Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Медицинские справочники серии «Библиотека «Здоровье Украины» Контакт Карта сайта
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Уролог

Діючі протоколи надання медичної допомоги

Протокол ведення хворих на необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом

МКХ-10: N11.0

Вступ

1.1. ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ.
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом» призначений для застосування в системі охорони здоров’я України.

1.2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ.
Галузевий стандарт, підготовлений з метою забезпечення виконання доручення Президента України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п.а2), щодо розробки клінічних протоколів.

1.3. ПОЗНАЧЕННЯ Й СКОРОЧЕННЯ.
У дійсному стандарті використані наступні позначення й скорочення:
УЗД – ультразвукове дослідження
МСР – міхурово-сечовідний рефлюкс

1.4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом» створений з метою нормативного забезпечення реалізації Доручення Президента України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п.а2).
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом» розроблений для вирішення наступних завдань:
- установлення однакових вимог до порядку профілактики, діагностики і лікування хворих із необструктивним хронічним пієлонефритом, пов’язаним з рефлюксом;
- уніфікації розробок базових програм обов’язкового медичного страхування й оптимізації медичної допомоги пацієнтам із необструктивним хронічним пієлонефритом, пов’язаним з рефлюксом;
- забезпечення оптимальних обсягів, доступності та якості медичної допомоги, що пропонується пацієнту в медичних закладах і на території у рамках державних гарантій забезпечення громадян безкоштовною медичною допомогою.
Область поширення дійсного стандарту – лікувально-профілактичні заклади загального профілю всіх рівнів, включаючи спеціалізовані урологічні заклади (відділення).
Вимоги дійсного стандарту можуть бути застосовані до пацієнтів із необструктивним хронічним пієлонефритом, пов’язаним з рефлюксом.

1.5. ВЕДЕННЯ ГАЛУЗЕВОГО СТАНДАРТУ.
«Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом»
Ведення Галузевого стандарту «Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом» здійснюється Харківським обласним клінічним центром урології і нефрології:
Директор центру – д.мед.н., професор Лісовий Володимир Миколайович, тел. (0572) 26-31-55.
Заступник директора – асистент Дубінін Микола Сергійович,
тел. (0572) 26-10-55.
Завідуючий дитячим урологічним відділенням ХОКЦУН – к.мед.н., асистент Туренко Ігор Анатолійович, тел. (0572) 26-12-76.
Система ведення передбачає взаємодію Харківського обласного клінічного центру урології і нефрології с усіма зацікавленими організаціями.

1.6. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ.
Хронічний пієлонефрит – неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок, що вражає ниркову паренхіму, переважно інтерстиціальну тканину, миску та чашечки. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлексом, може бути одно- або двобічним, мати два типи перебігу – латентний та хвилеподібний.
Етіологія та патогенез
Основне значення у розвитку необструктивного хронічного пієлонефриту, пов’язаного з рефлюксом, має уриногенний шлях розповсюдження інфекції.
Більшість збудників пієлонефриту – грамнегативні мікроби (ешерихії, стафілококи, ентерококи, протей, синегнійна паличка), які здатні до адгезії епітелію сечових шляхів, обумовленою наявністю спеціальних органел у цих бактерій. Ендотоксини бактерій пригнічують перистальтику сечоводів («фізіологічна обструкція»), що підвищує внутрішньомисковий тиск, сприяючи розповсюдженню інфекції.
При морфологічному дослідженні визначаються зміни канальців (дистрофія епітелію, розширення просвіту, лейкоцитарна інфільтрація, атрофія). Також відзначається гіперплазія інтими судин, склероз ниркових артеріол. Можливий розвиток некрозу сосочків нирки внаслідок тромбозу артерій.
Клінічна картина
Клініка визначається ступенем активності запального процесу, розповсюдженням, глибиною функціональних порушень, особливостями мікробного агента. Загальні симптоми наступні: субфебрильна температура, озноб, слабкість, швидка втома, відсутність апетиту, нудота, блювання, схуднення. Типові скарги на болі у поперековій ділянці, порушення сечовиділення (поліурія або олігурія) та сечовипускання (дизурія, полакіурія). Також виражений сечовий синдром. Треба відмітити, що зі зменшенням віку хворого є тенденція до більшої виразності загальних симптомів.

Діагностика

Для діагностики хронічного пієлонефриту, пов’язаного з рефлюксом, застосовують:
- УЗД нирок, при якому визначають розміри нирок, товщину паренхіми, наявність ретенції та ін.;
- екскреторну урографію, при якій визначається асиметрія розмірів нирок, зменшення товщини паренхіми, деформація чашково-мискового сегменту, нерівномірне виділення контрастної речовини;
- цистографія в спокої та мікційна, при якій визначається бік ураження, характер рефлюксу (активний або пасивний), а також ступінь його;
- термографія, при якій визначається термоасиметрія, дозволяючи встановити локалізацію запального процесу в одній або обох нирках;
- лабораторні методи дослідження (кл. ан. крові, сечі, біохімія крові, проба Зимницького, Нечипоренко, Амбурже).
При пієлонефриті характерні лейкоцитурія, бактеріурія, зниження відносної щільності сечі, нерідко – протеїнурія, гематурія. Відмічається нормохромна анемія, лейкоцитоз, збільшення ШОЕ. При нирковій недостатності – підвищення показників залишкового азоту.
Загальні підходи до лікування необструктивного хронічного пієлонефриту, пов’язаного з рефлюксом

Лікування повинно бути індивідуальним та комплексним, базуватись на знаннях стану уродинаміки, виду збудника та його чутливості до антибактеріальних препаратів, ступеня активності запального процесу та функціональних здатностей нирок.
У період загострення запального процесу призначаються антибіотики, уроантисептики, спазмолітики, імуномодулятори. Проводиться теплова та фізіотерапія (діатермія, УВЧ, парафін, озокерит, лікувальна грязь).

У періоді ремісії застосовується фітотерапія. Призначення антимікробних препаратів проводиться курсами на протязі 3-6 місяців (10 днів 1 раз на місяць).
Оперативне лікування полягає у проведенні уретероцистонеостомії з антирефлюксним захистом.
Також у період ремісії показане санаторно-курортне лікування (Трускавець, Бермінводи, Миргород, Моршин).
Хворі підлягають постійному диспансерному нагляду.

Загальні підходи до профілактики необструктивного хронічного пієлонефриту, пов’язаного з рефлюксом:
- проф. огляди;
- диспансеризація.

Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2018/19»
International Trauma Life Support. Догоспитальная помощь при травмах
Справочники Полезное Информация

Гастроэнтеролог

Эндокринолог

Педиатр

Семейный врач

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизиатр

Гинеколог

Детский эндокринолог

Офтальмолог

Лабораторные тесты

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Участковый педиатр

Кардиолог

Травматолог

Аллерголог

Неотложные состояния

Детский гастроэнтеролог

Детский инфекционист

Иммунолог

Антимикробная терапия

Суточное мониторирование ЭКГ

Хирург

Психиатр

Детский пульмонолог

Инфекционист

Стоматолог

Уролог

Клинический опыт

Референтные нормы анализов

Лекарственные средства

Анкета читателя

О нас

Приобрести справочник

Реклама в справочниках

Новые проекты

Контакт

Сайт для врачей и медработников
Условия использования