Характеристика вимог до протоколу ведення хворих на необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом
2.1. Модель клінічного випадку:
Хвороба - Необструктивний хронічний пієлонефрит, пов’язаний з рефлюксом.
Ускладнення:
Код за МКХ-10: N11.0.
2.1.1. Ознаки і критерії, що визначають модель пацієнта:
Клінічні симптоми: тупий біль у поперековій ділянці під час сечовиділення,
підвищення температури тіла, дизурія.
2.2. Порядок включення пацієнта до протоколу:
- пацієнти з необструктивним хронічним пієлонефритом, пов’язаним із рефлюксом,
- стан хворого, що задовольняє критеріям і ознакам діагностики даної моделі
пацієнта.
2.3. Вимоги до амбулаторно-поліклінічної діагностики.
2.4. Характеристика алгоритмів і особливостей виконання
амбулаторно-поліклінічної діагностики:
- фізикальне обстеження включає: збір анамнезу і скарг, огляд хворого,
- алгоритм УЗД: візуалізується розширення миски і сечоводу у верхній третині.
2.5. Вимоги до амбулаторно-поліклінічного лікування.
При відсутності змін у ан. сечі та відсутності загострення пієлонефриту –
динамічне спостереження, контроль УЗД 1 раз на 6 міс., контроль ан. сечі 1 раз
на 3 міс., а також у період інтеркурентних захворювань. При загостренні
пієлонефриту і змін в ан. сечі – госпіталізація у клініку.
2.6. Вимоги до стаціонарної діагностики.
2.7. Характеристика алгоритмів і особливостей виконання стаціонарної діагностики:
- алгоритм УЗД: візуалізується розширена миска та верхня третина сечоводу;
- алгоритм мікційної цистографії: на Ro-грамі визначається заповнення сечоводу і
миски контрастною речовиною у спокої та фікції;
- алгоритм екскреторної урографії: визначається розширення сечоводу та
чашково-мискової системи або відсутність функції нирки.
2.8. Вимоги до стаціонарного лікування.
Якщо є загострення необструктивного хронічного пієлонефриту, пов’язаного з
рефлюксом, зміни в аналізах сечі (піурія), підвищення температури тіла, симптоми
інтоксикації, ці хворі обов’язково повинні госпіталізуватись до стаціонару.
Таким хворим проводиться дезінтоксикаційна терапія, антибактеріальна терапія (препарати
широкого спектру дії).
Після стихання запального процесу проводиться хірургічне лікування – один з
видів антирефлюксної операції (позаміхуровим або внутрішньоміхуровим методом).
2.9. Вимоги до режиму праці, відпочинку і реабілітації.
На санаторно-курортне лікування хворі спрямовуються в періоді часткової
клініко-лабораторної ремісії для подовження комплексної терапії, а також у
стадії повної ремісії для проведення загальноукріплюючих заходів. Виражена
активність пієлонефриту та наявність ознак хронічної ниркової недостатності є
протипоказанням для санаторно-курортного лікування.
Санаторії: Трускавець, Миргород, Березовські мінеральні води.
2.10. Вимоги до підходу за пацієнтом і допоміжними процедурами.
Спеціальних вимог не має.
2.11. Форма інформованої згоди пацієнта на виконання протоколу.
Див. додаток № 1.
2.12. Додаткова інформація для пацієнта і членів його родини.
Додаткової інформації немає.
2.13. Правила зміни вимог до виконання протоколу:
- при відсутності ознак необструктивного хронічного пієлонефриту, пов’язаного з
рефлюксом (за даними проведених діагностичних досліджень) формується нова
діагностична концепція;
- при виявленні ознак іншого захворювання, що вимагає проведення
діагностично-лікувальних заходів, при відсутності необструктивного хронічного
пієлонефриту, пов’язаного з рефлюксом, переходить до Протоколу ведення хворих з
відповідним/виявленим або захворюванням синдромом.
2.14. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування.
2.15. Вартісні характеристики протоколу.
Вартісні характеристики визначаються відповідно до вимог нормативних документів.
2.16. Диспансерний нагляд.
Діти, що страждають на хронічний пієлонефрит, потребують довгострокового
диспансерного нагляду, тому що виникнення рецидиву можливе через кілька років
від початку повної клініко-лабораторної ремісії. Такі діти знаходяться на
диспансерному обліку до переведення їх у підлітковий кабінет.
Критерії зняття з диспансерного нагляду:
- як що за період нагляду не відзначалось загострення хронічного пієлонефриту;
- не було змін в аналізах сечі.
При хронічному пієлонефриті лікарю у період диспансерного нагляду рекомендується
оглядати хворого при неповній ремісії 1 раз на 1-3 місяці, а при повній ремісії
– 1 раз у 3-6 місяців (УЗД, контроль ан. сечі 1 раз в 10 днів), 1 раз на 6-12
місяців (проба Зимницького, ан. крові – креатинін, сечовина).
III. Графічне, схематичне і табличне представлення протоколу.
|
