|
|
Протокол ведення хворих. Камені в сечовому міхурі
МКХ-10: N21.0
I. ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ.
Галузевий стандарт «Протоколи ведення хворих. Камені в сечовому міхурі»
призначений для застосування в системі охорони здоров’я України.
II. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ.
Галузевий стандарт підготовлений з метою забезпечення виконання доручення
Президента України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п. А 2) щодо розробки клінічних
протоколів.
III. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Галузевий стандарт «Протоколи ведення хворих. Камені в сечовому міхурі»
створений з метою нормативного забезпечення реалізації Доручення Президента
України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п. а 2).
Галузевий стандарт «Протоколи ведення хворих. Камені в сечовому міхурі»
розроблений для вирішення наступних завдань:
- установлення однакових вимог до порядку профілактики, діагностики і лікування
хворих із каменями в сечовому міхурі;
- уніфікації розробок базових програм обов’язкового медичного страхування й
оптимізації медичної допомоги пацієнтам із каменями в сечовому міхурі;
- забезпечення оптимальних обсягів, доступності та якості мед. допомоги, яка
пропонується пацієнту в мед. закладах і на території у рамках державних гарантій
забезпечення громадян безкоштовною мед. допомогою.
Область поширення дійсного стандарту – лікувально-профілактичні заклади
загального профілю всіх рівнів, включаючи спеціалізовані урологічні заклади (відділення).
Вимоги дійсного стандарту можуть бути застосовані до пацієнтів із каменями в
сечовому міхурі.
IV. ВЕДЕННЯ ГАЛУЗЕВОГО СТАНДАРТУ «Протоколи ведення хворих. Камені в сечовому
міхурі».
Ведення галузевого стандарту «Протоколи ведення хворих. Камені в сечовому міхурі»
здійснюється Інститутом урології АМН України, відділом сечокам’яної хвороби.
Завідуючий відділом СКХ – доктор медичних наук, професор Дзюрак Валерій
Семенович, тел. 216-89-36, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 9а.
Головний науковий співробітник відділу СКХ – д.м.н. Черненко Василь Васильович,
тел. 216-57-59, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 9а.
Провідний науковий співробітник відділу СКХ – к.б.н. Желтовська Наталія Ігорівна,
тел. 216-57-59, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 9а.
Старший науковий співробітник відділу СКХ – к.м.н. Савчук Володимир Йосипович,
тел. 216-57-59; тел. 216-57-59, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського 9а.
V. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ.
Камені сечового міхура – досить часте захворювання у осіб чоловічої статі.
Первинні камені, ті, які утворилися в сечовому міхурі, спостерігаються, в
основному, у дітей, які проживають в районах із сухим та жарким кліматом.
Патогенез каменів сечового міхура схожий із патогенезом сечокам’яної хвороби.
Камені нирок і сечоводів відходять в сечовий міхур і, при їх довільному
невідходженні, мають можливість росту в ньому. Однією з умов каменеутворення та
росту каменя є стаз сечі в сечовому міхурі. Вроджені та набуті стриктури уретри,
аденома та рак передміхурової залози (15%), дивертикули, пухлини, травми та
чужорідні тіла сечового міхура, його нейрогенна дисфункція, особливо у
спінальних хворих та після множинних травм кісток, є факторами, що сприяють
утворенню каменів у сечовому міхурі. Каменеутворення у жінок спостерігається при
захворюваннях шийки сечового міхура, внаслідок променевих циститів, при
міхурово-піхвинних норицях, на лігатурах стінки сечового міхура після
гінекологічних операціях. Ядром для каменеутворення можуть стати чужорідні тіла,
які були введені в сечовий міхур або проникли в нього.
Клінічна картина
Основні симптоми каменю сечового міхура – біль, дизурія та гематурія. Болі в
сечовому міхурі у стані спокою виражені слабко, але при сечовиділенні, активному
русі, тряскій їзді вони значно посилюються. Біль віддає у головку прутня,
промежину, яєчка. Характерним є часті поклики до сечовиділення в денний час при
їх незначній кількості, або відсутності вночі. Під час сечовиділення часто
спостерігається симптом перекривання («закладання») струменя сечі й акт
сечовиділення можливий тільки в горизонтальному положенні на одному з боків.
Приєднання інфекції призводить до розвитку циститу, який значно посилює дизурію
(«лужний цистит»). Іноді спостерігається і повне порушення відтоку сечі в
результаті вклинення каменя в шийку сечового міхура або явища нетримання сечі на
фоні імперативних покликів до сечовиділення.
Діагностика
Для діагностики каменів сечового міхура застосовують:
- оглядову урографію, на якій можна виявити тінь каменя у проекції сечового
міхура;
- УЗД наповненого сечового міхура, при якому виявляється щільна структура в його
порожнині та визначається розмір, конфігурація та вогнищеві зміни передміхурової
залози;
- контрастна цистографія (висхідна та низхідна) та пневмоцистографія, при яких
виявляють дефекти наповнення в сечовому міхурі;
- цистоскопія, яка дає можливість диференціювати камінь сечового міхура з іншими
захворюваннями, які супроводжуються гематурією та дизурією;
- РРГ допомагає визначити функцію нирок, кількість залишкової сечі та швидкість
сечовиділення.
З лабораторних методів дослідження користуються всіма загальноприйнятими
методами для обстеження хворого:
- загальний аналіз крові,
- загальний аналіз сечі,
- посів сечі,
- сечовина і креатинін крові,
- глюкоза крові,
- ЕКГ.
При відсутності запальних процесів аналіз крові – без змін. У сечі
спостерігається еритроцитурія та лейкоцитурія. Часто спостерігається бактеріурія.
У випадку наявності ниркової недостатності – підвищення рівня креатиніну та
сечовини у сироватці крові.
Загальні підходи до лікування каменів сечового міхура
Існують два основні способи лікування хворих з каменями сечового міхура:
- цистолітотрипсія;
- цистолітотомія.
Цистолітотрипсія може бути механічною та електрогідравлічною. Умовами для
виконання цистолітотрипсії є достатня для проведення інструменту в сечовий міхур
прохідність сечівника (уретри), відсутність гострих запальних захворювань
сечових шляхів та достатній об’єм сечового міхура.
Механічна цистолітотрипсія. Механічний цистоскоп-літотриптор вводять в сечовий
міхур і під візуальним контролем на наповненому сечовому міхурі виконують
руйнування каменя на дрібні уламки, які потім аспірують.
Під час ЕГЦЛТ використовують апарат «Урат-1». По робочому каналу цистоскопа
вводять електрод. Під час контакту його з каменем імпульсний генератор апарату в
рідкому середовищі (кип’ячена вода) викликає потужні електричні розряди, які
призводять до руйнування каменя на дрібні уламки. Після цього уламки каменя
аспірують і проводять контрольну цистоскопію. Ускладненнями цистолітотрипсії є
уретральна лихоманка, гострий простатит, орхоепідидиміт, гостра затримка сечі. У
зв’язку з цим хворі перед операцією потребують профілактичного прийому
уросептиків або антибіотиків.
У випадках, коли проведення цистолітотрипсії неможливе (виражені стриктури
сечівника, великі розміри каменя, гострі запальні процеси сечостатевих органів,
або є необхідність хірургічної корекції інфравезикальної обструкції, висічення
дивертикулів та новоутворень сечового міхура), виконують цистолітотомію в
поєднанні з іншими операціями.
Загальні підходи до профілактики каменів сечового міхура:
- профогляди,
- диспансеризація,
- патогенетичне лікування сечокам’яної хвороби,
- лікування захворювань, що сприяють хронічній затримці сечі в сечовому міхурі.
|
|
