|
|
Протокол ведення хворих. Кіста нирки набута
МКХ-10: N 28.1
І. ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ.
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Кіста нирки набута» призначений для
застосування в системі охорони здоров’я України.
ІІ. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ.
Галузевий стандарт підготовлений з метою забезпечення виконання доручення
Президента України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п. а 2) щодо розробки клінічних
протоколів.
III. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Кіста нирки набута» створений з
метою нормативного забезпечення реалізації Доручення Президента України від
06.03.2003 № 1-1/152 (п. а 2).
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Кіста нирки набута» розроблений для
вирішення наступних завдань:
- установлення однакових вимог до порядку профілактики, діагностики і лікування
хворих із набутою кістою нирки;
- уніфікації розробок базових програм обов’язкового медичного страхування й
оптимізації медичної допомоги пацієнтам із набутою кістою нирки;
- забезпечення оптимальних обсягів, доступності та якості мед. допомоги, яка
пропонується пацієнту в мед. закладах і на території у рамках державних гарантій
забезпечення громадян безкоштовною мед. допомогою.
Область поширення дійсного стандарту – лікувально-профілактичні заклади
загального профілю всіх рівнів, включаючи спеціалізовані урологічні заклади (відділення).
Вимоги дійсного стандарту можуть бути застосовані до пацієнтів із набутою кістою
нирки.
IV. ВЕДЕННЯ ГАЛУЗЕВОГО СТАНДАРТУ «Протокол ведення хворих. Кіста нирки набута».
Ведення Галузевого стандарту «Протокол ведення хворих. Кіста нирки набута»
здійснюється Інститутом урології АМН України, відділом рентген-ендоурології та
літотрипсії.
Завідуючий відділом – доктор мед. наук., професор Возіанов Сергій Олександрович,
тел. 216-99-03.
Старший науковий співробітник – к.мед.н., Ладнюк Ростислав Євгенович, тел.
216-97-05.
Мододший науковий співробітник – к.мед.н., Слободянюк Вадим Анатолійович, тел.
216-67-04.
Лаборант – Луцька Олена Миколаївна, тел. 216-55-57.
Система ведення передбачає взаємодію Інституту урології АМН України з усіма
зацікавленими організаціями.
V. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ.
Кістозні захворювання нирок складають 3% урологічних захворювань.
Кіста нирки – це утворення округлої або овальної форми. Частіше виступає над
поверхнею нирки і може локалізуватися у різних її відділах. Вміст кіст, як
правило, серозний, рідко може бути геморагічним внаслідок крововиливу в
порожнину кісти.
Етіологія і патогенез
Існує кілька гіпотез утворення кіст нирок.
За однією з них обов’язковою умовою виникнення кісти є порушення кровообігу в
нирковій паренхімі на обмеженій її ділянці з виникненням у цій зоні перешкоди до
відтоку сечі по збірним канальцям.
Більшість дослідників вважає, що кісти нирки є ретенційними і виникають
внаслідок несприятливих умов для відтоку сечі по збірним канальцям, викликаних
обструкцією канальця й активної клубочкової секреції вище місця перешкоди.
Причиною утрудненого відтоку сечі по канальцям може бути перитубулярний склероз.
Ріст кісти нирки поступово призводить до атрофії ниркової паренхіми. При
приєднанні інфекції розвивається межуточний нефрит і запалення кісти. Великі
кісти викликають також порушення гемодинаміки та уродинаміки нирки.
Клінічна картина
У багатьох випадках кісти нирок мають безсимптомний перебіг і діагностуються
лише при виникненні ускладнень, таких як порушення уродинаміки, запальні процеси
нирок, нефрогенна гіпертензія, ниркова недостатність. Найбільш характерними
ознаками у таких випадках є тупий біль у підреберній чи поперековій ділянці,
пухлина, що пальпується. При запаленні кісти захворювання протікає гостро: з
високою температурою, ознобом і посиленням болю в області нирки.
Діагностика
Для діагностики кіст нирок застосовують:
- УЗД нирок, при якому візуалізується округле утворення зниженої ехогенності,
однорідне, з чіткими контурами;
- екскреторна урографія, при якій визначається серповидний дефект миски чи чашок,
а також картина розсовування чашок із гладкими рівними контурами;
- комп’ютерна томографія, при якій визначається округле утворення з чіткими
рівними контурами, зниженої ехогенності, з однорідним вмістом;
- ядерно-магнітно-резонансна томографія – картина, схожа з комп’ютерною
томографією, однак більш точна й достовірна;
- ниркова ангіографія: на ангіограмах кісти нирок мають характерний малюнок –
округла безсудинна зона з просвітленням.
З лабораторних методів дослідження користуються усіма загальноприйнятими
методами для обстеження хворого:
- загальний аналіз крові,
- загальний аналіз сечі,
- сечовина і креатинін крові,
- ЕКГ.
При неускладненій кісті нирки змін у лабораторних методах обстеження немає.
При запаленні кісти у загальному аналізі крові – лейкоцитоз, зрушення
лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ.
При нирковій недостатності – підвищення рівня креатиніну в сироватці крові.
Загальні підходи до лікування кіст нирки.
При розмірах кісти до 5 см, що не порушує уродинаміку, вона є клінічно
безсимптомною, таким хворим потрібне динамічне спостереження та контроль УЗД 1
раз на рік.
При збільшенні кісти більш ніж 1 см за рік, із клінічними проявами, що порушує
уродинаміку та розміром більш ніж 5 см хворим потрібне хірургічне лікування.
Найбільш надійним і малотравматичним методом лікування кіст нирок є пункція з
дренуванням і поетапним склерозуванням.
Якщо пункційний канал проходить через ниркову паренхіму або будь-які сусідні
органи чи порожнини, то таким хворим повинно виконуватись традиційне відкрите
хірургічне втручання.
Загальні підходи до профілактики кіст нирки
- Профогляди.
- Диспансеризація.
|
|
