утворення зубних
відкладень, зниження їх патогенних властивостей, видалення м’яких і твердих
зубних відкладень.
Лікарсько-профілактичні заходи стосовно захворювань пародонта в дорослих слід
проводити залежно від віку та початкового стоматологічного стану. Алгоритм
раціональної гігієни порожнини рота в пародонтологічних хворих складається з:
– систематичного проведення професійної гігієни порожнини рота;
– професійного моніторингу динаміки змін стану пародонта та гігієни порожнини
рота (за допомогою скринінгових тестів);
– навчання раціональній індивідуальній гігієні порожнини рота;
– індивідуального моніторингу пацієнта за станом власної гігієни порожнини рота.
Важливо застосовувати засоби, які перешкоджають утворенню нальоту на поверхні
емалі (фториди, ундецинова кислота тощо), пригнічують ріст матриксу зубного
нальоту (хлоргексидин тощо), інгібують утворення зубного каменю (солі цинку,
похідні карбонових кислот тощо). Ці засоби входять до складу зубних паст,
еліксирів для полоскання порожнини рота.
Для ослаблення патогенних властивостей зубного нальоту застосовують
антиметаболіти (фториди, антивітаміни тощо), які знижують утворення
мікроорганізмами кислот, ферментів, токсинів. Антиметаболіти включають до складу
зубних паст, еліксирів. У разі регулярного їх використання такі гігієнічні
засоби можуть повністю усунути несприятливий вплив зубних відкладень, якщо їх
регулярно видаляти та перешкоджати їх утворенню.
Після попереднього навчання лікарем або його помічником (зубним гігієністом)
пацієнт повинен сам видалити зубний наліт. Окрім того, зубні відкладення
обов’язково періодично видаляють в умовах стоматологічного кабінету. Після
видалення зубних відкладень лікарю потрібно виявити та усунути ймовірні загальні
порушення, які спричиняють їх прискорене утворення і відкладення на зубах. Таким
чином, професійна гігієна порожнини рота в разі захворювань пародонта включає
наступні етапи:
1. Своєчасне виявлення початкових стадій захворювань та факторів ризику їх
виникнення.
2. Контроль якості проведення пацієнтом індивідуальної гігієни порожнини рота.
3. Індивідуальний підбір предметів (зубні щітки тощо) та засобів гігієни
порожнини рота (зубні пасти тощо).
4. Виконання профілактичних процедур.
5. Професійне чищення зубів.
Частота проведення курсів професійної гігієни залежить від індивідуальних
особливостей кожного окремого пацієнта та стану тканин пародонта. Зазвичай вони
укладаються у звичні терміни проведення диспансеризації. Таким чином, обсяг
лікувально-профілактичних засобів у конкретного пацієнта залежить від стану його
порожнини рота, тобто чи їх проводять власне для запобігання виникнення
захворювання пародонта (первинна профілактика), чи проводять на тлі вже наявного
захворювання (вторинна профілактика). Комплекс рекомендованих професійних
гігієнічних заходів у разі первинної та вторинної профілактики захворювань
пародонта наведено в табл. 13 і 14.
Під час проведення професійної гігієни порожнини рота застосовують наступні
засоби та інструменти:
– індикатори для виявлення зубних відкладень;
– стоматологічні або спеціальні гігієнічні наконечники (див. мал. 274);
– набори спеціальних інструментів для видалення зубних відкладень (щітки, гачки
тощо, див. мал. 255);
– ультразвукові та звукові скалери, повітряно-абразивні інструменти
(піскоструминні типу «Handiblaster» («Bisco») тощо) для видалення зубних
відкладень (див. мал. 268, 272, 273);
– хімічні засоби для видалення зубних відкладень;
– циркулярні щітки, полірувальні чашечки, які фіксуються у стоматологічному
наконечнику (див. мал. 247);
– абразивні пасти для видалення зубних відкладень, полірувальні пасти для
оброблення поверхні твердих тканин зубів (див. мал. 248).
Зубні відкладення, особливо зубні бляшки, іноді досить важко виявити на поверхні
зубів. Полегшує це завдання використання різних барвників (еритрозин, фуксин,
бісмарк коричневий тощо) чи йодумісних розчинів. З-поміж барвників застосовують
переважно еритрозин, який забарвлює бляшки в рожевий або червоний колір. Його
випускають у вигляді таблеток («Dent», «Espo-Plak») або готового розчину
(«Red-Cote»). Можна використовувати й інші барвники, які забарвлюють бляшки в
синій колір тощо. Розчин барвника наносять на зуби за допомогою спеціальних
кульок, таблетку пацієнт розжовує в порожнині рота (мал. 438).
Для видалення зубних бляшок застосовують зубні щітки та спеціальні торцеві
щіточки, які вставляють у стоматологічні наконечники. Вони можуть мати різні за
формою пучки щетинок та різну жорсткість (див. мал. 247). Торцеві щітки із
плоским зрізом використовують для очищення гладеньких і жувальних поверхонь
зубів, конічної форми – для очищення міжзубних проміжків, ямок та фісур.
Рекомендують швидкість обертання щітки 5000-10000 обертів за хвилину (мал. 439).
Розроблено спеціальні пристрої для ультразвукового очищення поверхонь зубів із
використанням щіток, наприклад, «Sonicbrush» («Kavo»). Ефективність очищення
зростає в разі застосування спеціальних абразивних паст: «Nupro» («Dentsply»),
«Detartrine» («Septodont») тощо (див. мал. 248). За складом вони нагадують зубні
пасти і можуть мати різну абразивність для видалення зубних бляшок і
пігментованих зубних відкладень. Пасти бувають також різної зернистості і їх
можна використовувати як для очищення поверхні зубів, так і для її полірування.
Досить часто до складу таких паст уводять сполуки фтору, що позитивно впливає на
тверді тканини зубів. При застосуванні невелику кількість пасти вносять у
спеціальну чашку (мал. 440) або чашку-тримач (див. мал. 249), яка фіксується на
пальцях лівої руки стоматолога (зубного гігієніста). Ефективним є видалення
зубного нальоту із міжзубних проміжків за допомогою зубних ниток (дентальних
флосів) та спеціальних йоржиків. Якщо зубні бляшки міцно прикріплені до поверхні
твердих тканин зубів, то їх видаляють екскаваторами, крючками та спеціальними
пристроями за методикою видалення зубного каменю. Після видалення зубних
відкладень (особливо зубних бляшок) поверхню твердих тканин зубів (емаль,
оголений цемент і дентин) обов’язково полірують спеціальними дисками, чашечками
та щіточками із застосуванням полірувальних паст.
З метою запобігання розвитку карієсу може виникати необхідність у додатковому
насиченні оброблених поверхонь зубів мінеральними компонентами. У такому разі
застосовують препарати, призначені для профілактики карієсу: спеціальні
ремінералізовані розчини для аплікації та електрофорезу, мінераловмісні лаки;
фторумісні гелі, пасти тощо.
Видалення зубного каменю слід виконувати дуже ретельно і обов’язково проводити
візуальний або інструментальний контроль за їх повним видаленням. Залишки
зубного каменю являють собою центри кристалізації, де швидко утворюються нові
його відкладення. Існують три методи видалення зубного каменю: механічний
(інструментальний), хімічний та ультразвуковий.
Під час механічного методу видаляють зубний камінь за допомогою наборів
спеціальних інструментів: гачків, екскаваторів, прямих долот, рашпілів, кюреток
тощо (див. мал. 255). Якщо зубні відкладення досить щільні, то, щоб зменшити
щільність та полегшити їх видалення, на ділянку їх видалення попередньо можна
нанести аплікацію зі спеціальними хімічними препаратами на 7-10 хв. Після такої
аплікації зубний камінь та інші зубні відкладення стають менш фіксованими до
твердих тканин зубів. Зняття каменю періодично чергують з антисептичним
промиванням міжзубних проміжків та пародонтальних кишень. Зубний камінь
необхідно видалити з усіх поверхонь зубів до появи гладенької поверхні. Гострими
кюретками додатково видаляють поверхневі шари розм’якшеного та ураженого
патологічним процесом цементу або навіть і дентину кореня зуба. Бриючими рухами
ретельно оброблюють поверхню кореня, а потім полірують її аж до досягнення
абсолютно гладенького стану (див. мал. 265).
Потім слід провести ретельне полірування оброблених твердих тканин зуба (емалі,
цементу, оголеного дентину) за допомогою щіточок, гумових чашечок тощо,
застосовуючи спеціальні полірувальні пасти. Існує великий вибір офіцинальних
полірувальних паст: «Полідент» («ВладМиВа»), «Proxyt» («Vivadent»),
«Zircon-Fluor Treatment Paste» («Products Dentaires») тощо, за їх відсутності
можна застосувати пасту з пемзою такого складу: пемзи 10 г, гліцерину 10 г, 5
крапель 3% настоянки йоду. Можна також полірувати поверхню зубів порошком
фосфат-цементу, зубним порошком тощо. На сьогоднішній день розроблено спеціальні
наконечники (наприклад, «S.A.T.-Prophy-Leader» («S.A.T.»), система «EVA»
(«KAVO») тощо), в яких обертальні рухи поєднуються із зворотно-поступальними.
Для роботи з такими наконечниками розроблено спеціальні поліри та щітки.
Відполіровані поверхні зубів (коронки, шийки, оголені корені) слід обробити
фторумісним лаком (типу «Duraphat», «Белак F», «Фторлак» тощо) або
ремінералізивними розчинами: 10% розчином кальцію глюконату, 1% розчином натрію
фториду, ремоденту, профокару тощо.
Для хімічного розм’якшення мінералізованих зубних відкладень застосовують
органічні кислоти невисокої концентрації (18-20%), якими оброблюють поверхню
зубного каменю. З цією метою застосовують низку офіцинальних препаратів, які
розм’якшують зубні відкладення та полегшують їх видалення інструментами або за
допомогою ультразвуку. Наприклад, «Depuration Solution» («Products Dentaires»),
«Detartrol ultra» («Septodont») містять у собі хлоридну кислоту, йод, хлороформ.
Ці препарати накладають на поверхню мінералізованих зубних відкладень на 30-60
с, а потім видаляють зубний камінь відповідними інструментами.
Ультразвуковий метод видалення зубних відкладень проводять за допомогою
спеціальних апаратів (ультразвукових скалерів), які можуть працювати самостійно
(«Cavitron» («Dentsply»), «KAVO SONICflex LUX» («KAVO»), «Pieson Master» тощо)
або входити до комплекту універсальних стоматологічних установок (див. мал.
268, 269, 270,
271,
272). Окрім ультразвукових, можна використовувати звукові скалери: «Titan
87», «Densonic», «Orbison 30», «Lynx SM» тощо. Слід ураховувати, що в разі
неправильного застосування дані інструменти можуть пошкоджувати тверді тканини
зубів. Ефективна ділянка дії робочої частини інструмента проходить уздовж його
осі. Не можна обробляти зуб безпосередньо вістрям інструмента, оскільки це може
призвести до сколювання поверхні емалі або дентину. Надзвичайно обережно слід
обробляти краї пломб, бо в разі їх пошкодження може виникнути вторинний карієс.
Також можна пошкодити краї штучних коронок і внаслідок мікроколивань може
виникнути їх розцементування.
Для видалення міцно прикріплених до твердих тканин зубів пігментованих зубних
відкладень можна використовувати повітряно-абразивні системи. Такі апарати
застосовуються у вигляді окремого блоку («Air-Flow» (EMS), «Prophylex» (KAVO),
«Prophy-Jet Cavitron» (Dentsply) тощо) або їх приєднують до універсальної
стоматологічної установки на місце турбінного наконечника («Handiblaster»
(«Bisco»)). Під час застосування цих пристроїв можливе пошкодження твердих
тканин зубів. А тому слід обов’язково захищати ясна від травмування їх
частинками порошку (закривати їх механічними заслінками). Також не
рекомендується обробляти за допомогою таких апаратів поверхонь композиційних
пломб та імплантатів.
Для видалення пігментованих нальотів, які досить міцно приєднані до емалі або
дентину, застосовують водно-порошкові спреї. За допомогою спеціальних апаратів
цю абразивну суміш розпилюють по поверхні зуба, видаляючи наліт. Слід пам’ятати,
що в разі неправильного використання можна пошкодити поверхню зуба з утворенням
дефектів емалі. Щоб цього уникнути, струмінь направляють під кутом не більше ніж
50° уздовж поверхні емалі або дентину. Потрібно уникати пошкодження ясен, тому
струмінь направляють у напрямку від ясен до різального (жувального) краю зубів.
Після видалення зубних відкладень за допомогою ультразвукових або пневмоскалерів
на оброблених зубах залишаються досить шорсткі поверхні. Для їх усунення та
згладжування потрібно обов’язково провести ретельне оброблення, шліфування та
полірування.
На сьогоднішній день загальноприйнятою є думка, що професійне чищення зубів слід
проводити від одного разу на рік (в осіб із клінічно здоровим пародонтом) до 2-4
разів на рік в осіб із захворюваннями пародонта, залежно від ступеня і характеру
перебігу захворювання.
Проведені численні дослідження засвідчили, що бактеріальний склад нальоту на
зубах у разі відсутності або наявності захворювань пародонта буває різний. При
клінічно здорових тканинах пародонта в нальоті переважають кокоподібні
мікроорганізми і прямі палички, у разі виникнення запалення ясен – рухомі
палички та різні спірохети. Після проведення професійної гігієни у хворих з
ураженнями тканин пародонта склад мікрофлори змінюється на такий, що властивий
для клінічно здорових тканин пародонта. Проте через деякий час (близько 40-50
днів) склад мікрофлори змінюється в бік штамів, що властиво для захворювань
пародонта. Таке відновлення складу мікрофлори отримало назву ефекту прагнення до
висхідного стану. Повне відновлення кількості пародонтопатогенних бактерій у
нальоті відбувається приблизно за 3 міс. Такі мікробіологічні дані досить
переконливо вказують на тривалість терміну – 3 міс, через який слід проводити
професійне чищення зубів.
Таким чином, обсяг маніпуляцій під час професійного чищення зубів залежить від
гігієнічного стану порожнини рота і включає в себе (Л.О. Хоменко та співавт.,
2001):
– за відсутності зубного каменю – очищення зубів торцевими щітками з абразивною
пастою для видалення немінералізованих зубних відкладень (у першу чергу, зубної
бляшки);
– за наявності зубного каменю – його видалення із застосуванням засобів для
розчинення каменю, ручних інструментів або за допомогою скалерів
(ультразвукових, звукових). Після цього проводять очищення поверхонь зубів
торцевими щітками з абразивною пастою;
– за наявності пігментованого нальоту – додаткове застосування різноманітних
скалерів та повітряно-абразивних інструментів із спеціальними порошками чи
пастами;
– у всіх випадках – завершальне полірування поверхонь зубів полірувальними
дрібнодисперсними пастами за допомогою полірувальних чашок.
Контроль якості проведених гігієнічних процедур здійснюють за допомогою різних
гігієнічних індексів та (за наявності симптомів запалення) індексів, що
визначають рівень запалення ясен. За допомогою таких індексів лікар-стоматолог
оцінює гігієнічний стан порожнини рота пацієнта до початку проведення
гігієнічних заходів. У подальшому за їх допомогою проводять регулярний контроль
якості гігієни порожнини рота пацієнта.
H. Greenwell et al. (1999) рекомендують розрізняти три типи процедур
профілактичного оброблення поверхонь зубів: 1) стандартна профілактика; 2)
видалення твердих зубних відкладень і оброблення поверхні коренів зубів; 3)
періодичне видалення зубних бляшок (підтримувальна терапія).
Під час прорізування зубів у дітей дуже важливим є запобігання виникнення та
лікування аномалій положення окремих зубів і прикусу, які спричиняють
накопичення залишків їжі, мікроорганізмів, утворення зубного нальоту, твердих
зубних відкладень і виникнення запальних уражень тканин пародонта. Виражену
ушкоджуючу дію на тканини пародонта зумовлює глибокий прикус, скупченість зубів
тощо.
Захворювання пародонта зазвичай посилюють порушення функції зубів, які виникають
при їх розвитку. Внаслідок цього окремі ділянки зубного ряду бувають
перевантаженими, а інші, навпаки, – недовантаженими. А тому можливе виникнення
неадекватно спрямованих сил під час жування, що призводить до розвитку вузлів
травматичної оклюзії. На ділянках аномалій погіршуються умови самоочищення
зубів, посилюється патогенний вплив зубних відкладень.
У профілактиці аномалій положення зубів і прикусу велике значення має правильний
акт смоктання, який формується при грудному вигодовуванні. У подальшому
необхідно стежити за своєчасним уведенням до раціону дитини твердої їжі, яка
потребує активного жування, виявляти та усувати шкідливі звички. Під час
ортопедичного або ортодонтичного лікування аномалій можливі травми пародонта
внаслідок нераціонально сконструйованих апаратів та їх активних елементів
(кламером, дугою, пружинкою тощо). Застосування надмірної сили ортодонтичного
апарату порушує кровообіг у пародонті, травмує зуби, які переміщуються під час
ортондонтичного лікування (мал. 441).
З метою раннього виявлення ділянок перевантаження, які виникають при цьому,
доцільно проводити постійний контроль оклюзії в дітей. Особливо це стосується
критичних вікових періодів (4 роки, 6-7 років, 11 років), а також під час
ортодонтичного та ортопедичного лікування.
Сприятливе підґрунтя для виникнення аномалій спричиняють також такі загальні
захворювання, як рахіт, диспепсія, скарлатина тощо. Ураховуючи це, стоматолог
повинен дуже уважно і ретельно проводити диспансерне спостереження за такими
дітьми. У разі виникнення аномалій, слід своєчасно проводити їх лікування із
застосуванням міогімнастики, апаратного та інших видів лікування. Таким чином, у
цей період головна мета профілактичної роботи полягає в усуненні шкідливих
чинників, які порушують ріст щелеп і формування зубних рядів.
Передумови для виникнення захворювань тканин пародонта створюють окремі
анатомічні відхилення в розвитку порожнини рота – високе прикріплення вуздечок
губ і язика, плоский присінок порожнини рота тощо. Під час розмови постійно
виникає напруження на цих ділянках пародонта. Це призводить до порушення
кровопостачання, трофіки тканин пародонта, відшарування ясен від зубів і
виникнення запалення. Раннє оперативне лікування таких аномалій розвитку є
ефективним профілактичним заходом уражень пародонта. Вуздечку язика зазвичай
розтинають і формують у перші ж дні після народження дитини або через 5-6 років,
якщо вона не порушує акту смоктання і мови. Корекцію вуздечок губ проводять
після прорізування постійних зубів, а плоского присінка порожнини рота – після
прорізування постійних нижніх фронтальних зубів.
Іноді причиною таких аномалій є диспропорція росту і розвитку між зубами і
тканинами пародонта, з одного боку, та розміром щелеп – з іншого. У таких
випадках тканини пародонта формуються недостатньо, що згодом призводить до
розвитку скупченості зубів та інших аномалій. Запобігають виникненню таких
диспропорцій за допомогою стимулювання розвитку щелеп, коміркового відростка –
міогімнастикою, масажем, а за потреби – апаратним ортодонтичним лікуванням.
Захищає від виникнення хвороб пародонта повноцінне й ощадне лікування зубів і
гострих запальних процесів у порожнині рота. Однак навіть видалення подразнюючих
факторів не завжди може гарантувати, що в подальшому не виникнуть запальні
захворювання ясен і пародонта. Вони можуть розвиватися на тлі низки загальних
патологічних змін в організмі (захворювання крові, внутрішніх органів,
ендокринні тощо). Своєчасне лікування запальних захворювань пародонта запобігає
проникненню патологічного процесу вглиб його тканин. У комплексі лікування
важливе місце посідають фізіотерапевтичні процедури (різні види масажу,
гідропроцедури, електролікування тощо). Розроблено спеціальні комплекси заходів
для механічного та температурного тренування пародонта і жувальних м’язів (О.В.
Удовицька та співавт., 1984). Дуже ефективними в домашніх умовах є масаж та
автомасаж ясен, ротовий душ та зрошення порожнини рота.
Таким чином, до спеціальних заходів первинної профілактики захворювань
пародонта, спрямованих на підвищення резистентності його тканин до впливу
ушкоджуючих факторів, належать такі:
1) умови, які сприятливо впливають на повноцінне формування і функцію тканин
пародонта:
- грудне вигодовування (активний розвиток рефлексу смоктання) до 6 міс;
- формування функції жування – з 6 по 30 місяць;
- активне жування – протягом усього життя;
2) запобігання виникненню та усунення місцевих причинних (травматичних)
факторів:
- лікування всіх форм карієсу, некаріозних захворювань та їх ускладнень.
Раціональне відновлення зубного ряду за допомогою протезів, як єдиної динамічної
функціональної системи;
- профілактика та лікування зубо-щелепних аномалій та деформацій;
- раціональне використання дозованих сил у разі ортодонтичного лікування;
- вибіркове пришліфовування зубів з нормалізацією оклюзійних взаємовідношень. У
дітей проводять нормалізацію оклюзійних контактів у 4, 6-7, 11-12 років; у
подальшому – за необхідності;
- хірургічна корекція аномалій вуздечок (язика, губ) та мілкого присінка
порожнини рота. Бажано провести ці втручання до досягнення дитиною 9-10 років;
- гігієна порожнини рота: індивідуальна – щоденно (2-3 рази на день), професійна
– 1-2 рази на рік;
- запобігання утворенню та зниження патогенності зубних відкладень (м’яких,
твердих): полоскання порожнини рота різними антисептиками (0,05-0,1% розчин
хлоргексидину, 0,5-2% розчин ундецинової кислоти; 0,2% розчин фториду натрію
тощо;
- самоочищення зубів (раціональне вживання їжі, яке закінчують споживанням
твердих овочів та фруктів);
- функціональний вплив на пародонт – міогімнастика, автомасаж тощо;
3) зниження негативного впливу загальних причинних факторів:
- обстеження і, за необхідності, лікування у фахівців: ендокринолога, терапевта,
невропатолога тощо;
- у перед- та пубертатний період у разі розвитку вираженої кровоточивості та
інших ювенільних реакцій у пародонті в порожнині рота слід провести наступні
заходи, наприклад, видалення усіх без винятку пошкоджуючих пародонт факторів;
- застосування протизапальних зубних паст, еліксирів, полоскань тощо;
- авто- та гідромасаж ясен;
4) диспансеризація – кратність оглядів: І група – 1 раз на рік; ІІ група – 1-2
рази на рік; ІІІ група – 2-4 рази на рік.
|
|
