Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Медичні довідники серії «Бібліотека «Здоров'я України» Контакт Карта сайту
Професійно лікарю-практику

Содержание

справочника

Уролог

Діючі протоколи надання медичної допомоги

Протокол ведення хворих на необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом

МКХ-10: N11.0

Вступ

1.1. ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ.
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом» призначений для застосування в системі охорони здоров’я України.

1.2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ.
Галузевий стандарт, підготовлений з метою забезпечення виконання доручення Президента України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п.а2), щодо розробки клінічних протоколів.

1.3. ПОЗНАЧЕННЯ Й СКОРОЧЕННЯ.
У дійсному стандарті використані наступні позначення й скорочення:
УЗД – ультразвукове дослідження
МСР – міхурово-сечовідний рефлюкс

1.4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом» створений з метою нормативного забезпечення реалізації Доручення Президента України від 06.03.2003 № 1-1/152 (п.а2).
Галузевий стандарт «Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом» розроблений для вирішення наступних завдань:
- установлення однакових вимог до порядку профілактики, діагностики і лікування хворих із необструктивним хронічним пієлонефритом, пов’язаним з рефлюксом;
- уніфікації розробок базових програм обов’язкового медичного страхування й оптимізації медичної допомоги пацієнтам із необструктивним хронічним пієлонефритом, пов’язаним з рефлюксом;
- забезпечення оптимальних обсягів, доступності та якості медичної допомоги, що пропонується пацієнту в медичних закладах і на території у рамках державних гарантій забезпечення громадян безкоштовною медичною допомогою.
Область поширення дійсного стандарту – лікувально-профілактичні заклади загального профілю всіх рівнів, включаючи спеціалізовані урологічні заклади (відділення).
Вимоги дійсного стандарту можуть бути застосовані до пацієнтів із необструктивним хронічним пієлонефритом, пов’язаним з рефлюксом.

1.5. ВЕДЕННЯ ГАЛУЗЕВОГО СТАНДАРТУ.
«Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом»
Ведення Галузевого стандарту «Протокол ведення хворих. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом» здійснюється Харківським обласним клінічним центром урології і нефрології:
Директор центру – д.мед.н., професор Лісовий Володимир Миколайович, тел. (0572) 26-31-55.
Заступник директора – асистент Дубінін Микола Сергійович,
тел. (0572) 26-10-55.
Завідуючий дитячим урологічним відділенням ХОКЦУН – к.мед.н., асистент Туренко Ігор Анатолійович, тел. (0572) 26-12-76.
Система ведення передбачає взаємодію Харківського обласного клінічного центру урології і нефрології с усіма зацікавленими організаціями.

1.6. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ.
Хронічний пієлонефрит – неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок, що вражає ниркову паренхіму, переважно інтерстиціальну тканину, миску та чашечки. Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлексом, може бути одно- або двобічним, мати два типи перебігу – латентний та хвилеподібний.
Етіологія та патогенез
Основне значення у розвитку необструктивного хронічного пієлонефриту, пов’язаного з рефлюксом, має уриногенний шлях розповсюдження інфекції.
Більшість збудників пієлонефриту – грамнегативні мікроби (ешерихії, стафілококи, ентерококи, протей, синегнійна паличка), які здатні до адгезії епітелію сечових шляхів, обумовленою наявністю спеціальних органел у цих бактерій. Ендотоксини бактерій пригнічують перистальтику сечоводів («фізіологічна обструкція»), що підвищує внутрішньомисковий тиск, сприяючи розповсюдженню інфекції.
При морфологічному дослідженні визначаються зміни канальців (дистрофія епітелію, розширення просвіту, лейкоцитарна інфільтрація, атрофія). Також відзначається гіперплазія інтими судин, склероз ниркових артеріол. Можливий розвиток некрозу сосочків нирки внаслідок тромбозу артерій.
Клінічна картина
Клініка визначається ступенем активності запального процесу, розповсюдженням, глибиною функціональних порушень, особливостями мікробного агента. Загальні симптоми наступні: субфебрильна температура, озноб, слабкість, швидка втома, відсутність апетиту, нудота, блювання, схуднення. Типові скарги на болі у поперековій ділянці, порушення сечовиділення (поліурія або олігурія) та сечовипускання (дизурія, полакіурія). Також виражений сечовий синдром. Треба відмітити, що зі зменшенням віку хворого є тенденція до більшої виразності загальних симптомів.

Діагностика

Для діагностики хронічного пієлонефриту, пов’язаного з рефлюксом, застосовують:
- УЗД нирок, при якому визначають розміри нирок, товщину паренхіми, наявність ретенції та ін.;
- екскреторну урографію, при якій визначається асиметрія розмірів нирок, зменшення товщини паренхіми, деформація чашково-мискового сегменту, нерівномірне виділення контрастної речовини;
- цистографія в спокої та мікційна, при якій визначається бік ураження, характер рефлюксу (активний або пасивний), а також ступінь його;
- термографія, при якій визначається термоасиметрія, дозволяючи встановити локалізацію запального процесу в одній або обох нирках;
- лабораторні методи дослідження (кл. ан. крові, сечі, біохімія крові, проба Зимницького, Нечипоренко, Амбурже).
При пієлонефриті характерні лейкоцитурія, бактеріурія, зниження відносної щільності сечі, нерідко – протеїнурія, гематурія. Відмічається нормохромна анемія, лейкоцитоз, збільшення ШОЕ. При нирковій недостатності – підвищення показників залишкового азоту.
Загальні підходи до лікування необструктивного хронічного пієлонефриту, пов’язаного з рефлюксом

Лікування повинно бути індивідуальним та комплексним, базуватись на знаннях стану уродинаміки, виду збудника та його чутливості до антибактеріальних препаратів, ступеня активності запального процесу та функціональних здатностей нирок.
У період загострення запального процесу призначаються антибіотики, уроантисептики, спазмолітики, імуномодулятори. Проводиться теплова та фізіотерапія (діатермія, УВЧ, парафін, озокерит, лікувальна грязь).

У періоді ремісії застосовується фітотерапія. Призначення антимікробних препаратів проводиться курсами на протязі 3-6 місяців (10 днів 1 раз на місяць).
Оперативне лікування полягає у проведенні уретероцистонеостомії з антирефлюксним захистом.
Також у період ремісії показане санаторно-курортне лікування (Трускавець, Бермінводи, Миргород, Моршин).
Хворі підлягають постійному диспансерному нагляду.

Загальні підходи до профілактики необструктивного хронічного пієлонефриту, пов’язаного з рефлюксом:
- проф. огляди;
- диспансеризація.

Довідники Корисне Інформація

Гастроентеролог

Ендокринолог

Педіатр

Сімейний лікар

Дерматолог. Венеролог

Пульмонолог. Фтизіатр

Гінеколог

Дитячий ендокринолог

Офтальмолог

Лабораторні тести

Терапевт (том 1)

Терапевт (том 2)

Дільничний педіатр

Кардіолог

Травматолог

Алерголог

Невідкладні стани

Дитячий гастроентеролог

Дитячий інфекціоніст

Імунолог

Антимікробна терапія

Добове моніторування ЕКГ

Хірург

Психіатр

Дитячий пульмонолог

Інфекціоніст

Стоматолог

Уролог

Клінічний досвід

Референтні норми аналізів

Лікарські засоби

Анкета читача

Про нас

Реклама в довідниках

Наші проєкти

Контакти

Сайт для лікарів та медпрацівників
Умови використання