Загальнi принципи лікування захворювань пародонта

Лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота має ґрунтуватися на всебiчному уявленнi про бiологiчнi й патофiзiологiчнi процеси, якi вiдбуваються у слизовій оболонці. На сьогоднi успiх лiкування захворювань слизової оболонки порожнини рота забезпечується за умови проведення комплексної терапiї, метою якої є поєднання впливу на причинний фактор (етіотропне лікування), патогенетичнi механiзми розвитку захворювання та вжиття заходiв щодо усунення його симптомiв.

Оскiльки значна частина уражень слизової оболонки порожнини рота виникає на фоні рiзних соматичних захворювань, то необхiдно, поряд з етiотропним, патогенетичним i симптоматичним лiкуванням захворювань слизової, проводити оздоровлення органiзму в цiлому. Для цього лiкар-стоматолог має спиратися на данi цiлого комплексу клiнiчних i лабораторних дослiджень та, залежно вiд виявлених під час обстеження патологiчних змін, залучати до лiкування лiкарiв iншого медичного фаху (терапевта, ендокринолога, дерматолога, оториноларинголога, алерголога тощо).
Слiд наголосити на важливостi ролi консилiуму при обстеженнi, дiагностицi, лiкуванні захворювань слизової оболонки порожнини рота з тяжким перебiгом або навiть при легкому початку захворювання у разi приєднання й наростання нової небажаної симптоматики, або якщо у лiкаря виникали сумнiви щодо правильностi розумiння розвитку хвороби чи вибору лiкувальної тактики. Нехтуючи такою можливiстю, лiкар припускається професiйної й деонтологiчної помилки.

Виявивши прямi зв’язки змiн у ротовiй порожнинi із соматичними захворюваннями (наприклад, ендокринними, хворобами кровi тощо), у разi тяжкого стану хворого або погiршення його загального самопочуття в процесi лiкування, лiкар-стоматолог повинен домогтися негайної госпiталiзацiї та подальшого обстеження i лiкування хворого в стацiонарі. Проте у бiльшостi хворих ураження слизової оболонки порожнини рота потребує амбулаторного лiкування, i всi призначення, у тому числi й загальнотерапевтичнi, виконує лiкар-стоматолог.
Майже всi хворi з ураженнями слизової оболонки порожнини рота, а передусiм люди зрiлого вiку, мають явне чи приховане почуття тривоги, стурбованостi своїм станом. Особливо це стосується хворих, обтяжених вегетосудинними розладами, для яких далеко не останнє значення має виважене, заспокiйливе слово лiкаря. Вiн має в зрозумiлiй формi розтлумачити хворому суть його захворювання, а за потреби призначити препарати транквiлiзуючої дiї, загальнотонiзуючі чи вегетотропнi засоби.

Важливою ланкою лiкування захворювань слизової оболонки порожнини рота є харчування. Воно має бути рацiональним та збалансованим, їжа повинна бути приготована з урахуванням необхiдностi механiчного, хiмiчного й термiчного захисту слизової оболонки порожнини рота. При певних видах ураження хворим рекомендують низку обмежень у дiєтi. Так, наприклад, при кандидозах слизової оболонки порожнини рота виключають або обмежують у рацiонi харчування продукти, що мiстять велику кiлькiсть вуглеводiв. У разі гострих алергійних захворювань слизової оболонки рекомендують голодування з поступовим переходом на розвантажувальну дієту.
Проте найважливiшим i найвiдповiдальнiшим заходом є вибiр методу фармакотерапiї того чи iншого захворювання слизової оболонки порожнини рота, що неможливо без обiзнаностi лiкаря з арсеналом сучасних лiкарських засобiв та їх фармакотерапевтичними властивостями.
При захворюваннях слизової оболонки порожнини рота мiсцеве лікування має часом вирiшальне значення, оскiльки його проводять з урахуванням етiологiчного чинника, патогенезу та певної симптоматики. Обсяг лікувальних утручань залежить від форми та характеру клінічних проявів запалення слизової оболонки порожнини рота: катаральний стоматит зі збереженням цілісності слизової оболонки, ерозивне та виразкове ураження слизової оболонки. Для кожного з цих видів ураження слизової характерними є певні схеми лікування, які можуть змінюватися відповідно до клінічних проявів захворювання слизової оболонки порожнини рота.

Важливою умовою мiсцевого лікування є усунення впливу рiзних подразникiв. Насамперед, воно передбачає обов’язкове проведення санацiї ротової порожнини. Обсяг санацiї залежить вiд тяжкостi захворювання слизової оболонки порожнини рота, але провести її слiд у найкоротший термiн.
Лiкування карiєсу та його ускладнень, хвороб пародонта проводять паралельно з лiкуванням захворювання слизової оболонки порожнини рота, крiм випадкiв, коли таке втручання обтяжує стан хворого та посилює його страждання. У такому разi доцiльно на декiлька дiб вiдкласти лiкування, закривши карiозну порожнину штучним дентином чи iншим матерiалом для тимчасових пломб. Проте якщо у хворих виявленi гострi краї карiозних порожнин, гострi краї коренiв зубiв, дефекти зубних протезiв, то їх треба усунути негайно. Крiм цього, у першi днi лiкування слiд вирiшити питання про доцiльнiсть збереження зубiв iз зруйнованими коронками, а також, за потреби, розпочати лiкування ортодонтичної та ортопедичної патологiї.

Не менше значення у перiод захворювання має раціональний гiгiєнiчний догляд за ротовою порожниною, бо саме в цей час, особливо за наявностi виразкових та ерозивних уражень, хворi часто уникають користування гiгiєнiчними засобами.

При катаральному стоматиті відсутні вогнища некрозу (порушення цілісності епітелію слизової оболонки порожнини рота, ерозій, виразок тощо). Тому схема його лікування (порівняно з виразковим стоматитом) значно спрощується за рахунок виключення етапів некректомії та стимуляції епітелізації. Етапи лікування катарального стоматиту:
1. Антисептичне оброблення порожнини рота.
2. Знеболювання.
3. Протизапальна терапія – застосування протизапальних та антибактеріальних препаратів.
4. Стимуляція процесів репаративної регенерації.
При ерозивних ураженнях слизової оболонки порожнини рота, в основному, випадає етап некректомії – видалення некротизованих тканин слизової оболонки порожнини рота. Більшого значення набуває застосування кератопластичних засобів для стимуляції епітелізації та загоєння ерозивного ураження. Етапи лікування:
1. Антисептичне оброблення порожнини рота.
2. Знеболювання.
3. Протизапальна терапія – застосування протизапальних та антибактеріальних препаратів.
4. Стимуляція процесів репаративної регенерації.
5. Стимуляція епітелізації.
Етапи лікування виразкових уражень:
1. Антисептичне оброблення порожнини рота.
2. Знеболювання.
3. Некректомія – видалення некротичних тканин з поверхні виразки.
4. Протизапальна терапія – застосування протизапальних та антибактеріальних препаратів.
5. Стимуляція процесів репаративної регенерації.
6. Стимуляція епітелізації.
Дані схеми медикаментозного лікування захворювань слизової оболонки зазвичай є лише певним напрямком лікування. У кожному клінічному випадку стоматолог обирає план лікування відповідно до конкретних симптомів захворювання, його форми, перебігу та загального стану хворого.